Яким способом друку виготовлена продукція можна визначити, розглянувши уважно відбиток у мікроскоп з 10-50-кратним збільшенням.
У кожного способу друку є ряд характерних індивідуальних ознак.Для більш надійного визначення, яким способом друку був отриманий даний відбиток, його варто не тільки уважно оглянути, але і звернути увагу на матеріал, що задруковується, провести пальцями по поверхні, понюхати запах фарби. Знаючи характерні ознаки окремих способів друку, замовник може при-кинути, як і де віддрукувати свою роботу, використовуючи сильні сторони того або іншого способу друку. Наприклад, рисюнки, виконані олівцем, краще друкувати офсетним способом на грубому некрейдованому папері, а однофарбові напівтонові фотографії краще друкувати способом глибокого друку. Акварельні тони в офсеті виходять м’якими і ніжними, а глибокі тіні в тонових ілюстраціях при глибокому друці соковитішими. Тексти й оригінали, що містять тонкі лінії, краще друкувати способом високого друку, а ще краще металографією, а на гофрокартоні нічим, аніж флексографією або трафаретнимдруком, не надрукуєш.Знання особливостей і можливостей окремих способів друку дозволяєбільш грамотно підійти до розміщення замовлення, і це зменшує імовірність одержати друкарську продукцію, що сильно відрізняється від того, чого хоті-лося б.
Метою даного викладу є опис основних способів друкування, застосовува-них у поліграфії, визначення їхніх характерних ознак, областей використання й особливостей відбитків, надрукованих з використанням того або іншого способу друку.У залежності від розташування друкарських і пробільних елементів на друкарській формі можна виділити чотири основних способи друкування:
· високий,
· плоский (офсетний),
· глибокий,
· трафаретний.
Можлива також класифікація і по інших ознаках.
В залежності від агрегатного стану використовуваної фарбової речовини можна виділити два способи друкування:
Ø з використанням рідких фарб різної в’язкості;
Ø з використанням твердих, порошкових речовин — тонерів.
В залежності від умов проведення самого процесу також можна виділити два способи друкування:
1. Контактний спосіб друкування, при якому друкарська форма входить у контакт із поверхнею матеріалу, що задруковується, (або проміжної ланки) і друкарська фарба з друкарської форми переходить на проміжну ланку або на матеріал, що задруковується. При цьому способі між друкарською формою (проміжною ланкою) з фарбовим шаром і матеріалом, що задруковується, створюється визна-чений тиск, необхідний для переходу фарби на матеріал, що задруковується;
2. Безконтактний спосіб друкування, при якому друкарська форма не вхо-дить ні безпосередньо, ні через проміжну ланку в контакт із матеріалом, що задруковується.
Далі докладніше розглянемо основні способи друкування в залежності від розташування друкарських і пробільних елементів на друкарській формі.
4.3.1. Високий друк
При використанні способу високого друку передача тексту і зображення на матеріал, що задруковується, здійснюється з друкарської форми, на якій друкарські елементи розташовані вище пробільних. Спосіб високого друку був першим винаходом в області друкування. Ксилографія — спосіб високого друку, для якого друкарська форма з текстом і ілюстраціями вирізується на дошці.При високому друці фарба наноситься на поверхню виступаючих друкар-ських елементів. При зіткненні з папером фарба переходить на папір. Для повно-го її переходу необхідний тиск. До винаходу друкарських машин для цієї мети використовували преси.
Для тексту і штрихових ілюстрацій, що складаються з окремих штрихів і ліній, виготовити друкарську форму навіть на дошці принципово нескладно, тому що всі друкарські елементи знаходяться на одному рівні. На них легко нанести фарбу тампоном або валиком, покласти папір і пригорнути її для пере-ходу фарби. Простота друкарського процесу, легкість виготовлення друкарської форми зробили високий спосіб друку домінуючим. Чіткі накреслення букв, рівні штрихи і контури на відбитках високого друку дотепер важко досягти іншими способами друку.Поверхня друкарських форм високого друку хімічно нейтральна і може сприймати будь-який розчин. Отже ці форми можуть бути використані для друку із застосуванням фарб, як на масленій основі, так і на базі водних і спиртових розчинників.
Сьогодні металеві форми високого друку, виготовлені травленням, фрезе-руванням або гравіруванням (кліше, штампи), тяжко замінити при тисненні зви-чайною і фольгою, тисненні без застосування фольги, а також при конгревному тисненні, коли зображення на папері або картоні виходить у виді барельєфа.
Проте використання металевих друкарських форм, що містять шкідливий для здоров’я й екологічно небезпечний свинець, робота з яким у розплавленому виді при виготовленні самих форм привели до різкого зменшення частки висо-кого друку.
Важливим стимулом для розвитку і підтримки конкурентноздатності висо-кого способу друку з’явилося впровадження гнучких повноформатних форм із рисою (0,4-0,7 мм) глибиною пробільних елементів. Істотні зміни в технологію високого друку внесли фотополімерні форми і застосуванням синтетичних декелів з армованих матеріалів на пористій волокнистій основі. Вони значно підвищили ефективність за рахунок зменшення витрат часу на підготовку форми і машини до друкування.
Фотополімерні форми одночасно сприяли розвиткові таких невід’ємних переваг способу високого друку, як висока роздільча здатність, що дозволяє, друкувати однофарбові і багатоколірні ілюстрації з лініатурою до 60 ліній/см (а на крейдованих паперах — і до 80 ліній/см), графічна, градаційна і колірна точність відтворення різних за своїм характером зображень. Ці сильні сторони способу високого друку обумовлені можливістю одержання на відбитку чітких контурів штрихових і растрових елементів, а також відносна простота техноло-гічного процесу виготовлення друкарської форми, підготовки машини до друку і друкування тиражу.
Згідно з прогнозами, традиційний спосіб високого друку буде застосовува-тися в основному для друку текстової книжково- журнальної продукції, одно-фарбових рисоілюстрованих газет і інших текстових видань.