Ідеологічний плюралізм в Україні

Україна набуває статусу самостійності і вступає в загальносвітову спільноту не тільки на рубежі тисячоліть, а й на рубежі цивілізацій.

Становлення України як самостійної держави з усією гостротою ставить питання про політичне обґрунтування її розвитку у формі ідеологічної парадигми держави. Відсутність ідеологічного обґрунтування державотворення, світоглядних основ суспільного розвитку вкрай негативно відбивається на визначенні національної стратегії, на самій практиці розбудови держави і проведенні соціально-економічних реформ та демократизації суспільства. Не визначившись із власним ідеологічним баченням шляху розвитку, Україна не зможе вступити на шлях динамічних ефективних суспільно-економічних перетворень демократичного плану, які б мали цілісний характер, а її дії будуть сліпим запозиченням чужого досвіду. Така політика вже призвела до значних труднощів нинішнього перехідного періоду в розвитку України до демократії, спровокувала поглиблення кризових явищ у суспільстві, певне зубожіння людей. Ось чому на даний час для України важливо сформувати серйозну ідеологічну парадигму національно-державного розвитку.

Ідеологія - ціннісна система, що виражає відношення до існуючий суспільних порядків, обґрунтовує політичні ідеали, принципи, норми, цілі, взірці поведінки тощо. Ідеологія як феномен суспільно-політичного життя існує як в міжнародному масштабі, так і на локально-регіональному рівнях. За допомогою ідеології політичні сили обґрунтовують свої цілі і підбирають засоби для їх реалізації. На основі ідеології розробляються політичні концепції, доктрини, програми. Ідеологія, за словами Ф. А. Граміні, служить для того, щоб пробудити в народі колективну волю. Німецький соціолог Р. Мангейм звернув увагу і на негативний бік ідеології, підкресливши, що ідеологія маскує "шахрайство". Ідеологія — це феномен свідомості, а філософське та психологічне розуміння сутності свідомості передбачає аналіз свідомості як явища.

В період СРСР дослідження проблем свідомості ідеології ґрунтувалося виключно на матеріалістичній основі. Сучасні дослідники свідомості прийшли до висновку, що теоретичні уявлення про свідомість не розкривають її сутності. Так, М. Мамардашвілі вважає, що свідомість не підлягає теоретизації. а на думку Є. Ісаєва та Слободчикова, свідомість інтегрує багатоманітні явища людської діяльності у дійсно цілісний спосіб буття, що робить людину людиною.

У сучасній вітчизняній науці свідомість розглядається як деяка цілісність, що не подібна до хаотичного конгломерату ідей, знань, уявлень, образів, переживань тощо. Це внутрішньодиференційована, структурно і композиційно оформлена цілісність, у складі якої виділяють різні структурні елементи змістовного та процесуального характеру, різні рівні усвідомлення (рефлексивний і арефлексивний), різні рівні функціонування самої свідомості (буденна, емпіричні, теоретична тощо) [2]. Традиційним стало виокремлення таких форм свідомості як індивідуальна, колективна, групова, класова, масова, суспільна, глобальна, політична.

Свідомість характеризується наступними рисами:

— здатністю акумулювати знання про навколишній світ на основі пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви);

— чітким закріпленням у свідомості суб'єкта, тобто розрізнення "Я" і "не-Я" людини;

— забезпечення цілеспрямованої діяльності людини — свідомість формує мету діяльності;

— наявність у її складі певного ставлення у почуттях до когось або чогось.

Суспільна свідомість — комплексне уявлення, одним із рівнів якого є суспільна ідеологія. Суспільна ідеологія на відміну від буденної свідомості поширюється в масах цілеспрямовано завдяки вихованню, освіті, засобам масової інформації. Суспільна ідеологія являє собою певний набір уявлень, позицій та цінностей, які поділяє більшість членів суспільства. Своєрідним фоном для існування суспільної свідомості є громадська думка — стан масової свідомості, який включає в себе приховане чи явне відношення різних соціальних груп до суспільно-значимих проблем, подій, фактів дійсності [3, с. 84]. Прикладом може служити стрімке зниження народжуваності, високий рівень смертності та міграційні втрати населення України працездатного віку, які поглиблюють процес постаріння людності та зменшуватимуть її трудовий потенціал вже в найближчому майбутньому. Для населення України характерний досить високий рівень демографічної старості: на 1 січні 2000 р. частка населення у віці 60 років і "за" дорівнювала 20,5 %. Демографічна криза поглиблюється. Це зобов'язує уряд дієву ідеологію соціального захисту, як це є в демократичних державах.

Хоча громадяни України очікували від ринкових реформ значного поліпшення економічної ситуації в плані оптимізації ідеології власного матеріального та соціального статусу, цього не відбулося, потрібні нові ід є о л ore ми економічного зростання, таких ідеологем має бути багато, а з них маємо вибирати найбільш ефективні.

Нормальна держава не може існувати без ідеології та ідеологічних інституцій, метою яких є відтворення цієї ідеології у масовій та індивідуальній свідомості. Для сучасного суспільства єдиною ідеологією, яка забезпечує стабільність держави й гідний рівень матеріального та духовного життя людей є демократична система цінностей, яка грунтується на політичному плюралізмі, вільній ринковій економіці й рівності громадян перед законом. Прийнята у західному суспільстві дана система цінностей підтримується й розвиненою інфраструктурою політичної соціалізації, як засобом відтворення демократичної політичної культури. Ця система у головних її рисах декларативно приймається й Україною, її владою та більшістю населення держави.

Президент України Л. Д. Кучма підкреслив, що принцип ідеологічного плюралізму аж ніяк не заперечує потреби суспільства в певному консолідуючому началі, в консенсусі у найбільш принципових питаннях і поглядах на способи їх вирішення, забезпечення суспільної злагоди і гармонії [5].

Однак, ми усвідомлюємо, що на сьогодні різниці між європейськими й українськими політичними реаліями в плані демократизації мають місце: в Україні лише частково реформовано парламент та органи управління, не приведена у відповідність з Конституцією судова система, не завершено становлення органів місцевого самоврядування.

Національні інтереси України під кутом зору реформування політичної системи вимагають урахування світового досвіду, а також різних ідеологій союзів і форм міжнародного співробітництва, які сприяють політичній консолідації та зміцненню іміджу України.

Ідеологічне поле сучасної державницької ідеології в Україні ще тільки створюється, а тому мають місце ціла низка проблем в системі взаємин влади і народу.

Важливим аспектом ідеологічних цінностей сучасного українського суспільства є проблеми мовної культури.

В системі нових ідеологічних цінностей звернемо увагу до інформаційного простору. Саме інформаційний простір використовується як ідеологічний інструментарій для вирішення соціальних, політичних, економічних чи військових проблем. Глобалізація зробила роль інформації надзвичайно важливою. Інформаційний статус держави, її представлення у світовому інформаційному просторі є часткою її політичної чи економічної ваги у світі.

Най сильнішим каналом комунікації з погляду можливості його впливу на масову свідомість стало телебачення. Кілька десятків років таким було радіо, після телебачення, а за останній період стає Інтернет.

Кожна ідеологема політиків намагається привернути до себе увагу через ЗМІ, зокрема, телебачення, бо як спостерігаємо публічність на сьогодні знаходить свій найголовніший вияв у телебаченні, воно "творить ідеологію" і популяризує її у різних формах та проявах. Світ перейшов до розуміння, що цінності ідеологічні стали дорожчими, ніж матеріальні.

Висновки

Плюралізм - принцип організації суспільства, заснований на визнанні різноманіття існуючих інтересів і їх конкуренцій. Політичний плюралізм є умовою й ознакою демократичного режиму, вона визнає, створює необхідні умови для реалізації, заохочує різноманіття політичних організацій і інтересів, що конкурують між собою.

Тому ідеологічним наповненням демократичних перетворень українського суспільства мало б бути:

- утвердження в суспільній свідомості ідеї стабільного суспільного розвитку;

- формування та закріплення у суспільній свідомості національної та культурної ідентичності України як держави, яка є складовою європейського історичного та культурного процесу;

- пошук консенсусу і злагоди між різними суспільними прошарками та представниками еліти у суспільстві в плані куди ми йдемо, чи йдемо до демократичного суспільства європейського типу з українською специфікою (а так би мало бути);

- усвідомлення усіма, що Україна повинна стати державою з високим рівнем захисту прав людини тощо.

У політичному житті демократичного суспільства надзвичайно важливе місце належить різним ідейно-політичним течіям як певному способу тлумачення політичної реальності, так і способу політичних дій, що спрямовані на збереження, або на зміну існуючої політичної реальності. Бони, таким чином, поєднують одночасно теорію і практику, роздуми і дії, раціональні моделі мислення та емоційні настрої, які формують у людини цілісний тип орієнтацій у політичних процесах та її світоглядні засади.

Для сучасного українського суспільства, як ми зауважили, характерним є світоглядний плюралізм. Має місце відсутність державницької ідеології (наголошуємо не державної), а це спонукає не до консолідації суспільства, а до його розшарування за національними, мовними та культурними ознаками, що для побудови цивілізованої держави є проблемою. Державницька ідеологія ж покликана примирити минуле й сьогоднішнє, окреслити перспективні шляхи в майбутнє, якщо вона буде носити інтегративний характер.

Таким чином, можемо зробити висновок, що в практичній діяльності світоглядний плюралізм в Україні має базові основи реалізації, які надає Конституція України (ст. 15, 36, 37), а проблеми демократизації суспільного розвитку запотребували його.

Поиск по сайту: