Метод цивільного процесуального права

Конспект лекцій з дисципліни

«Цивільно-процесуальне право»

Тема лекції 1. Вступ до цивільного процесуального права

1. Поняття цивільного процесуального права

2. Метод цивільного процесуального права

3. Місце цивільного процесуального права в системі права України

4. Джерела цивільного процесуального права

5. Наука цивільного процесуального права

6. Принципи судочинства

Поняття цивільного процесуального права

Цивільний процесуальний порядок (форма) захисту цивільних прав - це встановлений цивільним процесуальним правом зовнішній засіб вчинення процесуальних дій, виконуваних за визначеними правилами, в певному порядку судом і всіма учасниками процесу при розгляді й вирішенні справи, перевірці законності й обґрунтованості постановленого у ній рішення, а також у закріпленні процесуальних дій у передбачених процесуальних документах. Процесуальна форма щодо процесуальних дій забезпечує законність і обґрунтованість у застосуванні судом права і його реалізації учасниками процесу.

Цивільне процесуальне право – це сукупність і система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у цивільних справах загальними судами загальної юрисдикції. Такі відносини визначають процесуальний порядок провадження у цивільних справах, встановлений ЦПК та іншими законами України. Цей порядок складається з провадження по розгляду і вирішенню справ у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин, і справ наказного і окремого провадження, тобто з провадження в цивільних справах.

Система цивільного процесуального права – це сукупність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин – загальної і особливої. Загальна об'єднує норми й інститути цивільного процесуального права, що мають значення для всієї галузі, всіх видів провадження і стадій цивільного процесу. До особливої частини включені норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду і вирішення справ за стадіями судочинства.

Метод цивільного процесуального права

Метод - це сукупність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів і засобів впливу на відносини, що регулюються, і поведінку їх суб'єктів. Зміст методу правового регулювання цивільного процесуального права є імперативно-диспозитивнимі забезпечується певними способами впливу на поведінку суб'єктів та правові відносини. Способи впливу:

Ø дозвіл;

Ø зобов'язання — обов'язок конкретної активної поведінки (свідок зобов'язаний з'явитися до суду і дати показання);

Ø заборона — заборона виконання певних дій і бездіяльності, зокрема заборона спорів між судами про підсудність;

Ø примус — вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм цивільного процесуального права.

Імперативний спосіб впливу на відносини виявляється в процесуально-правовому становищі суду, що здійснює правосуддя, наділений активністю і виконує керівну роль у цивільному процесі, спрямовує дії учасників процесу, які повинні підпорядковуватися судові, забезпечує здійснення ними прав і виконання обов'язків. Суд вирішує цивільну справу і окремі питання, що виникають у процесі її розгляду, виносить рішення, яке має обов'язковий характер. Зазначені та інші встановлені законом процесуальні права суду водночас є його обов'язками. Разом з тим у деяких нормах права визначається дозволена поведінка суду. Від його розсуду залежить прийняття зустрічного позову, забезпечення позову, зупинення провадження.

Диспозитивний спосіб впливу на відносини характеризується дозволом і визначається правами суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин на активну поведінку в межах, встановлених нормами ЦПК України. Спосіб дозволу широко використовується в нормах цивільного процесуального права, в яких визначено процесуально-правове становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони наділені широкими процесуальними повноваженнями для захисту суб'єктивних матеріальних прав, реалізація яких можлива за їх розсудом на основі вільного волевиявлення і забезпечується системою необхідних процесуальних гарантій.

Правове становище експертів, свідків, перекладачів, інших осіб, які не належать до осіб, що беруть участь у справі, визначається в основному не дозволеністю поведінки, а обов'язком таких осіб діяти певним чином.

Поиск по сайту: