Основні особливості ісламу як релігійної системи

4————————————————————————————————;———————————————————————»

Стосовно особливостей ісламу як релігійної системи слід наго­лосити, що він є релігією монотеїстичною. Символ віри ісламу свід­чить про це недвозначно: «Нема бога окрім Аллаха...». Але мусуль­мани визнають існування персонажів інших релігій: Муси (іудей­ського пророка Мойсея), їси (Ісуса Христа). Однак усі прихильники немусульманських релігій для ісламу є «невірними», тож боротися з ними треба у всякий спосіб.

Окрім Аллаха, мусульманин вірить також у диявола (шайта­на, Ібліса) проклятого Аллахом; шайтан підбурює людей на злі вчинки та непокору Аллахові. Близькими до диявола є демони, або джини (багатьом із нас вони відомі як персонажі східних ка­зок). Джини, так би мовити, функціонально протистоять ангелам. Найвідоміший із ангелів — Джебраїл. Саме Джебраїл (Джебрил) відкрив Мухаммадові, що його вустами промовляє Аллах. Слова Аллаха записано в Корані. Сам же Коран, однак, не створено ні­ким і ніколи, він є передвічним, викладене в ньому слово боже пе­редають людям пророки.

Таким чином, оскільки Коран не є створеним, початку світу не існує. Однак віра в кінець його, в Страшний суд, для мусульманина є безсумнівною. Про кінець світу сповістить людям прихід месії — мехді. Та, на відміну від християнства, ісламський Страшний суд не є загальнолюдським. Частина правовірних його уникне, потрапивши одразу до раю. Це насамперед ті, хто боровся, брав участь у джихаді (священній війні за ісламську віру). Участь у джихаді загалом є най­першим обов'язком правовірного.

У зв'язку з дуже важливим для ісламу поняттям джихаду можна наголосити на войовничості мусульманської релігії. Саме цей аспект спричиняв і спричинює цілу низку політичних проб­лем, починаючи з перших років існування ісламу й аж до нашого

часу (політична нестабільність на Близькому Сході, тероризм іс­ламських фундаменталістів та ін.). Але закид на адресу войовни­чості ісламу є дещо однобічним і в усякому разі не виваженим із наукової точки зору. Адже джихад не є суто релігійною войовни­чістю. Насамперед звернімося до значення слова. У перекладі з арабської воно означає «старання, зусилля, напруження». В ісла­мі існують такі поняття, як «джихад серця» — боротьба з влас­ними недоліками, «джихад руки» — дотримання міри в покаран­ні, «джихад мови» та ін., що мають у першу чергу етичний та правничий зміст (самовиховання, справедливість та ін.). Збройна ж боротьба за утвердження ісламу в світі називається «джихад меча», тобто є лише одним із аспектів джихаду. Але на Заході переважає розуміння джихаду виключно як «війни за віру». Таке розуміння одного з найважливіших понять ісламу притаманне передусім політикам — тому, що саме цей аспект завдає найбіль­шого неспокою світові. Як відомо, світова історія знає аж надто багато прикладів релігійного фанатизму, серед яких посідають місце й хрестові походи, тож іслам, на жаль, не складає винятку. Однак у свідомості багатьох людей нестабільність на Близькому Сході міцно пов'язана з ісламським (мусульманським) фунда-менталізмом, а іноді вони навіть ототожнюються. Але терміном «ісламський фундаменталізм» позначається в науці сукупність течій ісламської суспільної думки, націлених на впровадження мусульманських настанов як обов'язкових норм усього сучасно­го життя. Ісламський фундаменталізм тісно пов'язаний з політи­кою ісламізації, тобто поверненням до мусульманських традицій у всіх сферах сучасного життя, в тому числі економіці, суспіль­них відносинах та ін. Одним із центральних напрямів сучасного суспільного життя є т. зв. ісламська демократія, тобто демокра­тичні принципи, що їх закладено у Корані. Поняття «ісламський шлях розвитку» фіксує поширене на Близькому Сході уявлення особливого, відмінного від західного шляху економічного й полі­тичного розвитку (див. нижче).

Поиск по сайту: