Регіональна організація чорної металургії залежить від багатьох економічних і природних чинників. В розташуванні підприємств чорної металургії особливо велику роль грають сировина і паливо, на які припадає приблизно 85-90% витрат. В середині 17 – початку 18 ст. чорна металургія орієнтувалася на територіальне об'єднання кам'яного вугілля і залізняку, наприклад, у Великобританії. Пізніше, протягом довгого часу більшість центрів чорної металургії формувалася в рамках вугільних басейнів, наприклад Рур, Донбас, Кузбас, Аппалачський район, Польща, Чехія, Словаччина, Бельгія. Орієнтація на залізняк складалася на Уралі, у Франції (Лотарінгия), в Люксембурзі.
Протягом останніх десятиріч посилилася орієнтація на сировину, причому на великі родовища, бо завод потужністю 5-6 млн. т. чавуну в рік, розрахований на 40 років роботи, повинен мати рудну базу не менше ніж 0,5 млрд. т. Найбільшим залізорудним басейном в Україні є Криворізький басейн. 75% залізняку Кривбасу видобувається відкритим способом. Окрім багатого залізняку із вмістом заліза 50-70%, тут освоюються великі запаси порівняно бідних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28-35%. Їх збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному і Інгулецькому гірничо-збагачувальних комбінатах. Збагачений залізняк перетворюється в концентрат із вмістом заліза майже 62% і поступає на агломераційні фабрики, а з них в домни. Понад 30 млн. т збагаченого залізняку поставляється на металургійні заводи європейської частини Росії, Словаччини, Угорщини, Польщі [11, c. 250-252].
При розміщенні металургії повного циклу визначальним чинником є сировина і паливо, які по частці витрат у виплавці чавуну домінують (30-85%), у тому числі на кокс доводиться 50% витрат. Для виплавки 1т чавуну затрачується 1,2-1,5 т вугілля, 1,5 т залізняк, понад 0,5 т флюси вапняків і 30 м3 вода. Отже, з'єднання вигод від взаємного транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання і допоміжних матеріалів є заставою ефективного функціонування металургійного підприємства.
В переробляючій металургії використовують в основному ресурси металевого лому. Наприклад, виробництво сталі перевищує виробництво чавуну. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, переробляюча металургія тяжіє до місць споживання готової продукції. Упровадження новітніх технологій в металургійних цехах машинобудівних підприємств робить їх незалежними від паливного чинника. “Мала металургія” орієнтується на виключно великі машинобудівні центри, що спеціалізуються на металургійній продукції.
Специфічні риси розміщення характерні для якісної металургії, а саме виробництво феросплавів (сплави заліза з легованими металами) і елекстросталей, які одержують як в доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробляючих заводах. Феросплави електротермічним способом виплавляють на спеціалізованих заводах. Дешева енергія і наявність легованих металів є основними чинниками розміщення таких заводів.
Виробництво електросталі зорієнтовано на райони з достатньою кількістю електроенергії і металевого лому.
Вдале з'єднання в Україні покладів коксівного вугілля, залізних і марганцевих руд дає можливість виділити три підрайони в розміщенні металургійної промисловості: Придніпров'я (Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя), Донбас (Макіївка, Алчевськ, Донецьк, Краматорськ), Приазов'я (Маріуполь). Центрами виробництва феросплавів є Запоріжжя і Никополь.
В Україні є сприятливі умови для освоєння прогнозованих запасів залізняку (понад 20 млрд. т) – переважно залізистих кварцитів в Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Одеській і Вінницькій областях. Марганцево-рудною базою чорної металургії України є Никопольській район Придніпровського марганцево-рудного басейну. Видобуток здійснюється відкритим (2/3) і шахтним способами. На збагачувальних фабриках вміст марганцю в руді доводять до 50-60%. В Токмакськом районі (Запорізька область) освоюються родовища марганцевої руди, споруджена перша черга найбільшого в Україні Таврійського гірничо-збагачувального комбінату. Перспективним є і Інгулецкоє родовище на Дніпропетровщині, загальні запаси якого складають 500-600 млн. т із змістом 8-33% марганцю. Марганцеву руду Україна поставляє металургійним підприємствам Росії і низки європейських країн [11, c. 354-356].
В металургійних центрах Донбасу і Придніпров'я розміщені великі коксохімічні комбінати (Макіївка, Маріуполь, Горловка, Стаханов, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ). Проте більше половини коксу дають коксохімічні комбінати Донбасу, де розташовано 13 з 18 коксохімічних підприємств України, оскільки розміщення коксохімічних комбінатів в основному прив'язано до коксівного вугілля. Кокс використовується як технічне паливо для виплавки чавуну, а коксівний газ як висококалорійне паливо для металургійних агрегатів і як сировина в хімічній промисловості.
Флюси і вогнетривкі глини є складовою частиною металургійного галузевого комплексу. Вогнетривкі глини видобувають в Часовьярському, Новорайському і Веселінівському родовищах (Донецька область), високоякісні флюси известняки і доломіт – в Донецькій (Докачаєвське, Комсомольське, Первомайське), Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим. Вогнетривкі матеріали є основою виробництва вогнетривкої цеглини, будівництва домен. Флюси використовуються для виплавки металу і витягання шкідливих сполучень із залізняку. Щорічні потреби чорної металургії України у флюсах і вогнетривких глинах складають декілька мільйонів тонн. Могутні заводи вогнетривких глин розміщені в Донбасі і Придніпров'ї. Україна має величезні запаси каоліну, найбільші родовища якого розвідані в Дніпропетровській (Просянівське), Вінницькій (Глуховецьке), Донецькій (Володимирське) і Черкаській (Новоселіцьке) областях.
У зв'язку з впливом бідного залізняку на розміщення і збільшення концентрації металургійного виробництва в Придніпров'ї росте роль сировинного чинника. Розміщення більшості металургійних заводів безпосередньо біля Дніпра, між джерелами сировини і палива, обумовлює кращу територіальну організацію виробництва чорних металів. Більшість металургійних підприємств України має повний цикл виробництва і щорічно виплавляє від 1 до 10 млн. і сталі. Найбільші з них: «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Запорожсталь» і «Днепроспецсталь» [7]
Отже, всі металургійні заводи України розташовані в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосереджені в трьох галузевих районах чорної металургії: Придніпровському, Донецькому і Приазовському.
В Придніпровському районі чорна металургія стала профільною комплексоутворювальною, на основі якої сформувалися великі промислові центри і вузли з металургійними підприємствами, що проводять майже половину виробництва чорних металів і мають виразну спеціалізацію і стійкі зв'язки між собою і споживачами металу. Тут розташовано 14 металургійних заводів з 32 в Україні.
До Дніпропетровського металургійного вузла належать металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська і Новомосковська, виробляючі чавун, сталь, прокат, колеса для залізного транспорту, мостові конструкції, сплави та іншу продукцію.
До Запорізького металургійного вузла належать металургійний завод повного циклу «Запорожсталь», електросталеплавильний «Дніпросталь» і феросплавні заводи. «Запорожсталь» випускає чушковий чавун, тонку гаряче- і холоднокатану листову сталь, сталеві відливання, трансформаторну сталь, білу бляху, гнуті профілі прокату, холоднокатаний сталевий лист для автомобільної промисловості і т.д., «Дніпросталь» – сталі для машинобудівної промисловості.
До Криворізького металургійного вузла належать найбільші в Україні кар'єри, шахти, п'ять гірничо-збагачувальних комбінатів і ряд аглофабрик, металургійний завод, Південно-трубний і феросплавні заводи Нікополя і його марганцево-рудна промисловість.
До Кременчуцького формованого вузла чорної металургії належать Дніпровський гірничо-збагачувальний комбінат, який працює для потреб металургії Придніпров'я і Донбасу.
До Донецького металургійного району належать 13 металургійних заводів, могутніх коксохімічних підприємств, які виробляють понад половину коксу України. По два металургійних заводів розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську і Харцизське; поодинці – в Єнакієвом, Краматорську, Константіновці, Луганську і Алмазному. Вони виплавляють майже половину чавуну і майже третину продукції металургійної промисловості України. В Донецькому металургійному районі сформовано три металургійні вузли: Донецько-макіївський, Єнакієвський і Алчевсько-алмазний.
Донецько-макіївський вузол має чотири металургійні заводи, ряд коксохімічних та інших підприємств. В Макіївці і Донецьку створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, налагоджено виробництво вогнетривів.
Єнакієвський вузол має металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнювався новими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.
До Алчевсько-алмазного вузла (Луганська обл.) належать два металургійні заводи – Алчевський і Алмазний - і феросплавний завод в Стаханові. Алчевський завод після реконструкції став одним з найбільших.
В Донецькій області є ще Харцизький, Краматорський і Константіновський металургійні заводи.
До складу Приазовського району чорної металургії входять заводи Маріуполя, а також залізорудні родовища Керченського басейну і металургійний завод в Керчі. «Азовсталь» випускає чавун, сталь і прокат, працює на офлюсованому агломераті з керченських руд і частково на рудах Криворіжжя. Чорна металургія Приазов'я забезпечує металом місцеві машинобудівні підприємства і тісно пов'язана з коксохімією, виробництвом добрив і будівельних матеріалів [16, c.259-272, 126-135].
Металургія по своїй природі пов'язана з цілим рядом галузей і виробництв і не може існувати ізольовано. Чим більш злагоджено працюють ці зв'язки, чим вони багатші, тим рентабельніше може працювати металургійне підприємство [8].
Та все ж в таких несприятливих умовах змогли твердо піднятися на ноги державні металургійні гіганти (перш за все «Криворіжсталь» з потужністю 6,7 млн. т в рік [12]).