Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Призначення, будова та принцип дії зчеплення



Зчеплення призначене для тимчасового від’єднання двигуна від трансмісії (під час переключення шестерень в коробці передач) і для плавного з’єднання їх (під час рушання автомобіля з місця).

Принцип роботи зчеплення полягає в тому, що крутний момент передається завдяки тертю, яке виникає між робочими поверхнями ведучих і ведених дисків, притиснутих один до одного пружинами.

Зчеплення встановлюється на маховик, який є одним із його ведучих дисків.

Зчеплення автомобіля ГАЗ-53А:

1 – маховик; 2 – картер; 3 – ведений диск; 4 – натискний диск; 5 – важіль виключення; 6 – маслянка; 7 – регулювальна гайка; 8 – муфта виключення; 9 – ведучий вал коробки передач;10 – вилка виключення зчеплення; 11 – кожух; 12 – робочи пружини; 13 – регулювальна гайка; 14 – тяга; 15– відтяжні пружини; 16 – педаль зчеплення; 17 – важіль вала педалі; 18 – важіль вилки; 19 – вижимний підшипник.

Принцип дії зчеплення

В автомобілі ГАЗ-24 «Волга» зчепленням керують за допомогою гідравлічного привода з підвісною педаллю.

Сила від педалі до вилки виключення зчеплення передається під тиском рідини в головному циліндрі через з’єднувальну трубку і робочий циліндр.

Якщо натиснути на педаль, що з’єднана із штовхачем поршня головного циліндра, штовхач переміщує поршень у головному циліндрі. Внаслідок цього рідина через з’єднувальну трубку нагнітається в робочий циліндр, і його поршень через штовхач переміщує вилку виключення зчеплення.

Для нормальної роботи привода виключення зчеплення між торцем штовхача і поршнем головного циліндра повинен бути зазор 0,3...0,9 мм, а вільний хід педалі зчеплення 12...28 мм.

Висновок:

У 1978 році завод виготовив першу промислову партію машин базової моделі «Урал-4320» з чотиритактними 210-сильними дизелями моделі «740», які постачає КамАЗ. Застосування такого двигуна дожволило значно поліпшити тягові, швидкісні і економічні характеристики автомобіля: збільшити до 85 км/год максимальну швидкість, знизити більш ніж на 30% експлуатаційна виплата палива, скоротити на 10,8% трудомісткість технічного обслуговування. Все це означає, що «Урал-4320» буде виконувати перевезення вантажів ефективніше, ніж його карбюраторний попередник.

Таким чином, на базі відпрацьованої протягом багатьох років моделі «Урал-4320 Д» створено друге покоління автомобілів з більш високими технікоекономічними показниками. Ці машини можна використовувати в самих різних дорожньо-кліматичних умовах, що особливо важливо для районів Сибіру, Крайньої Півночі, Середньї Азії, складають значні території.

Підвищена потужність і значенне число обороьів зумовили відповідні зміни в трансмісії автомобіля. Іншими стали передавальні числа коробки передач і головної передачі ( зменшино з 8.90 до 7.32), реконструйовані системи живлення, охолодження, випуску відпрацьованих газів, електрообладнання, переробкам підалися також рами, привід зчеплення, підвіска передніх коліс і ряд інших вузлів.

Оскільки новий силовий агрегат на 280 кг важче колишнього, в кілька розів зросло навантаження на передні колеса, що позитивно позначилося на розподілі її по осях і, в остаточному підсумку, на прохідності автомобіля по слабких грунтах. Нарриклад, у автомобіля «Урал-375 Д» передні колеса сприймали 3865кг повної маси, а задній візок – 9335кг, у автомобіля «Урал-4320» ці навантаження відповідно рівні 4350 і 9075 кг.

Крім того, «Урал-4320» відрізняється від попередників удосконаленнями, що підвищують безпеку руху. Серед них – роздільний привід робочих гальм, допоміжне (моторне) гальмо, сигналізатори стану окремох систем. У конструкцію кабіни введений комплекс змін, що поліпшують ергономічні показники автомобіля.

Зокрема, у нього нові панелі і щиток приладів, амортизуючі елементи сидіння водія, які тепер виконані з ременів. Сидіння не тільки стало більш зручним, але й отримало регулювання по висоті, довжині і нахилу спинки, а кобіна тепер обладнана нагрівником з підвищеною теплопродуктивністю. Крім того, зручноше стало взаємне розташування контрольних приладів і органів управління; акумуляторні батареї винесені з кабіни. Все це значно поліпшило умови роботи водія.

Охорона праці:

Охорона праці та безпечні методи праці під час технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

Кожнийводій повинен пройти інструктажі з техніки безпеки. Вимоги техніки безпеки при обслуговуванні і ремонті наголошують головним чином про правильну організацію робочого місця, оснащення необхідним пристосуванням та інструментами, які забезпечують безпечну роботу. Піднімаючи, або опускаючи автомобіль домкратом не складати інструменти і деталі на раму, підніжки і другі місця звідки вони можуть упасти на працюючих.

Переносні лампи повинні мати постійний струм напругою не вище 24В та мати захисні решітки.

Необхідно суворо дотримуватись правил користування монтажним інструментом. Не допускається застосування ключів із великим спрацюванням губок, або невідповідних розмірів ключів, а також іншого несправного інструменту.

Забороняється проводити операції технічного обслуговування автомобілів при працюючому двигуні.

При виникненні пожежі чи інших надзвичайних ситуацій необхідно зателефонувати за номером 101, та поставити до відома чергового адміністратора і директора.

 

Список використаної літератури:

1. Сарбаєв В.І. Технічне обслуговування та ремонт автомобілів. - Ростов н / Д: «Фенікс», 2004.

2. Вахламов В.К. Техныка автомобільного транспорту. - М.: «Академія», 2004.

3. Барашков І.В. Бригадна організація технічного обслуговування і ремонту автомобілів. - М.: Транспорт, 1988р.

4. Боровських Ю.І., Буральв Ю.В., Морозов К.А., Будова автомобілів. К.:Вища школа, 1991.

5. Калисский В.С., Манзор А.И., Нагула Г.Е.

6. Кленников В.М., Ільїн Н.М., Буралев Ю.В.

7. Михайловский Е.В., Серебряков К.Б.

8. Резник А.М., Орлов В.П.

9. Румянцев С.І., Сипельников А.Ф., Штоль Ю.Л.

10. Сабинін А.А.

11. Шестопалов К.С., Чиняєв В.Г.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.