- найважливіші відомості про історико-культурну добу;
- основні літературні напрями та течії;
- основні етапи життєвого й творчого шляху письменників;
- сюжет, особливості композиції, системи образів вивчених творів;
- жанрові особливості прочитаних творів;
- характерні особливості індивідуального стилю письменника;
- основні ознаки теоретичних понять, визначених програмою;
- тексти, рекомендовані програмою для вивчення напам'ять.
Студенти повинні вміти:
- вдумливо читати та критично аналізувати програмні твори;
- визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальні засоби мови;
- характеризувати героїв твору (аналізувати й обговорювати логіку їхніх поглядів і вчинків, їхні уявлення про сенс життя), розкривати сенс етико-психологічних колізій;
- виявляти авторську оцінку героїв, подій твору;
- характеризувати концепцію та найважливіші особливості поетики художнього твору;
- порівнювати твори, що належать до різних національно-культурних традицій (на рівні окремих образів, сюжетів, тем, проблематики, поетики, літературно-естетичних систем);
- обґрунтовувати свою оцінку прочитаних творів;
- складати простий та складний план власного висловлювання;
- створювати усні й письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром;
- складати план і конспект літературно-критичних статей;
- готувати доповідь чи реферат на літературну тему (за кількома джерелами).
Програма екзамену з курсу
ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.
Межа XIX-XX ст.: основні тенденції та напрямки розвитку літератури, вплив на неї нових філософських учень (Шопенгауер, Ніцше, Бергсон) і настроїв декадансу. Ф.Ніцше "Так казав Заратустра".
Символізм як літературний напрям останньої третини XIX - початку XX ст., основні поетичні принципи та поетичне новаторство символістів. Поняття про символ як основний засіб поетичного самовираження, його трактування французькими символістами: спонтанність появи, неясність і багатозначність, "підказування" смислів і простір для відгадування. Сугестія (навіювання) як наступний визначальний засіб символістської поезії. Зняття інформаційної функції художньої мови.
Натуралізм. Позитивізм - основа естетики натуралізму. Утвердження фактографії, об'єктивізму, біологізації суспільних процесів, впливу середовища на формування особистості. Заперечення принципу відбору. Прагнення письменників-натуралістів підпорядкувати художній метод науковому. Підвищення інтересу до деталей побуту, хворобливих, паталогічних явищ.
Література Франції
Поль Верлен (1844-1896) - поет-символіст. майстер поетичної форми та оригінальної за образністю лірики. Негативне ставлення до сучасного суспільства, протистояння всьому затхлому, ненависному самотній, замкнутій особистості, що страждає. Основні мотиви поезії.
Французькі символісти. Артур Рембо (1854-1891). Громадянський пафос його лірики, художня вишуканість поетичної форми.
Своєрідність творчої манери С.Мелларме, пошук у поезії нових засобів художнього самовираження.
Еміль Золя як видатний представник натуралізму. Його прагнення розширити можливості зображення дійсності. Цикл "Ругон-Маккари" - "природна і соціальна історія однієї родини в добу Другої імперії". трансформація задуму і своєрідне розкриття теми спадковості. Боротьба праці з капіталом в романі "Жерміналь". Правдиве зображення праці і життя трудівників, обґрунтування закономірності повстання шахтарів.
Творчість Гі де Мопассана. Патріотична тема і народні характери в новелах про франко-прусську війну. Засудження світу власників у новелі "Пампушка".
Література Бельгії
Моріс Метерлінк - теоретик і практик символістської драми. "Театр мовчання". Філософська п'єса-казка "Синій птах", втілення мрії поета про щастя, що здобувається у пошуках істини. Символіка та казкова умовність. По-дитячому наївне ставлення героїв до дійсності, їх віра в казковість світу, людського буття та впевненість у власній спроможності протистояти силам зла. Постановка "Синього птаха" Станіславським.