Класифікація технологічних процесів. Вид технологічного процесу визначається кількістю виробів

Вид технологічного процесу визначається кількістю виробів, охоплюваних процесом (один виріб, група однотипних або різнотипних виробів).

Одиничний технологічний процес— це ТП виготовлення або ремонту виробу одного найменування, тіпоразмера і виконання незалежно від типу виробництва (ГОСТ 3.1109-82).

Уніфікований технологічний процесс — цеТП, що відноситься до групи виробів (деталей, складальних одиниць), що характеризуються спільністю конструктивних і технологічних ознак. Уніфіковані ТП підрозділяються на типові і групові — застосовуються в дрібносерійному, серійному і частково у великосерійному виробництвах за наявності спеціалізованих ділянок, робочих місць, переналагоджуваного технологічного оснащення і устаткування.

Типовий технологічний процес— це ТП виготовлення групи виробів із загальними конструктивними і технологічними ознаками ГОСТ 3.1109-82). Характеризується спільністю змісту і послідовності більшості технологічних операцій і переходів для групи таких виробів і застосовується як інформаційна основа при розробці робітника ТП і як робітник ТП за наявності всієї необхідної інформації для виготовлення деталі, а також служить базою для розробки стандартів на типові технологічні процеси.

Груповий технологічний процес— це ТП виготовлення групи виробів з різними конструктивними, але загальними технологічними нормами (ГОСТ 3.1109-82) і є процесом обробки заготівок різної конфігурації, що складається з комплексу групових технологічних операцій, виконуваних на спеціалізованих робочих місцях в послідовності технологічного маршруту виготовлення відпвідної групи виробів.

Під спеціалізованим розуміється робоче місце, яке призначене для виготовлення або ремонту одного виробу або групи виробів при загальній наладці і окремих неполадках протягом тривалого інтерну часу. Груповий технологічний процес може полягати також із однієї групової операції (одноопераційний груповий ТП). Групова технологічна операція характеризується спільністю використовуваного устаткування, технологічного оснащення і наладки. Групові ТП розробляють для всіх типів виробництва тільки на рівні підприємства.

Перспективний технологічний процесс - цеТП, відповідний сучасним досягненням науки і техніки, методи і засоби здійснення якого повністю або частково належить освоїти на підприємстві.

Робочий технологічний процес- це ТП, виконуваний по робочій, технологічній і (або) конструкторській документації. Розробляється тільки на рівні підприємства і застосовується для виготовлення або ремонту конкретного предмету виробництва.

Проектний технологічний процес- це ТП, виконуваний за попереднім проектом технологічної документації.

Тимчасовий технологічний процес- це ТП, вживаний на підприємстві протягом обмеженого періоду часу через відсутність належного устаткування або у зв'язку з аварією до заміни на сучасніший.

Стандартний технологічний процес - це ТП, встановлений стандартом. Під стандартним технологічним процесом розуміється технологічний процес, виконуваний по робочій технологічній і (або) конструкторській документації, оформленій стандартом (ОСТ, СТП), і що відноситься до конкретного устаткування, режимів обробки і технологічного оснащення.

Комплексний технологічний процес - це ТП, до складу якого включаються не тільки технологічні операції, але і операції переміщення, контролю і очищення оброблюваних заготівок по ходу ТП. Комплексні технологічні процеси проектуються при створенні автоматичних ліній і гнучких автоматизованих систем.

4. Технології виготов­лення окремих деталей

Одним із перших технологічних процесів у машинобудуванні є технології виготов­лення окремих деталей.

Основною складовою цього процесу являється технологія різання яка поляга в наданні заготівці певної форми, розмірів і шорсткості поверхні за (допомогою спеціальних інструментів.

Різання проводять на верстатах за допомогою різальних інструмен­тів, а також використовують нові способи: електроіскровий, анодно^: механічний, хеміко-механічний, електрохемічний, ультразвуковий тощо.

У процесі різання із заготівки зрізують шар матеріялу у вигляді стружки.

Чим більша кількість матеріялу зрізається із заготівки, тим дорожчою стає деталь. Саме тому для виготовлення деталей використовують заготівки, які за формою нагадують деталі та мають малий припуск на різання. Такі заготівки отримують способами точного лиття, штампування тощо.

Незважаючи на те, що способи отримання заготівок і їх різання за допомогою інструментів, постійно вдосконалюють, трудо­місткість верстатних робіт у маши­нобудуванні становить 30-50% загальної трудомісткості виготов­лення машин.

Основні способи різання

Поверхні майбутніх деталей можуть бути плоскими, циліндрич­ними, а можуть мати і складну криволінійну форму. Для утво­рення поверхні потрібної форми, а також (у разі потреби) отворів у майбутній деталі використову­ють такі основні способи різання:

- точіння,

- свердління,

- фрезування,

- стругання,

- протягування,

- шліфу­вання (рис. 93)

Рис. 93. Схеми основних способів різання

Фрезуваннямає місце тоді, коли заготівку подають у напрямі обертання фрези. При цьому кожний зубець фрези зрізує стружку, товщина якої зменшується від найбільшої до нуля. Цей спосіб забезпечує більшу стійкість фрези, меншу шорсткість поверхні та затрати енергії (рис. 94, б).

Струганнямназивають спо­сіб оброблення плоских поверхонь заготівки за допомогою різця.

Головним рухом у разі цього способу (рис. 93,г) є зворотно­поступальне переміщення інстру­мента або заготівки.

Протягуваннямназивають спосіб оброблення зовнішніх

і внутрішніх поверхонь заготівки за допомогою протяжки.

Це дуже продуктивний спосіб різання, який забезпечує високу точність розміру та малу шорсткість обробленої поверхні (рис. 93,д). Головним рухом є поздовжнє переміщення інструмента, а рух подачі відсутній.

Шліфуванням називають спосіб оброблення поверхонь заготівки за допомогою шліфувальних кругів з метою досягнення точніших розмірів і зменшення шорсткості поверхні.

Найпоширеніші способи шліфування: кругле зовнішнє (рис. 93,є), кругле внутрішнє/для оброблення отворів і плоске (рис. 93,ж) для оброблення площин.

Головним рухом у ході шліфування є обертання інструмента.

Рух подання переважно комбінований і складається з кількох рухів.

Напри­клад, у процесі круглого зовнішнього шліфування - це бертання заготівки навколо своєї осі, поздовжнє переміщення заготівки відносно інструмента та поперечне переміщення інструмента відносно заготівки.

Технології різання

Різання проводять на верстатах за допомогою спеціальних інструментів, які поділяють на одно- та багатолезові.

1. Однолезові інструменти.Вони мають по одному різальному лезу. Такі інструменти застосовують у процесі точіння та стругання. Їх називають різцями.

Токарні різцізалежно від виду роботи, яку вони виконують, поділяють на прохідні (для чорнової та чистової роботи), підрізні, відрізні, розточні, різьові (для нарізання зовнішньої та внутрішньої різі) та фасонні.

За напрямом подання токарні різці поділяють на праві та ліві.

2. Багатолезові інструменти.Вони мають більше одного різального леза - це свердла, зенкери, розвертки, мітчики, плашки, фрези, протяжки, шліфувальні круги тощо.

Нові способи різання

У сучасному машинобудуванні та інших галузях промисловості широко використовують тверді сталі та надтверді сплави, напівпровідникові матеріяли, скло, кварц, рубіни, алмази тощо. Виготовляти вироби (деталі) з цих матеріялів механічним різанням дуже важко, а іноді неможливо внаслідок їх великої твердості та крихкості. Для виготовлення деталей з цих матеріялів використовують хемічні, електричні, ультразвуковий, плазмовий, лазерний та інші способи різання. Ці способи різання грунтуються на використанні електричної, хемічної, звукової, світлової та інших видів енергії. У разі застосування цих способів різання інструмент не тисне на заготівку, а це дуже важливо в процесі оброблення крихких матеріялів. Крім того, їх легко автоматизувати. Ці способи використовують у процесі виробництва штампів, прес-форм, лопатей турбін, електронної апаратури, отворів у волоках тощо.

Хемічні способи різання грунтуються на використанні хемічної енергії.

Перед обробленням заготівки різанням визначають, які поверхні необхідно обробити. На всі інші поверхні наносять стійкі покриття для захисту їх від дії хемічного середовища. Це можуть бути покриття лаками, фарбами, емульсіями тощо.

Підготовлену заготівку занурюють у хемічно активне середовище, яким можуть бути розчини кислот, лугів. Взаємодію матеріялу заготівки із середовищем називають травленням.Концентрацією розчинів (травників) підтримують незмінною, щоб забезпечити постійну швидкість травлення.

Хемічним способом оброблюють поверхні, труднодоступні для різальних інструментів, зазори тощо. На початку розвитку мікро-електроніки цей спосіб різання застосовували у ході виробництва інтегральних мікросхем.

Поиск по сайту: