За окремими умовами відповідальності:

- зобов’язання, що виникають про винному заподіянні шкоди;

- зобов’язання, виникнення яких не залежить від вини.

Сфера їх дії точно визначена законом, що виключає можливість застосування аналогій або розширеного тлумачення щодо спеціальних деліктів. За відсутності спеціального делікту завжди застосовується загальна норма. Прикладами спеціальних деліктів є:

1) відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами ( ст. 1173,1174, 1175,1176 );

2) відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою (ст. 1172ЦК).

3) відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою особою або фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена (ст. 1178 - 1186 ЦК).

4) відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (ст.1187 , 1188ЦК).

5) відшкодування ядерної шкоди (ст.1189ЦК).

6) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю ( ст.1195 –1208 ЦК).

7) відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт ( послуг) (ст. 1209 –1211 ЦК).

Окремо виділені зобов’язання щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Особа, яка набула без достатньої правової підстави , зобов’язана повернути потерпілому це майно незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Предметом вимоги можуть бути лише речі, визначені родовими ознаками, майнові права, гроші, цінні папери на пред’явника. Вказані положення застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула або зберегла майно у себе за рахунок іншої особи.

Відшкодуванню підлягають і доходи, набути від цього майна. особа, яка набула майно або зберегла його має право на відшкодування витрат на його утримання. Не підлягає поверненню безпідставно набуті :

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичної особі як засіб до існування, якщо виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності набувача;

1) інше майно, якщо це встановлено законодавством.

Також окремими ст. 1167, 1168 ЦК регулюються питання відшкодування моральної шкоди.

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., К.,- Атіка -2003.

2. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997р.//Відомості Верховної Ради України. – 1997р. - № 24. – Ст.. 170

3. Закон України «Про державну службу» від16.12.1993р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993р. - № 52. – Ст.. 490.

4. Закон України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1.12.1994р.// Відомості Верховної Ради України. – 1995р. - № 1. – Ст..

5. Цивільне право України, академічний курс, особлива частина. За ред. Я.М. Шевченко, Видавничий дім , Київ 2003.

6. Коментар до Цивільного кодексу України., Харків, Одисей, 2004

7. Бурзель Ю. Щодо встановлення верхньої межі відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди. // Право України. №3 2003р.

8. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців): Монографія. – К.: Юмана, 1998. –С. 224.

9. Іваненко Л.М., Дзера О.В. Особливості відшкодування моральних збитків, завданих покупцеві внаслідок придбання товару низької якості // Академія правових наук України. Інститут приватного права і підприємництва. Мале підприємництво і менеджмент в Україні: збірник наукових праць. – К., 1997. _ С. 195 -202.

Тема 3. Поняття спадкового права, спадкові правовідносини, склад спадщини, спадкоємці.

Студенти повинні знати визначення спадкового права, принципи і вміти розкрити зміст кожного принципу:

- принцип універсальності спадкового правонаступництва;

- принцип свободи заповіту;

- принцип забезпечення прав та інтересів необхідних спадкоємців;

- принцип врахування не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця;

- принцип сімейно – рідного характеру спадкування;

- принцип свободи вибору спадкоємця.

Спадкові правовідносини виникають на 2 етапах:

1) відносини, що виникають у зв’язку з відкриттям спадщини;

2) відносини, що виникають у зв’язку з прийняттям спадщини.

Об’єктомспадкових правовідносин є спадщина, до складу якої входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Змістом спадкових правовідносин є права та обов’язки , яки виникають з відкриттям спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення громадянина померлим. Студенти повинні знати зміст статті 1218 ЦК України, яка вказує, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, знати, які права та обов’язки спадкодавця не входять до складу спадщини.

Важливим є питання про час та місце відкриття спадщини. Законодавець визначає, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідомо, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Якщо протягом доби померлими є особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо що кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки ( стихійного лиха, катастрофи, аварії тощо), припускається що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Рекомендована література:

1.Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., К.,- Атіка -2003.

2.Цивільне право України, академічний курс, загальна частина. За ред. Я.М. Шевченко, Видавничий дім , Київ 2003.

3. Коментар до Цивільного кодексу України., Харків, Одисей, 2004

4.Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. – К., 2002.

5.Васильченко В.В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України : Автореферат кан. Юрид. Наук. – К., 1997.

Тема 4. Спадкування за заповітом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачати за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Необхідно звернути увагу і на, які особи не можуть спадкувати.

Заповітом є особисте письмове розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Форма заповіту письмова, нотаріально засвідчена. Заповідати може лише фізична особа, яка є повністю дієздатною. Вчинення заповіту через представника не дозволяється.

Заповіт складається у 2 примірниках, один з яких зберігається у нотаріальній конторі. Студенти повинні знати підстави відмови у посвідченні заповіту.

Заповідач може позбавити права спадкування будь – яку особу з числа спадкоємців за законом. Позбавлення спадщини може бути побічним і прямим. Заповідач має право зробити заповідальний відказ, тобто зобов’язати спадкоємців виконати дію на користь однієї або кількох осіб. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входять до складу спадщини (ст. 1237 ЦК). Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.

Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, це називається підпризначення спадкоємця.

Тема 5. Спадкування за законом.

Лекція 1.

Спадкування за законом має місце у всіх випадках, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Законом встановлюються таки підстави закликання до спадкування за законом: родинні, сімейні стосунки, шлюб, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше 5 років до його смерті. Майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості , яка має суворо дотримуватись. Студенти повинні уважно вивчити 5 черг спадкування за законом і вміти розкрити зміст кожної чергі.

Спадкування за правом представлення. Онуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні сестри та брати не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Вони є спадкоємцями за законом. Якщо на момент відкриття спадщини не має в живих того родича, який був би спадкоємцем за законом ( ст. 1226 ЦК).

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою можуть змінити розмір часток у спадщині (якщо це не стосується нерухомого майна).

Здійснення права на спадкування. Спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець зобов’язаний прийняти усе майно, яким би воно не було, з чого б воно не складалося, якими б боргами не було обтяжено. Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим, це підтверджується відміткою в паспорті про реєстрацію проживання або довідкою органу реєстрації. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в 6 місячний строк.

Заява про прийняття спадщини подається особисто , а від імені малолітньої, недієздатної особи її подають батьки, опікун. Особа віком від 14 до 18 років до має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальників. Законодавець передбачає право спадкоємців відкликати подану заяву на протязі 6 міс, строку з будь яких причин.

6 місячний строк для прийняття спадщини починається з часу відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини на протязі 6 місяців, то вважається, що він не прийняв спадщини. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. При пропуску цього строку з поважних причин, він має право звернутися до суду з позовом про додатковий строк для прийняття спадщини. Якщо суд визнає причини пропуску строку поважними, то він виносить рішення про продовження строку. Перебіг цього строку починається з моменту вступу рішення чи ухвали в законну силу, строк, який визначає суд, не може бути більше 6 місяців. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувача та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини.

Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус ( орган місцевого самоврядування) у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

Рекомендована література:

1.Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., К.,- Атіка -2003.

2.Цивільне право України, академічний курс, загальна частина. За ред. Я.М. Шевченко, Видавничий дім , Київ 2003.

3. Коментар до Цивільного кодексу України., Харків, Одисей, 2004

4.Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. – К., 2002.

5.Васильченко В.В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України : Автореферат кан. Юрид. Наук. – К., 1997.

Тема 6. Оформлення спадкових прав. Спадковий договір

Нотаріус зобов’язаний сповістити усіх відомих йому спадкоємців про відкриття спадщини. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичної особі з повною дієздатністю або юридичної особі. Це питання регулюється главою 88 ЦК України. Студентам необхідно звернути увагу на порядок призначення виконавця заповіту та його повноваження.

Оформлення права на спадщину. На майно, що переходить за правом спадкоємства видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва проводиться після представлення правовстановлюючих документів про приналежність цього майна спадкодавцю та перевірки відсутності заборони або арешту майна. свідоцтво на спадщину видається на ім’я кожного спадкоємця, який прийняв спадщину, із визначенням частки в спадщині. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. При одержанні в спадщину нерухомого майна спадкоємець зобов’язаний звернутися до нотаріуса за одержанням свідоцтва про право на спадщину, тому що право власності на нерухоме майно виникає тільки після державної реєстрації цього майна.

Свідоцтво видається спадкоємцям після закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини. Спадкоємець може звернутися за його одержання в будь –який час, це строком не обмежено. Умовою дострокової видачі свідоцтва про право на спадщину є відсутність даних про інших спадкоємців, що підтверджено відповідними документами. Свідоцтво може бути отримано особисто спадкоємцем або за його дорученням іншою особою, а також відправлено спадкоємцю поштою.

При наявності відомостей про зачату, але не народжену дитину, що буде спадкоємцем, свідоцтво про право на спадщину не може бути видано до народження дитини.

До свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені зміни, якщо на це є згода спадкоємців, які прийняли спадщину і цього потребують обставини справи ( при пропуску строку для прийняття спадщини та інш. причинах). Якщо згоди спадкоємців немає, то це питання вирішується судом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, який воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Студенти повинні звернути увагу на спадковий договір, знати визначення, предмет договору, зміст

Договір двосторонній, оплатний, реальний і консенсуальний. Якщо за умовами договору набувач повинен виконати певні дії після смерті відчужувача, договір є реальним, оскільки буде вважатися укладеним з моменту передачі майна набувачеві. Якщо ж договором передбачається, що набувач повинен виконати дії ( наприклад, щомісячно виділяти відчужувачеві певне грошове відшкодування) за життя відчужувача, права і обов’язки сторін виникають у момент досягнення згоди, договір є консенсуальним.

Форма договору – письмова, засвідчена нотаріально.

Спадковий договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень або за вимогою набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Рекомендована література:

1.Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., К.,- Атіка -2003.

2.Цивільне право України, академічний курс, загальна частина. За ред. Я.М. Шевченко, Видавничий дім , Київ 2003.

3. Коментар до Цивільного кодексу України., Харків, Одисей, 2004

4.Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. – К., 2002.

5.Васильченко В.В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України : Автореферат кан. Юрид. Наук. – К., 1997.

Модуль2. Сімейне право

Тема 7. Поняття сімейного права, принципи, система сімейного прав, строки позовної давності.

Студенти повинні знати відмінності сімейного права від інших галузей права, знати принципи сімейного права, вміти розкрити їх.

1. Принцип одношлюбності (моногамія), тобто громадяни можуть перебувати одночасно тільки в одному шлюбові (ст.25 СК України).

2. Принцип свободи і добровільності при укладенні шлюбу (ст.24 СК ). Це означає, що вибір дружини, чоловіка здійснюється за власним бажанням.

3. Принцип свободи розірвання шлюбу (ст.105 СК). Розірвання шлюбу постановлено під контроль держави.

4. Принцип повної рівності чоловіка і жінки в особистих і майнових правах (ст.63 СК ).

5. Принцип матеріальної і моральної підтримки нужденних членів сім’ї (аліментні зобов’язання).

Система сімейного права складається з двох частин:

- загальної; - особливої.

Система сімейного права є специфічною, тому що складається з інститутів, яких немає в інших галузях права. До особливої частини відносяться норми, що регулюють шлюб (його реєстрацію, припинення), правові відносини між подружжями, батьками і дітьми, норми, що регулюють питання усиновлення, опіки та піклування тощо.

Студенти повинні знати ознаки сімейних правовідносин, їх класифікацію.

Суб’єктами сімейних правовідносин можуть бути тільки громадяни.

Об’єктами в сімейних правовідносинах можуть бути особисті майнові блага, дії і речі, особисті немайнові блага.

Особисті немайнові блага: це прізвище, ім’я, професія, рід занять та інше.

До дій відноситься виховання, діяльність по управлінню спільним майном подружжя тощо.

Речі, як об’єкт правовідносин, виступають у вигляді предметів майна (наприклад, речі, що входять в склад спільного майна, або у вигляді грошових сум (сплата аліментів).

Важливе значення має ступень родства, яка характеризується близькістю родинних відносин. Наприклад, мати і син – родичі І ступеня, рідні брат і сестра – ІІ ступеня. Це враховується при встановленні черговості притягнення родичів до виконання обов’язків по утриманню дітей, при спадкуванні.

Строки в сімейному праві є однією з важливих обставин, з якою законодавство пов’язує виникнення, зміну та припинення прав та обов’язків.

Необхідно чітко знати, на які відносини не поширюється позовна давність, на які відносини розповсюджується строк позовної давності в 1 рік¸3 роки.

Рекомендована література:

1. Конституція України.

2. Сімейний кодекс України від10.01.2002р.

3. Сімейне право України . підручник за ред. О.В.Дзери. Київ., - Вентурі.-

1997.

4. Сімейне право України . Підручник за ред. В.І, Борисової, І.В. Жилінкової, Київ, Юрінком Інтер 2004.

5. В.І. Токарева Сімейне право. Практикум. – Київ,. « Знання», -2007

6. Матвеев Г.К. Советское семейное право М.1985.

7. Г.К. Матвеев. История Семейно – брачного законодательства УССР. Киев, 1960.

8. Орлова Н.В. Правовое регулирование брака в СССР. М.1971.

Тема 8 . Шлюб, порядок його укладення та припинення.

.

Студенти повинні знати визначення шлюбу, та його ознаки, умови вступу до шлюбу, якими є:

1) згода осіб, які укладають шлюб;

2) досягнення шлюбного віку ( жінки 17 років, чоловіки 18, однак за заявою особи, яка досягла 14 років, за piшенням суду її може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає ії інтересам).

Ст. 26 СК України вказує на перешкоди для укладення шлюбу , студенти повинні вивчити вказану статтю.

Особи, що вступають до шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я. Приховання тяжкої хвороби. Також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Особи, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими. Заручення не створює обов’язку вступу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

На підставі постанови органу РАЦСу розірвання шлюбу проводиться у наступних випадках, передбачених ст. 106,107 СК України.

На підставі piшення суду шлюб припиняється:

1) якщо шлюб визнаний судом фіктивним;

2) якщо у подружжя є спільні діти (разом із заявою про розірвання шлюбу подається письмовий договір про те, з ким будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той, хто буде проживати окремо, умови про виховання дітей, договір про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений).

Poзірвання шлюбу як юридичний факт викликає певні юридичні наслідки. Між подружжям припиняються особисті права та обов’язки. Шлюб вважається припинений з часу набрання чинності piшенням суду або у день винесення постанови органом РАЦСу.

За заявою одного з подружжя або позовом одного з них суд може постановити piшення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання проживати спільно, в цьому разі:

а) майно, набуте дружиною та чоловіком не вважатиметься набутим у шлюбі;

б) дитина, народжена дружиною після спливу 10 місяців, не вважатиметься такою, що походить від чоловіка;

в) дружина, чолові можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя.

Рекомендована література:

1. Сімейний кoдекс України від 10.01.2002.

2. Сімейне право України . підручник за ред. О.В.Дзери. Київ, 1997, Вентурі.

3. Сімейне право України . Підручник за ред.І, Борисової, І.В. Жилінкової, Київ, Юрінком Інтер., - 2004.

4. В.І. Токарева Сімейне право. Практикум. – Київ,. « Знання», -2007

5. Матвеев Г.К. Советское семейное право М., -1985.

6. Г.К. Матвеев. История семейно – брачного законодательства УССР. Киев., - 1960.

7. Орлова Н.В. Правовое регулирование брака в СССР. М., -1971

Тема 9 . Майнові та немайнові відносини подружжя