Головні напрямки розвитку галузі

Для розвитку металургійного комплексу Україна має декілька сприятливих чинників:

1) близькість розміщення родовищ коксівного вугілля, залізної і марганцевої руд, известняков, формуючих пісків і вогнетривів;

2) густа мережа шляхів сполучення між родовищами;

3) велике і надійне джерело водопостачання, яким є Дніпро з його водосховищами;

4) розвиток металомісткого машинобудування;

5) велике число металевого лому;

6) висококваліфіковані кадри.

Проте, не дивлячись на це, чорна металургія України відстає від світового рівня. Це спричинено багатьма причинами, найважливішою з яких економістам вважається та, що з розпадом СРСР Україні не потрібна така кількість металу, яка проводилася раніше. Крім того, через відпрацьоване устаткування якість металу в Україні не задовольняє багатьом світових ринкам продукції металургійного комплексу, де відбувається гостра боротьба за ринки збуту.

Проте, чорна металургія України є прибутковою галуззю. Продукція її гірничодобувної промисловості – основна стаття валютних надходжень.

Перед українськими металургійними підприємствами стоять наступні завдання, які вимагають першочергового вирішення [17, c.41-46], [15]:

1) підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним, допотопним оснащенням, існує значна технологічна відсталість порівняно з розвинутими країнами. Ця проблема вимагає упровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу у виробництві чорних металів, пошуку нових оригінальних шляхів і способів їх виплавки;

2) чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему, необхідно реалізувати програми по скороченню витрат енергетичних ресурсів - починаючи із видобутку і закінчуючи виробництвом готової продукції;

3) низький вміст металу в сировині вимагає збагачення руд. Звичайно, необхідні також пошуки найефективніших шляхів її збагачення;

4) різке падіння продуктивності праці вимагає пошуків шляхів підвищення;

5) чорна металургія відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище.

У зв'язку з вищеназваними проблемами, виникає одна з найголовніших проблем чорної металургії: неконкурентність і велика вартість продукції, яка приводить до “виштовхування” наших підприємств з ринку. Щоб подолати це, необхідно:

- встановити найтісніші зв'язки з вітчизняними підприємствами машинобудування, будівництва і транспорту, а також з іншими металовиробниками з метою детального вивчення нинішньої і перспективної потреб в різних видах металопродукції, щоб не допустити значного імпорту тих видів прокату, труб і металевих виробів, які наші підприємства здатні виготовити самостійно;

- вжити заходів до активного проникнення різних видів прокату, труб і металевих виробів на перспективні ринки збуту, в країни, які не становлять небезпеки з погляду порушення антидемпінгових процесів;

- у пошуках ринків збуту головну увагу надати країнам Південно-східної Азії (Китай, Таїланд, Гонконг, Сінгапур, Південна Корея, Філіппіни, Індонезія), близько розташованим країнам (Туреччина, Ізраїль, Єгипет, Іран, Індія) і традиційним партнерам, що розвиваються (Росії та іншим країнам СНД);

- систематично вивчати потреби внутрішнього і зовнішніх ринків збуту, щоб своєчасно виготовляти різноманітні види прокату, труб і металевих виробів, конкурентоспроможні за своїми споживацькими властивостями (надійністю, конструктивною міцністю, металовмістом і новизною), за цінами (скорочуючи питомі витрати на сировину, матеріали, енергію і разом з тим поступово збільшуючи витрати на заробітну платню, екологію, науку і амортизацію), за товарним виглядом (надаючи увагу якості обрамлення, захисним і декоративним покриттям, упаковці);

- проглянути структуру галузі на користь найрентабельніших виробництв, корінного поліпшення якості і збільшення ефективних виробів металопродукції. Для цього доцільно випереджаючими темпами розвивати і удосконалити киснево-конверторний процес, підвищувати частку агломерату в залізорудній частині шахти при виплавці переробляючого чавуну, реконструювати і модернізувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати і автоматизувати їх, поліпшити технології прокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого буріння нафти і природного горючого газу, спеціальних видів труб, у тому числі багатошарових для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її асортимент;

- збільшити об'єми виробництва термопідсиленого прокату, сортового конструкційного прокату, а також розширювати випуск і асортимент полегшених балок і швелерів, спеціальних профілів для машинобудування, упровадження яких значно економить метал [20].

Сучасному машинобудуванню України потрібен не просто метал, а його найефективніші високоекономні види: холоднокатаний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, сталева холоднокатана стрічка, високоякісні металовироби, пороші з легованих сталей і сплавів, а також металокераміки.

Як бачимо, металургійний комплекс вимагає корінної перебудови. Можна одержувати високоякісну сталь, минувши стадію чавунного виробництва в доменних печах. Це метод безперервного розливу сталі через «шлакове переплавлення» [10]. У такому разі відпадає необхідність в агломераційному і збагачувальному коксохімічному виробництву на заводах і доменних печах. Стане чистішим навколишнє середовище, щезне кіптява, дим, оксиди доменного і коксохімічного виробництва, з'явиться можливість відмовитися від більшості прокатних станів, блюмінгів, слябінгів [2].

Під впливом НТР змінилася структура (технологія) виробництва сталі. До самих передових і поширених методів виробництва сталі належать киснево-конверторний, електросталеплавильний і метод прямого відновлення аналізу. Упроваджується порошкова металургія, а також технологія отримання заліза з руд по методу прямого відновлення – безкоксова (або бездоменна) металургія. Металізовані окатиші мають високий відсоток вмісту заліза, і на їх основі можливо пряме відновлення, минувши доменні печі. Упровадження безперервного розливу сталі (у ряді країн воно складає 10-20% виробництва) з часом зробить зайвим прокатні стани, блюмінги і слябінги.

Технічний рівень металургійного виробництва в Україні ще невисокий. Так, частка виробництва електросталі і конверторної сталі складає 60% від загальної виплавки, тоді як в країнах «сімки» – 100%. Частка прокату у виплавці сталі за останнє десятиріччя підвищилася і складає в Україні понад 77%, а в Японії, Франції, ФРН – понад 80%.

Назріла необхідність для упровадження новітніх технологій і виробництв – перш за все малозатратних, ресурсо- і енергозберігаючих, екологічних. В металообробці слід упровадити преси надвисокого тиску, де шматок металу стає м'яким і податливим, як рідина. Цей метод дає можливість створювати деталі будь-якої форми і конфігурації без подальшої токарної або фрезерної доробки. За цією технологією 90% сталі виплавлятиметься з металолому і лише 10% - із залізняку, який збереже невідновлювані природні ресурси, а зношені металеві деталі відновлюватимуться спеціальним переплавленням [Ошибка! Источник ссылки не найден.].

Така технологія вже використовується на Південному машинобудівному заводі і Дніпропетровському металургійному комбінаті.

Останніми роками в світовій практиці виникла тенденція до будівництва і невеликих заводів неповного циклу потужністю 50-500 тис. т, оснащених електропечами, машинами безперервного розливу сталі і сортовими станами. Вони перспективні і в Україні, оскільки спиратимуться на ресурси металевого лому і задовольнятимуть попит споживачів на різні ефективні види прокату.

Наряду цим в чорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності роботи в гірничодобувному виробництві, що пов'язано з поглибленням гірських робіт, збільшенням гірського тиску, повільними темпами технічного переоснащення підприємств. Певний період в чорній металургії України спостерігається систематичне зниження капітальних вкладень і основних виробничих фондів, обумовлене погіршенням природних умов видобутку рудної і нерудної сировини, експлуатацією родовищ з низьким вмістом заліза в рудах і збільшенням собівартості основних виробничих фондів, що пов'язано з охороною навколишнього середовища. Успішне рішення цих питань має велике економічне і соціальне значення.

Виходячи з кон'юнктури світового і внутрішнього ринків, до пріоритетних завдань чорної металургії на найближчу пору віднесено – виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титана, сталевих канатів і арматури [14, c.27-28].

Металургійний комплекс породжує і екологічні проблеми, вирішення яких залежить від упровадження нових технологій і удосконалення металургійних процесів. Так, на гірничорудних підприємствах металургії (5 ГОКов Кривбасу) невирішеними залишилися проблеми по локалізації викидів пилу і газів при проведенні масових вибухів в кар'єрах Кривбасу, зниженні викидів оксиду вуглецю і діоксиду сірки в газах, які відходять від агломераційних машин. На меткомбінаті “Криворіжсталь”, Дніпропетровському меткомбінаті ім. Дзержінського, метзаводі ім. Петровського не вирішені питання локалізації неорганізованих викидів (рудні і ливарні двори і т.п.), очищення газів, які відходять від конвейєрів і сталеплавильних печей [2, c.106].

Головна задача чорної металургії – виробництво металу високої якості, використовування відходів виробництва, максимальне зниження негативного впливу на природу. А для цього необхідна реконструкція підприємств, перехід на маловідходні технології, створення ефективних очисних споруд і газоуловлювачів.

Одним з головних напрямів може бути зміцнення матеріально-технічної бази галузі, спрацьованість якої сьогодні перевищує 65%. За останні роки, не дивлячись на великі фінансові вкладення в переоснащення ГМК, його вдалося відновити лише на 8%. Щоб досягти помітних зсувів, слід використовувати не менше 50 млрд. грн. [9] А щоб знайти такі кошти, слід активніше займатися інвестиційною політикою на всіх рівнях, привертати до співпраці і взаємовигідної співпраці як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів. Надій, які були встановлені на економічний експеримент, що проводився в галузі, повністю не виправдалися. Лише 10% засобів, отриманих від пільгового оподаткування, а не всі сто, як передбачалося експериментом, було вкладене в технічне оновлення підприємств галузі. Слід більше уваги приділяти розвитку вітчизняного ГМК, зростанню попиту на його продукцію в інші країни, розвитку внутрішнього металоринку.

ВИСНОВКИ

Отже, як бачимо, в роботі ГМК є істотні проблеми і недоліки. Закон України “Про проведення економічного експерименту на підприємствах ГМК” дозволив за 5 років забезпечити збільшення виробництва основних видів металопродукції на 25-30%, поліпшити фінансово-економічні показники. У тому числі майже в 30 разів знизилася заборгованість до бюджетів всіх рівнів, майже удесятеро збільшилася рентабельність, втричі скоротився дефіцит оборотних коштів і удесятеро - заборгованість по зарплаті. Цим позитивним зсувам сприяла і відповідна кон'юнктура на світовому ринку сталі, враховуючи експортну спрямованість вітчизняного ГМК.

Але з четвертого кварталу 2001 р. фінансово-економічна ситуація на підприємствах комплексу значно ускладнилася через погіршення кон'юнктури на світовому ринку сталі і підвищення вартості послуг природних монополістів.

Для поліпшення стану, підйому галузі необхідно вирішити ряд питань на державному рівні. Серед яких є як стратегічні — наприклад, повернення металургійних гігантів, які пристосовані для роботи у низці підприємств (комбінати), у руки держави (наприклад, комплекс «Криворіжсталь»), — так і досить конкретні: приміром, питання металолому: скільки розкрадатиметься і вивозитиметься за межі країни стратегічна сировина?

Важливою проблемою останнім часом для галузі стало зменшення майже удвічі заготівки лому чорних металів, необхідного для виробництва.

Щоб вийти на якісно новий рівень виробництва, металургійним гігантам слід зайнятися техпереозброєнням і економією енергоресурсів.

Слід звернути увагу і на те, що сьогодні близько 90% підприємств і організацій ГМК вже приватизовані або приватизовуються. Але в більшості випадків вона ведеться через банкрутство, передачу державної власності в управління, реструктуризацію [1]. Для уникнення цього потрібне зміцнення регулюючої ролі держави, посилення його впливу в економічній і соціальній сферах.

Металургійний комплекс вимагає корінного перевлаштування, як технічного, так і структурного. Можна одержувати високоякісну сталь, минуючи стадію чавунного виробництва в доменних печах - через «шлакове переплавлення». У такому разі відпадає необхідність в агломераційних і збагачувальних коксохімічних заводах і доменних печах. Стане чистішим навколишнє середовище, з'явиться можливість відмовитися від більшості прокатних станів, блюмінгів, слябінгів [10].

Останніми роками в світовій практиці з'явилася тенденція до будівництва невеликих заводів неповного циклу потужністю 50-500 тис. т, оснащених електропечами, машинами безперервного розливу сталі і сортовими станами. Вони перспективні і в Україні, оскільки спиратимуться на ресурси металевого лому і задовольнятимуть попит споживачів на різні ефективні види прокату.

Разом з цим в чорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці в гірничодобувному виробництві, що пов'язано з поглибленням гірських робіт, збільшенням гірського тиску, повільними темпами технічного переоснащення підприємств.

Металургійний комплекс породжує і екологічні проблеми, вирішення яких залежить від упровадження нових технологій і удосконалення металургійних процесів.

До пріоритетних завдань чорної металургії на найближчу пору віднесено виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних труб, водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титана, сталевих канатів і арматури.

Розвиток внутрішнього ринку споживання металопродукції - одна з ключових проблем, що вимагають екстреного вирішення. Нинішня ситуація з експортом металу, який складає 75% від загального виробництва, поза сумнівом, є небезпечною. Це стало особливо відчутним з погіршенням кон'юнктури зовнішнього ринку. Закриття ринків збуту коштує сотні мільйонів доларів для металургійної галузі. Для уникнення такої залежності необхідно направляти зусилля на розвиток внутрішнього ринку чорних металів, тобто на розвиток виробництв, які вимагають його. І експортувати вже не сировину або напівфабрикати, а готову продукцію. Для цього, звичайно, необхідний зв'язок галузі з іншими областями народного господарства.

Необхідна централізація виробництва. Підприємства сфери повинні працювати за схемою «сировина - готова продукція», щоб реальні результати роботи оцінювалися в продукції, наприклад, літаках, машинах і т.п. Такий підхід значно краще, ніж за безцінь продавати метал за межу.

Поиск по сайту: