Прямий спосіб плоского друку

При прямому способі плоского друку зображення на друкарській формі дзеркальне і передається на матеріал, що задруковується, безпосередньо з друкарської форми без застосування додаткової передатної ланки — офсетної гумовотканинної полотнини, як в офсетному друці.До способу прямого плоского друку відносяться фототипія, літографія, деліто і типоофсет.

Фототипія — це безрастровий спосіб прямого плоского друку з вико-ристанням форм, на яких поділ поверхні на друкарські і пробільні елементи забезпечується різним ступенем задублювання желатину, що містить біхромати лужних металів, і набряканням желатину під впливом зволожуючого спиртового розчину. Поверхня друкарської форми для фототипії при сильному збільшенні нагадує шкірку апельсина. Якість відбитка, виготовленого способом фототипії, є близькою до якості зображень на фотографії. При виготовленні друкарської форми на скляній основі досягається чудова передача тонких штрихів і ліній, тому що структура скла аморфна і має гладку, некристалічну поверхню. Це доро-гий спосіб друку, але він дуже гарний для друкування кольорових і чорно-білих фотографій, олівцевих рисюнків, що складаються з тонких контурних ліній і штрихів, або олівцевих півтонів, а особливо для друку напівтонових зображень з дуже тонкими тоновими і колірними переходами, що характерні, наприклад, для акварельних рисюнків.

Літографія — найбільш старий спосіб прямого плоского друку, для якого друкарська форма виготовляється на плоскому літографському камені. Літографія є родоначальником способу плоского друку. Рисюнок на рівній площині літограф-ського каменю наноситься жирною спеціальною фарбою за допомогою пера (для створення тонких штрихів) або пензля (для плашок). Напівтонові зображення наносяться на зернисту поверхню каменя літографським олівцем. Зміна інтенсивності тону досягається різною силою натиску або нанесенням додаткових олівцевих штрихів. Після нанесення рисюнка поверхня каменю повинна бути оброблена зволожуючим розчином для утворення пробільних елементів. Для цієї мети ви-користовують колоїдні розчини азотної кислоти і гуммиарабика або декстрину.Зерниста структура поверхні літографського каменю (праобраз стохастичес-кого растра) допускає використання до 20 різних фарб без небезпеки виникнення муару на багатоколірному відбитку при печатці напівтонових зображень. В даний час літографія має тільки історичне значення.

Деліто — спосіб прямого плоского друку, при якому дзеркальне зображення з друкарської форми, виготовленої на алюмінієвій основі, передається безпосередньо на матеріал, що задруковується, без проміжної ланки (офсетної гумовотканинної полотнини).

Спосіб деліто вимагає застосування спеціальних, більш грузлих фарб. Хоча друкарська форма зношується швидше, тому що знаходиться в постійномконтакті з хімічно і механічно агресивним папером у присутності зволожуючого розчину, а також постійно шліфується абразивним шаром паперу, якістю друку вище, ніж при офсетній печатці. Додаткова передача зображення з друкарської форми на офсетну полотнину, а потім на папір приводить до додаткових пере-кручувань елементів зображення і зменшує кількість друкарської фарби, що переходить на папір. Звідси менша насиченість офсетного відбитка в порівнянні з відбитком деліто.

Типоофсет — спосіб високого непрямого друку з використанням у процесі друкування друкарської форми способу високого друку й офсетного циліндра як проміжної ланки.

У типоофсеті інтегруються позитивні сторони способів офсетного і високого друку. Тиск при друці нижче, ніж у високому друці, і друкарська форма не входить у контакт із папером, що сприяє підвищенню її тиражестійкості. Використання друкарської форми високого друку не вимагає зволоження, сильно полегшує процес друкування з використанням фарб на спиртовій і водній основі, а не тільки на основі олії, як при способі плоскої офсетної друку. Це сильно розширює технологічні можливості офсетного способу для друку на різних матеріалах, у тому числі і з використанням усіх видів лаку при вибірковому лакуванні.До способу плоского друку можна віднести також електрографічні і магнітографічні способи друку. Друкарські і пробільні елементи на друкарській формі при цих способах друку знаходяться в одній площині, однак вони розді-ляються діелектричними або магнітними властивостями поверхні. При такому друці використовуються тонери — друкарські фарби у вигляді порошку. Електрофотографія (електрографія) — спосіб формування зображення на друкарській формі з використанням носіїв, електричні властивості яких змі-нюються під дією випромінювання оптичного діапазону. Як носії застосовують селенові пластини, циліндри, а також фотопровідний папір і плівки, що під впливом світла (лазера при електрографії) змінюють свою електропровідність. До способу електрофотографії варто віднести і ксерографію — фірмова назва, що стала загальним у російській технічній літературі. В усіх копіювальних пристроях фірм Xerox, Осі, Canon, Kodak і ін. при копіюванні використовується спосіб електрофотографії.В електрофотографії виготовлення друкарської форми займає дуже рисо часу. Форма є реверсивною, тобто після кожного відбитку її можна розряжати або розмагнічувати і знову заряжати, розташовуючи друкарські і пробільні елементи по-новому. З цієї причини такі способи друку застосовують для оперативного розмноження документів, коли потрібно швидко виготовити кілька екземплярів.

Якість, що забезпечують ці способи друку, поки ще не можна порівнювати до якості високого і плоского (офсетного) друку, але оперативність є сильною стороною.

(Рис.173. Технологія офсетного друку)

4.3.3. Глибокий друк

При способі глибокого друку передача фарби на папір у процесі друкування відбувається з друкарської форми, на якій друкарські елементи поглиблені сто-совно пробільних елементів. Фарба з пробільних елементів знімається тонкою сталевою пластиною — ракелем. Друкарська форма виготовляється безпосередньо на мідній поверхні формного циліндра.

(Рис. 174. Глибокий друк)

Зображення на формі дзеркальне. У глибокому друці, як зображення, так і текст раструються. Для способів глибокого друку характерно те, що півтону на відбитку виходять за рахунок зміни товщини фарбового шару. Якість напівтонових зображень на відбитку глибокого друку є кращою аніж для інших способів друкування. Плавність переходу тонів і відтінків кольору чудова. Хоча тут також використо-вується растр, його частота дуже висока в порівнянні з растрами для інших видів друку і він непомітний на відбитку. Цьому сприяє і рідка фарба, що, виливаючи на матеріал, що задруковується, з осередків друкарської форми, заливає пере-мички між растровими елементами. Неминуча присутність растра при створенні тексту на друкарській формі впливає на рівність штрихів і контурних ліній. Штрихові зображення і текст на відбитку виходять нерівними, із зазублинами, дрібний текст стає читається погано. Хоча комбінований спосіб друкування видання здорожує кінцевий продукт, проте, він широко застосовується з моменту винаходу глибокого друку. Текст і штрихові зображення друкують високим друком, а напівтонові зображення (фотографії, картини, тонові рисюнки, наприклад акварель, гуаш) —глибоким. Такі видання виходять дорожчими, але вони мають переваги кожного із відомих способів.Слід зазначити, що спосіб глибокого друку одержав широке поширення й у сфері випуску невидавничої продукції. Це друк на пакувальних (у тому числі і синтетичних) матеріалах, виготовлення етикеток, шпалер; друкування цінних паперів; одержання зображень на папері для наступного відтворення їх на тканині способом термопереносу.Безсумнівним плюсом глибокого друку є висока швидкість друку, що до-сягається завдяки використанню фарб на основі летучих розчинників, що забез-печують досить швидке їхнє закріплення. Глибокий друк забезпечує найбільш точне відтворення на відбитку колірних і градаційних параметрів зображень оригіналу, що дозволяє відтворювати однофарбовості і багатоколірні оригінали буквально з «фотографічною» точністю.Однак існують серйозні причини, що стримують широке поширення глибокого друку. У першу чергу це його висока капіталоємність, що приводитьдо концентрації великих виробничих потужностей, яка у багатьох випадках утрудняє їхнє ефективне використання; а також усе ще досить значні витрати на останній (контрольно-коректуючій) стадії виготовлення формних циліндрів і друкарських форм на них. Через значну складність і тривалість виготовлення формних циліндрів використання глибокого друку вигідне для великих тиражів — починаючи приблизно з 150-200 тис. відбитків.

До глибокого друку відносять також глибоку автотипію і металографію.

Глибока автотипія – спосіб глибокого друку з друкарської форми, на якій друкуючі елементи мають не тільки різну глибину, як у глибокому класичному друці, але і різні площу і форму. Опорну сітку для ракеля також створюють пробільні елементи, але вони мають різну площу залежно від площі друкуючих елементів. Пробільні елементи по площі є різними, і як в глибокому класичному друці, створюють нерозривну опорну сітку для ракеля. Технологія виготовлення друкарської форми для глибокої автотипії є спрощеною. Травлення друкарських елементів проводять розчином за один цикл, або форму виготовляють електро-механічним гравіюванням.

Металографія – спосіб глибокого друку, при якому друкарська форма виготовляється гравіюванням або травленням на плоскій металевій пластині. У металографії друк проводять фарбами підвищеної в’язкості. Застосовується цей спосіб дуже рідко, при друці окремих фрагментів грошових знаків і цінних паперів, а також при друці марок, де існує необхідність відтворити на відбитку дуже тонкі і складні по конфігурації безперервні лінії. Металографія є безрастро-вим способом глибокого друку. Особливою відмінністю відбитка металографії є рельєфність зображення на відбитку, створена в’язкою (густою) фарбою.Характерні риси відбитків глибокого друку

Серед характерних ознак глибокого друку можна виділити наступні:

Ø Відбитки характеризуються яскравістю кольорів, насиченістю колірного тону і разом з тим м’якістю тонових переходів зображення. За допомо-гою особливих друкарських фарб можна одержувати відбитки з матовою структурою, що значно підвищує образотворчі можливості способу.

Ø Усі ділянки тексту, штрихів і тонів зображень на друкарській формі, ви-готовленій пігментним способом, розчленовані на растрові елементи, що мають однакові розміри й у більшості випадків квадратну форму. Однак на відбитку растрові елементи помітні (за допомогою лупи) тільки у світлих і півтонових ділянках зображень. У глибоких тінях через потовщений шар фарби, котра перейшла з друкарської форми, вони з’єднуються між собою в суцільні елементи. По цій же причині вони непомітні на штрихах тексту і зображень, однак, краї штрихів виходять пилкоподібними.

Ø Відбитки глибокої автотипії нагадують відбитки високого або плоского офсетного друку, але текст і штрихи зображень мають однакові по площіт растрові елементи.

Ø На аркушевих машинах отримуються відбитки, які мають приблизно таку ж форму і розміри растрових елементів на друкарській формі. На відбитках, ви-друкуваних на рулонних машинах, геометрична форма растрових елементів трохи перекручена, особливо в півтонах, де утворюється як би “негативна” (стосовно друкарської форми) сітка. У цьому випадку проміжки між растровими елемен-тами покриті шаром фарби насиченого кольору.

Ø Кольорові тонові образотворчі оригінали відтворюються на відбитках у чотири фарби. При цьому досягається більше колірне охоплення друкарських

Ø фарб, ніж в інших способах друку. Крім того, на багатоколірних відбитках гли-бокого друку відсутній муар.

Ø Відбитки глибокого друку, як правило, пахнуть летучими розчинниками на базі бензольних з’єднань або спиртів. Для способу глибокого друку сьогодні використовують і флексографічні фарби.

Ø Дуже тонкі лінії зображення і штрихи тексту на відбитку виходять не-рівними і пилкоподібними. У виданнях, що друкуються способами глибокого друку, текст повинен мати більший кегль, оскільки через растрову структуру тонкі штрихи і дрібні знаки виходять на відбитку важкими для сприйняття.

Ø У металографії друк виконується фарбами підвищеної в’язкості, і вона лягає на матеріал, що задруковується, і закріплюється на ньому майже без усмоктування, утворюючи рельєф, що відчувається при русі пальця по поверхні зображення на відбитку. Тонкі лінії на відбитку виходять із гладкими рівними краями і без розривів.

Способи друку з використанням глибокого класичного растрового друку і глибокої автотипії використовують при друкуванні одноколірних і багатоколірних ілюстрованих журналів і газет. Ці способи економічно вигідні, якщо тиражі перевищують 100 тисяч екземплярів. Наприклад, у Росії раніше друкували способом глибокого друку такі журнали, як «Радянський Союз», «Селянка», «Робітниця», «Радянське фото». Із сучасних російських видань способом глибокого друку сьогодні друкується наприклад, видання «Сім днів».

4.3.4Трафаретний друк

При способі трафаретного друку передача зображення на матеріал, що за-друковується, утворюється з друкарської форми, що представляє собою сітку.

Крізь осередки друкарських елементів за допомогою ракеля продавлюється фарба. Традиційний трафаретний друк іноді називається шовкографією, або сітковим друком. Товщина фарбового шару на відбитку може бути значно більшою, ніж при інших способах друку. Це дозволяє створювати дуже насичений текст на силь-новбираючих і шорсткуватих (грубих) поверхнях. Сітка друкарської форми може облягати різні, і не тільки плоскі, але й опуклі поверхні. Способом трафаретного друку можна друкувати на поверхні різні геометричні форми – циліндричні, кулясті та ін. Спосіб трафаретного друку широко застосовується для вибіркового лакування з використанням усіх видів лаку. Більшість людей у своїй практиці вирізували трафарет і пензликом або розпилювачем наносили через нього фарбу на шорстку або об’ємну поверхню.У залежності від технології виготовлення друкарської форми існують два різновиди способу:

· Трафаретний класичний (шовкографія), коли друкарська форма виготовляється на сітці.

(Рис. 175. Приклад класичного трафаретного друку)

· Різографія — фірмова назва способу трафаретного ротаційного друку з використанням друкарської форми, виготовленої пропалюванням мікроотворів у формному матеріалі (майстер-плівці) для утворення друкарських елементів. Фарба під тиском подається зсередини формного циліндра. Тиражестійкість друкарської форми, виготовленої на майстер-плівці, досягає 1000 відбитків.

(Рис. 176. Технологія подачи паперу на друк, мпомобои різографії)

Різографію використовують, як правило, для оперативного виготовлення копій документів у кількості від 100 до 1000 екземплярів.Характерні риси відбитків трафаретного друку У способі трафаретного друку крізь осередки друкуючих елементів за до-помогою ракеля фарба продавлюється на матеріал, що задруковується. При трафаретному друці як задруковуваний матеріал використовують па-пір, картон, металізований папір, скло, тканину, пластмаси або будь-який інший матеріал, що навіть має грубу і нерівну поверхню. При нанесенні в’язких фарб на невбираючих матеріалах барвистий рельєф на відбитку помітний не тільки на дотик, але і візуально.

Флексо друк

Флексографія — технологія прямого високого ротаційного друку, що використовує еластичні (гнучкі) друкарські форми фарбу з низькою в’язкістю.

Флексографічні машини практично не мають обмежень по типу задруковуваного матеріалу. Як правило, матеріал вибирається виходячи тільки з технологічного процесу, який необхідний для створення етикетки або продукції. Можливе використання паперу, будь-якого виду картону, самоклейких матеріалів, металевої фольги, плівкових полімерних матеріалів будь-якого типу товщини.

Крім флексографічних друкарських секцій на машини встановлюються пристрої вирубки/висікання, видалення облоя, гарячого тиснення, ламінування, УФ-лакування, трафаретного друку. Це можливість зосередити весь технологічний цикл в одному агрегаті одержувати на виході готовий виріб.

Флексографічний друкуючий апарат складається всього з 3-х валів. Гумовий вал (дуктор), що обертається в резервуарі з фарбою, передає фарбу на керамічний передавальний вал, на поверхні якого є найдрібніші поглиблення. Такий вал називається растровим або анілоксовим. Надлишок фарби з його поверхні видаляється за допомогою ножа ракеля. Після цього дозований шар фарби з анілоксового валу переходить на друкарські елементи форми, встановленої на формовому циліндрі, і з неї — на задруковуваний матеріал. Друкарські і пробільні елементи на формі рознесені фізично по висоті.

Проста конструкція друкуючого апарату сильно здешевлює вартість машини і робить легкою і швидкою наладку на тираж.

Для флексографічного друку використовуються гнучкі фотополімерні форми, які поєднують в собі простоту виготовлення і високу тиражостійкість.

Тиражестійкість фотополімерної форми може складати до 1 мільйона відбитків.

(рис. 177. Флексографія)

Поиск по сайту: