МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ КУРСУ

Білоцерківський інститут економіки та управління

ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

«ЦИВІЛЬНЕ І СІМЕЙНЕ ПРАВО»

(особлива частина)

Для студентів 3 курсу спеціальності «Правознавство»

Заочної форми навчання

Рік

Затверджено методичною радою

Білоцерківського інституту економіки та управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» протокол № ______ від «___»________

Рецензент: Новак Я.В., доцент кафедри «Правознавство» Білоцерківського інституту економіки та управління

Методичні рекомендації по вивченню дисципліни «Цивільне і сімейне право» за модульно-рейтинговою системою навчання (для студентів 3 курсу спеціальності «правознавство») / В.І. Токарева. С.М Бервено – Біла Церква

А Н О Т А Ц І Я

Дисципліна “ Цивільне і сімейне право” – є фундаментальною, важливою базовою дисципліною для підготовки фахівців юридичних спеціальностей. навчальних дисциплін, що обов’язково вивчається в усіх вищих навчальних закладах і юридичних факультетах.

Метою дисципліни “ Цивільне і сімейне право” є:

- ознайомлення студентів з основами категорійного апарату, необхідного для

розв’язання теоретичних і практичних завдань та формування необхідної

юридичної інтуїції;

- прищеплення студентам умінь самостійно вивчати літературу з питань цивільних правовідносин;

- формування у студентів навичок дослідження юридичних проблем;

- пропагування серед студентів використання юридичного методу при осмислення ними сучасних економічних явищ.

Завданням дисципліни “ Цивільне і сімейне право” є опанування студентами спеціальності “ Правознавство” цивільного і сімейного законодавства України для чіткого уявлення загальних положень цивільного і сімейного права України.

Предмет цивільного і сімейного права складають теми:

- поняття та структура джерел цивільного і сімейного права;

- поняття та структура цивільно – правових та сімейних відносин;

- правосуб’єктність суб’єктів цивільних і сімейних правовідносин;

- класифікація об’єктів цивільних правовідносин;

- поняття та види представництва, поняття та види довіреностей;

- поняття , види та форми правочинів, умови недійсності правочинів;

- поняття та види цивільно – правової відповідальності;

- поняття та види форм власності;

- поняття та види зобов’язань;

- правовідносини подружжя;

- правовідносини батьків та дітей;

- правовідносини інших членів сім”і;

- форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

Програма навчальної дисципліни «Цивільне і сімейне право» (загальна частина)

Семестр

Змістовий модуль 1. Договори купівлі продажу, поставки, контрактації с/г продукції, міни, дарування, ренти, довічного утримання.

Тема 1.Договір купівлі-продажу.

Тема 2 . Договір поставки, контрактації с/г продукції, міни, постачання енергетичних та інших ресурсів.

Тема 3.Договір дарування, пожертва

Тема 4. Договір ренти, договір довічного утримання.

Змістовний модуль 2. Договір найму та його різновиди. Договір підряду.

Тема 1.Договір найму, прокат.

Тема 2. Договір лізингу, найм житла, договір позички..

Тема 3.Договір підряду.Побутовий підряд.

Тема 4.Спеціальні види договору підряду.

Змістовний модуль 3. Договори перевезення, зберігання, страхування, комісії.

Тема 1.Договір перевезення, експедиції.

Тема 2.Договір зберігання.

Тема 3.Договір страхування.

Тема 4.Договір доручення, договір комісії.

Змістовний модуль 4. Договори управління майном, позики, факторингу, комерційної концесіі, авторські договори і договори про спільну діяльність.

Тема 1. .Договір управління майном.

Тема 2.Договори позики, кредиту, факторингу.

Тема 3. Договір про спільну діяльність, договір комерційної концесії.

Тема 4.Авторські договори.

Семестр

Змістовний модуль 5. Зобов’язання з односторонніх дій. Зобов’язання з відшкодування шкоди. Спадкове право.

Семестр.

Семестр.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ КУРСУ

Тема 1. Договір купівлі-продажу.

Студенти повинні знати визначення договору купівлі-продаж та його юридичну характеристику. Звернути увагу на сторони та форму договору.Знати різновиди договорів.

ЦК України виділяє таки види договорів купівлі – продажу: звичайний, договір купівлі – продажу у роздрібної торгівлі, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами тощо.

Важливим є питання про момент переходу майна у власність покупця. Продавець зобов’язаний передати товар у строк, встановлений у договорі, а якщо такий строк не встановлений – відповідно до ст.530 ЦК. Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий

покупцеві за місцезнаходження товару;

Якщо з договору не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати його у місцезнаходженні, обов’язок продавця вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Покупець зобов’язаний попередити покупця про права третіх осіб на товар. У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Основними нормативними актами, що регулюють договір купівлі – продажу є: Закони України “Про захист прав споживачів” , “Про товарну біржу”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про приватизацію державного майна”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення” від 8.02.95, “Правила продажі продовольчих товарів” від 28.12.94, “ Правила торгівлі непродовольчими товарами” від 13.03.95 та інші. Студенти повинні приділити увагу вказаним нормативно правовим актам.

Різновидом договору є договір купівлі-продажу в роздрібної торгівлі.Договором роздрібної торгівлі є договір, за яким продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язаний прийняти товар і оплатити його. Цей договір є публічним. Продавець зобов’язаний надати покупцеві всю необхідну і достовірну інформацію про товар, при порушенні цього обов’язку продавець несе відповідальність передбачену Законом України “Про захист прав споживачів”. Студенти повинні уважно вивчити положення цього закону.

Сторони можуть укласти договір з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві. Якщо покупець не заявився в строк за товаром, або не вчинив інших дій для прийняття товару, то вважається, що покупець відмовився від товару. Витрати продавця у зв’язку із забезпеченням передання товару включаються в його ціну, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Договір може бути укладений і на підставі ознайомлення покупця із зразком товару, у такому випадку він вважається виконаним з моменту передання товару у місці встановленим в договорі.

На сьогодні заявилася більш сучасні способи продажу товарів, наприклад з використанням автоматів. Такий договір вважається укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.

Сторони можуть домовитися про доставку товару покупцеві. Якщо строк доставки договором не обумовлений, то товар повинен бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця.

В роздрібної торгівлі використовується також продаж товару у розстрочку. Це питання регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 1.07.98р.№ 997, якою затверджені Правила торгівлі у розстрочку, що встановлюють порядок продажу резидентами і нерезидентами непродовольчих товарів фізичним особам. Студентам необхідно ознайомитися з вказаною постановою.

Покупець за договором роздрібної купівлі – продажу має право

- обміняти протягом 14 днів недоброякісний непродовольчий товар на якісний, або , якщо він не підійшов покупцеві за фасоном , формою, габаритом тощо;

- повернути товар і вимагати за нього повернення грошей.

Перелік товарів, що не підлягають поверненню встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94р. це:

а) продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети санітарної гігієни;

б) непродовольчі товари : світлочутливі товари; корсетні товари; парфюмерно – косметичні вироби; пір’яне – пухові вироби; дитячі іграшки м’ягки, гумові надувні; зубні щітки та ін .

У разі виявлення недоліків у товарі, який має гарантійний строк, покупець має право:

- вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійсненних покупцем чи 3 особою на їх виправлення;

- вимагати заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у випадку різниці у ціні;

- вимагати відповідного зменшення ціни; відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар суми грошей.

Покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були у користуванні і реалізовані через комісійні торговельні підприємства, має право пред’явити вищезазначені вимоги, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.

Вимоги покупця підлягають задоволенню негайно, а в разі необхідності перевірки якості товару – протягом 14 днів або в інший строк за домовленістю сторін. За кожен день прострочення вимоги покупця про усунення недоліків товару продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі 1% вартості товару.

Шкода завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю у зв’язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень гл. 82 ЦК.

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. К.,- Атіка -2003

2. Закон України « Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. із змінами та доповненнями //Відомості Верховної Ради України. – 1991р. - № 30. – Ст. 379.

3. Закон України " Про власність" від 07.02.91р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991р. - №20. – Ст. 249

4. Порядок зайняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995р.

5. Правила і торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами: Наказ МЗЕЗТ України від 9.12.1995 р. // БНА— 1996.— № 3.

6. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12квітня 1996 р. №; 5//Вісник Верховного Суду України. - 1996.—№ І

7. Цивільне право України, академічний курс , том 2. Підручник. / За загальною редакцією Я.М. Шевченко. –К., 2003.

9 . Коментар до Цивільного кодексу України. Харків. «Одіссей». -2003.

10. В.І. Токарева Цивільне право. Практикум. – Київ - 2007

Тема 2. Договір поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами

Визначення договору поставки, його форма, сторони та зміст дані у схемах до теми. Студенти повинні звернути увагу на те, що до цього договору застосовуються положення договору купівлі – продажу, тому істотними умовами договору є: предмет договору, ціна, кількість продукції, що постачається, асортимент, якість, строки поставки, порядок розрахунків тощо.

Договір поставки відрізняється від договору купівлі – продажу:

· правовим статусом постачальника;

· метою придбання товару;

· моментом укладення договору та його виконання;

· поставкою неоднорідного товару оптом;

· укладенням договору на тривалий строк.

Термін поставки визначається в договорі і може бути визначений по – різному, наприклад, шляхом вказівки конкретної дати ( день чи місяць), періодів поставки протягом терміну дії договору.

Необхідно виділити поставку товарів для державних потреб. Державний контракт укладається замовником від імені держави, а Кабінет Міністрів виступає гарантом виконання з боку держави умов контракту. Держзамовлення формується КМ України, міністерствами, відомствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Загальні правові та економічні засади формування, розміщення і виконання таких замовлень здійснюється на підставі Закону України “Про поставки продукції для державних потреб”. При неналежному виконанні або невиконанні такого контракту з винної сторони стягуються передбачені контрактом неустойка , а також збитки.

За порушення умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену договором або законом.

Особливим договором є договір контрактації сільськогосподарської продукції.

До цього договору застосовуються загальні положення про договір купівлі – продажу та положення про договір поставки, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючі ризиковий характер договору, законодавець передбачив . що у разі невиконання зобов’язань за договором виробник звільняється від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї вини.

Студентам необхідно знати визначення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами, форму, сторони договору. Необхідно звернути увагу на відповідальність електропостачальника, який відповідає:

- за переривання електропостачання ( у розмірі 5 кратної вартості недовипущеної електроенергії);

- за постачання електроенергії, якість якої не відповідає встановленим параметрам ( у розмірі 25% від вартості такої енергії).

Відповідальність споживача:

- за порушення умов договору та правил користування електроенергією;

- за невиконання приписів держінспекції з енергетичного нагляду;

- підприємці – за споживання електроенергії понад договірну величину ( в розмірі вартості різниці фактично спожитої і договірної величини).

Ст. 714 ЦК України регулює не тільки постачання електроенергії а й постачання води, тепла. Ці питання регулюються ЗУ “Про енергозбереження”, “ Про захист прав споживачів”, постановою КМ України від 26.07.99 №1357, якою затв. Правила надання населенню послуг з водо, тепло постачання та водовідведення, а також Типовий договір про надання

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. К.,- Атіка -2003

2. Закон України « Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991р. - № 30. – Ст. 379.

3. Закон України " Про власність" від 07.02.91р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991р. - №20. – Ст. 249

4. Порядок зайняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995р.

5. Про практику розгляду судами України справ про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України - 1963-1995 р Частина перша.-- К. 1995

6. Правила і торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами: Наказ МЗЕЗТ України від 9.12.1995 р. // БНА— 1996.— № 3.

7. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12квітня 1996 р. №; 5//Вісник Верховного Суду України. - 1996.—№ І

8. Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов’язаних з прийманням продукції та товарів за кількість та якістю. Роз’яснення ВАС України від 12.10.1993 р. // Збірник рішень та арбітражної практики ВАС України 1994 ,№1.

9. Цивільне право України, академічний курс , том 2. Підручник. / За загальною редакцією Я.М. Шевченко. –К., 2003.

10 Коментар до Цивільного кодексу України. Харків. «Одіссей». -2003.

11. В.І. Токарева Цивільне право. Практикум. – Київ - 2007

Тема 3. Договір дарування.

.

Студенти повинні знати визначення договору дарування, його форму, сторони, предмет договору, права та обов’язки обдарованого, підстави припинення договору.

Ознакою договору дарування, вважаєть­ся його безоплатність. За наявності зустрічно­го задоволення договір дарування вважатиметься недійсним. Проте не можна вважати порушенням ознаки безоплатності договору дарування такі випадки:

1) символічне зустрічне задоволення як данини у традиції — на­приклад, платню у вигляді дрібних монет за дарування колючо-ріжучих предметів або домашніх тварин;

2) виконання обов'язку обдаровуваною особою з метою викорис­тання подарунка для певної, обумовленої мети (пожертва — ст. 729 ЦК України).;

3) покладення на обдаровувану особу обов'язку на користь тре­тьої особи (ст. 725 ЦК України). Такий обов'язок полягає у вчиненні певної дії або утриманні від її вчинення, а саме: передати грошо­ву суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, на­дати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо. Такий обо­в'язок особа бере на себе добровільно, керуючись власними ін­тересами, а певне майнове задоволення надається третій особі, пра­ва якої обмежують (обтяжують) право власності обдаровуваного.

4) покладення на обдаровувану особу обов'язку на користь дару­вальника. Наприклад, дарувальник залишає за собою право сервіту­ту (проходу, проїзду тощо) у подарованій земельній ділянці або право проживання у подарованому будинку.

Договір дарування є одностороннім і специфічним. Ре­альний договір дарування, як правило, не породжує зобов'язань. Він укладається і виконується у момент передачі речі. Тобто істот­ною умовою договору є передача речі. Новий ЦК України передбачає винятки з цього правила, що стосуються двох аспектів: можливості не набуття права власності та обтяження певними обов'язками:

по-перше, це стосується договору дарування з обов'язком переда­ти дарунок у майбутньому. Виникає зобов'язальне відношення — кредитором стає обдаровуваний (ст. 723 ЦК України), оскільки йому передано певне право вимоги, а боржником — дарувальник. Право вимоги щодо третіх осіб може передаватися лише на підставі цесії;

по-друге, покладення на дарувальника обов'язку , якщо йому відомо, повідомити обдаровуваного про не­доліки речі або її особливі властивості, що можуть бути небезпечни­ми для життя, здоров'я, майна як самого обдаровуваного, так і ін­ших осіб. Через невиконання він зобов'язаний відшкодувати шко­ду, якщо при володінні, користуванні дарунком була заподіяна шкода (ст. 721 ЦК України).

При консенсуальному договорі обдаровуваний має право вимага­ти передачі дарунка, а дарувальник зобов'язаний його передати (ст. 723 ЦК України).

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. К.,- Атіка -2003

1. Закон України « Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991р. - № 30. – Ст. 379.

2. Закон України " Про власність" від 07.02.91р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991р. - №20. – Ст. 249

3. Про практику розгляду судами України справ про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України - 1963-1995 р Частина перша.- К. 1995

Тема 4. Договір міни. Договір ренти. Договір довічного утримання.

Студент повинен добре знати визначення договорів ренти, довічного утримання, міни,їх форму, сторони, предмет договору, та підстави припинення договорів. Звернути особливу увагу на те що договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, — положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти.

У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою відчужувача. У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї перехо­дять обов'язки платника ренти. Виплата ренти може бути забезпечена встановленням обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'яз­ків за договором ренти.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, плат­ник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Випадкове знищення чи випадкове пошкодження майна, переда­ного під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від обов'язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

Цей договір є сплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді відпо­відних матеріальних благ і послуг. Вартість переданого відчужувачем майна може бути не еквівалентною вартості наданого набувачем утримання.

Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 746 ЦК України відчужувачем у договорі може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем може бути повноліт­ня дієздатна фізична або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвлас­никами майна, переданого їм за договором, на праві спільної суміс­ної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'я­зок перед відчужувачем є солідарним.

Договір довічного утримання може бути укладений відчужува­чем на користь третьої особи (ст. 746 ЦК України). Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути від­чужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зо­бов'язання набувача відповідно зменшується. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утриман­ня (догляду) може бути укладений після визначення його частки або визначення між співвласниками порядку користування цим майном (ст. 747 ЦК України).

Необхідно добре вивчити права ти обов’язки сторін за договором довічного утримання.. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено у договорі (ст. 749 ЦК України). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоєм­ців, витрати на його поховання мають бути справедливо поділені між ними та набувачем.

Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором. У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати (ст. 750 ЦК України).

Матеріальні блага, якими щомісяця повинен забезпечуватися відчужувач, мають бути оцінені в грошах. Така оцінка підлягає ін­дексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК України).

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання на­бувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смер­тю відчужувача (ст. 755 ЦК України).

У разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з ухи­ленням набувача від його виконання відчужувач набуває право вла­сності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, понесені набувачем на утримання та до­гляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було предметом договору. Якщо у набувача майна немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач знову стає власником цього майна. У цьому разі договір довічного утри­мання (догляду) припиняється.

У разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за догово­ром довічного утримання (догляду). У разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане на підставі договору довічного утримання (догля­ду), переходить до відчужувача.

До договору міни застосовуються загальні положення про договір купівлі – продажу. До договору міни діє спеціальне правило, яке визначає момент переходу права власності на товари . що обмінюються, за договором міни право власності переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Різновидом договору міни є договір бартеру. Його регулювання здійснюється Законом України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23.12.98р. Відповідно до цього закону в договорі повинні вказуватися загальна вартість товарів, що імпортується, загальна вартість товарів (робіт), що експортуються за цим договором, з обов’язковим відображенням в іноземній валюті. Не допускається рух коштів за таким договором, що означає неможливість доплати грошовими коштами. Закон передбачає строки проведення товарообмінних операцій (ст.2 закону), так товари, що імпортуються . підлягають завезенню на митну територію України в строки, зазначені в договорі, але не пізніше 90 кал. днів з дати митного оформлення товарів. Товари, що експортуються – 60 кал. днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. Перевищення вказаних строків допускається за наявності у суб’єктів разового індивідуального дозволу, що видається Міністерством економіки України, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За порушення вказаних строків передбачається відповідальність сторін договору (ст. 4 закону).

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. К.,- Атіка -2003

2. Закон України « Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991р. - № 30. – Ст.. 379.

3. Закон України " Про власність" від 07.02.91р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991р. - №20. – Ст. 249

4. Про практику розгляду судами України справ про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України - 1963-1995 р Частина перша.-- К. 1995

5. Цивільне право України, академічний курс , том 2. Підручник. / За загальною редакцією Я.М. Шевченко. –К., 2003.

6. Коментар до Цивільного кодексу України. Харків. «Одіссей». -2003

7. В.І. Токарева Цивільне право. Практикум. – Київ - 2007

Модуль 2. Договори найму (оренди), договір лізингу, договір найму житла

Тема 5. Договор найму (оренди). Прокат

Студентам необхідно добре вивчити визначення договору найму (оренди),знати форму, сторони, предмет договору, строк оренди, права та обов’язки сторін, підстави припинення договору.

Необхідно звернути увагу на те, що:

1) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимчасове користування;

2) оскільки майно підлягає поверненню, предметом договору можуть бути:

- річ, що визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, тобто неспоживна річ;

- майнові права, наприклад земельні паї;

-підприємство, як єдиний майновий комплекс.

Особливості оренди окремих видів майна можуть встановлюватися законами, наприклад ЗУ “ Про оренду державного та комунального майна”, водним Кодексом , ЗУ “ Про оренду землі” , “ Про господарську діяльність у Збройних Силах України” тощо. Студенти повинні звернути увагу на особливості оренди державного майна, це питання регулюється Законом України “ Про оренду державного і комунального майна”, який необхідно опрацювати.

Істотними умовами договору оренди є предмет договору, строк оренди, плата за оренду та інші умови, визначені сторонами в договорі. Плата за оренду встановлюється сторонами в договорі, якщо це не визначено, то вона визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, що мають істотне значення. Форма плати – грошова або натуральна. Плата за оренду державного майна встановлюється відповідно до постанови КМ України від 4.10.95 №786, якою затверджена Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна. Договір оренди – строковий договір, навіть якщо він укладений без зазначення строку.

Річ, передана в найом, може бути застрахована (ст.771ЦК). Ризик випадкового знищення або пошкодження майна несе наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві ( ст.772 ЦК).

Право власності на плоди, продукцію та доходи, одержані наймачем внаслідок користування річчю, належать наймачу (ст.775ЦК).

Капітальний ремонт речі повинен проводиться за рахунок наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.776 ЦК).

Наймач має переважне право на укладення договору на новий строк перед іншими особами. Наймач може поліпшити річ лише за згодою наймодавця (ст.778 ЦК). В цьому разі після закінчення строку договору наймач має право вилучити поліпшення, якщо це можливо без пошкодження речі, або вимагати відшкодування вартості робіт, якщо поліпшення неможливо відокремити. Якщо внаслідок поліпшення створена нова річ, то наймач стає її співвласником, його частка відповідає вартості його витрат на поліпшення.

Прокат – це договір, за яким наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність, передає або зобов’язується передати рухому річ наймачеві в користування за плату на певний строк. цей договір є різновидом договору найму і за своєю правовою природою є договором приєднання. Це публічний договір, умови договору не повинні погіршувати становище наймача.

Предметом договору є рухомі речі, які призначені для задоволення побутових потреб. Плата за прокат встановлюється за тарифами наймодавця і є однаковою для всіх наймачів.

Особливості договору прокату:

1) наймач має право відмовитися від договору в будь який час;

2) наймач не має права на укладення договору піднайму і переважного права на купівлю речі у разі її продажу;

3) на наймача не можна покладати проведення капітального та поточного ремонту.

Предметом договору транспортного засобу можуть бути повітряні , морські, річкові, наземні самохідні засоби тощо. Якщо транспортний засіб передається у найм разом з екіпажем то такий договір називається договором фрахтування. За таким договором експлуатація його проводиться екіпажем, який не припиняє трудові відносини з наймодавцем.

Правове регулювання такого договору здійснюється ст.798 – 805 ЦК, та окремими законодавчими актами.

Форма договору письмова, а якщо учасником договору є фізична особа. то нотаріально посвідчена.

Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу, від свого імені укладає договори перевезення та інші договори. Він повинен підтримувати транспортний засіб у належному стані, відшкодовувати збитки у разі пошкодження цього засобу. Умова страхування транспортного засобу наймодавцем є обов’язковою.

Законом можуть встановлюватися інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем ( наприклад, оренди повітряних та морських суден).

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., К.,- Атіка -2003.

2. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003р.//Відомості Верховної Ради України. – 1998

3. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.1995р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995р. - № 32. – Ст.. 255.

4 .Цивільне право України, академічний курс, особлива частина. За ред. Я.М. Шевченко, Видавничий дім , Київ 2003.

5. Мічурін Є.О., Сліпченко С.О., Соболев О.В. Житлове право України: науково – практичний посібник. – Харків: Еспада, 2001.

6. Зобов’язальне право. Теорія і практика : навчальний посібник. /За ред.. О.В. Дзери. – К.,1998.

7. Коментар до Цивільного кодексу України., Харків, Одисей, 2004

8.Бондар В.Я. Цивільно-правові питання користування житловими приміщеннями у гуртожитках //Іржаво і право: Зб. Наук. Праць. – Вип.. 10. – К.: ІДП НАНУ.

9. Луць В.В. Контракти у підприємницької діяльності. – К., 2001.

10. В.І. Токарева Цивільне право. Практикум. – Київ - 2007

Тема 6. Договір лізингу, договір найму житла, договір позички

Студенти повинні вивчити визначення договорів найму житла, лізингу, позички, іх форму, сторони, істотні умов, права та обов’язки сторін.

Строк договору найму встановлюється договором, а якщо строк не вказаний, то договір вважається укладеним на 5 років. Наймач має переважне право на укладення нового договору, якщо строк дії договору закінчився, а також переважне право на купівлю житла у разі його продажу.

Необхідно звернути увагу на особливості договору піднайму житла. Наймач має право укласти договір піднайму, але за згодою наймодавця. При припинення договору найму, припиняється і договір найму житла.

Наймач та особи, які разом з ним проживають, мають право вселити в приміщення інших осіб для постійного проживання за згодою наймодавця. Таки особи набувають рівні з наймачем права на користування житлом. Таких осіб необхідно відрізняти від тимчасових мешканців, як не мають самостійного права на користування житлом. Тимчасові мешканці повинні звільнити приміщення після закінчення строку проживання або не пізніше семі днів від дня попередження про звільнення приміщення.

Плата за користування житлом встановлюється у договорі, але не може перевищувати плати, яка встановлена законом. Особа, яка є наймачем, може бути замінена на іншу особу:

- на повнолітню особу, члена сім”і, за згодою інших осіб, що проживають разом з наймодавцем;

- на повнолітню особу, члена сім ‘і, в разі смерті наймача.

Якщо наймодавцем є фізична особа, якої житло належить на праві приватної власності, то вона має право вимагати розірвати договір, якщо житло необхідно для проживання самого наймодавця та членів його сім”і. Обов’язок доведення необхідності використання житла для самого наймодавця лежить на наймодавцеві. В цьому разі наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за 2 місяця.

Ст.826 ЦК передбачає також таку підставу припинення договору, як використання житла не за призначенням, систематичного порушення прав та інтересів сусідів

Визначення договору лізингу,його форма, види, істотні умови, права та обов’язки сторін вказані у схемах до теми.

Предметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена законодавством до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх структурні підрозділи. Майно, що перебуває в державній або комунальної власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та або у володіння, може бути передано в лізинг за згодою відповідного органу.

Ризик випадкового знищення або пошкодження предмету лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання цього договору здійснюється ЦК України та ЗУ “ Про фінансовий лізинг” в редакції від 11.12.2003р.

Основним обов’язком лізингоодержувача є своєчасна сплата лізингових платежів. Студенти повинні добре знати, що включається до лізингових платежів.

Необхідно звернути увагу і на договір позички, знати особливості такого виду договір найму.

Рекомендована література:

1.Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., К.,- Атіка -2003.

2. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003р.//Відомості Верховної Ради України. – 1998

3. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.1995р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995р. - № 32. – Ст.. 255.

4 .Цивільне право України, академічний курс, особлива частина. За ред. Я.М. Шевченко, Видавничий дім , Київ 2003.

5. Мічурін Є.О., Сліпченко С.О., Соболев О.В. Житлове право України: науково – практичний посібник. – Харків: Еспада, 2001.

6. В.І. Токарева Цивільне право. Практикум. – Київ - 2007

Тема 7. Договір підряду, побутовий підряд

Студентам необхідно знати визначення договору підряду, його форму, сторони, предмет договору, істотні умови, права та обов’язки сторін відповідальність сторін. Необхідно звернути увагу на те, що договір підряду має спільні риси з трудовим договором і має відмінності від нього:

1) предметом договору підряду є кінцевий результат роботи, а для трудового договору – факт трудової діяльності;

2) робота за договором підряду виконується на свій ризик, за трудовим договором працівник не несе відповідальності за загибель предмета його праці;

3) сторонами в 1 випадку є юридичні і фізичні особи, а трудовий договір укладається лише з фізичною особою.

Відносини , що виникають з цього договору регулюються ЗУ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, гл.61, 62 ЦК України, іншими нормативними актами.

Істотними умовами договору є предмет, ціна і строк виконання роботи. Предметом є індивідуалізований результат праці підрядника. В договорі повинно бути чітко визначені вимоги до його предмету.

Ціна - це грошова сума, належна підрядчикові за виконання роботи. Ціна в договорі може визначатися і в кошторисі, який містить постатейний перелік витрат щодо виконання робіт. він є невід’ємною частиною договору. Кошторис може бути твердим і приблизним. Приблизний кошторис складається в тому разі, якщо заздалегідь неможливо визначити перелік робіт, що потребуються. В міру виконання робіт приблизний кошторис уточнюється й розрахунки провадяться за фактично проведеними підрядником витратами, але якщо немає значного перевищення приблизного кошторису. Можливість збільшення ціни припускається лише у разі виникнення необхідності в проведенні додаткових робіт. не передбачених приблизним кошторисом.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі, а якщо строки в договорі не встановлені, то замовник вправі вимагати виконання робіт у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи, звичаїв ділового обороту ( ст. 846 ЦК). Строки можуть бути початковими, проміжними і кінцевими. Це сприяє ритмічному ходу робіт і своєчасному їх завершенню, а також дозволяє замовнику перевіряти хід робіт і вживати заходів до їхнього неналежного виконання. Важливе значення мають наслідки порушення умов договору замовником і підрядником. Студенти повинні уважно вивчити ст.,ст. 848, 851, 856, 849 ЦК України.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалу до настання строку здачі підрядником роботи, несе сторона, яка надала матеріали, а після настання цього строку - сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором.

До вимог щодо неналежної якості роботи за договором підряду застосовується позовна давність в 1 рік, а щодо будівель і споруд – 3 роки від дня прийняття роботи замовником.

Якщо відповідно до договору робота приймається частинами, перебіг строку позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.

Студенти повинні звернути увагу на особливості побутового підряду, його особливості, форму порядок укладення договору та відповідальність сторін за порушення умов договору.

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., К.,- Атіка -2003.

2. Цивільне право України, академічний курс, особлива частина. За ред. Я.М. Шевченко, Видавничий дім , Київ 2003.

3. Зобов’язальне право. Теорія і практика : навчальний посібник. /За ред.. О.В. Дзери. – К.,1998.

4. Коментар до Цивільного кодексу України., Харків, Одисей, 2004

5. Луць В.В. Контракти у підприємницької діяльності. – К., 2001.

6. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.91р., // Відомості Верховної ради України – 1991.- №30. – ст.379

7. Правила побутового обслуговування населення, затв. Постановою КМ України від 16.05.94р.,

8. Положення про порядок присвоєння категорій суб’єктам господарської діяльності, що надають побутові послуги населенню, затв. Постановою КМ України від 23.08.95р.,

9. В.І. Токарева Цивільне право. Практикум. – Київ - 2007

Тема 8. Спеціальні видидоговорів підряду

Студенти повинні знати визначення договорів будівельного підряду, підряду на проектні та пошукові роботи на виконання науково- дослідних або дослідно-конструкторських робіт..

Сторонами договору є підрядник і замовник. Замовником може бути юридична і фізична особа, яка має відповідну ліцензію, а підрядником юридична особа, фізична особа, якщо вона є суб’єктом підприємницької діяльності.

Предметом договору є проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції підприємств, будівель, споруд та інших робіт, нерозривно пов’язаних із місцем знаходження об’єкта.

Власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовником є підрядник. Форма договору письмова. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об’єкта будівництва до його прийняття замовником несе підрядник, крім випадків , коли це сталося внаслідок обставин, що залежали від замовника.

Договір може бути двостороннім і багатостороннім.

Проектно – кошторисна документація у такому договорі має велике значення і є істотною умовою цього договору. Підрядник повинен виконувати роботи відповідно до технічної документації. В договорі обов’язково повинно бути визначені склад і зміст проектно – кошторисної документації і яка сторона повинна надати її і в який строк. Матеріально – технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором. Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об’єкту, якщо інший порядок не встановлений сторонами в договорі.

Підрядник зобов’язаний страхувати об’єкт будівництва, про що надає відповідні документи замовнику.

Приймання робіт здійснюється у порядку встановленому договором або законом. В цьому мають брати участь представники органів державної та органів місцевого самоврядування влади, якщо це встановлено законом або іншими нормативно – правовими актами. Прийняття робіт оформлюється актом, який підписується сторонами .

Необхідно звернути увагу на відповідальність сторін за порушення умов договору.

Особливості мають договори підряду на проектні та пошукові роботи та договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт, тому студенти повинні уважно вивчити ст. 887 – 900 ЦК України.

Рекомендована література:

1.Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., К.,- Атіка -2003.

2 .Цивільне право України, академічний курс, особлива частина. За ред. Я.М. Шевченко, Видавничий дім , Київ 2003.

3. Зобов’язальне право. Теорія і практика : навчальний посібник. /За ред.. О.В. Дзери. – К.,1998.

4. Коментар до Цивільного кодексу України., Харків, Одисей, 2004

5. В.І. Токарева Цивільне право. Практикум. – Київ - 2007

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» від 27.12.2001р. №176.

7. Державні будівельні норми України, затв. Наказом Держбуду України від 27.08.2000р. №174.

8. Правила визначення вартості проектно-пошукових робіт для будівництва, що здійснюється на території України, затв. Наказом Держбуду України від 9.12.2000р. №285

10. Кузнецова Н.С.. Подрядные договори в инвестиционной деятельности. – К., - 1993р.

Модуль 3. Договори перевезення, експедирування, зберігання. страхування, доручення, комісії, управління майном

Тема 9. Договори перевезення, експедирування.

Студенти повинні звернути увагу на види транспортних договорів. Їх можна класифікувати за різними підставами. Наприклад, договори можна поділяти на основні та допоміжні.

Основні транспортні договори опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних організацій та клієнтури (договори на перевезення пасажирів, багажу, вантажів, пошти, договори про буксирування – на морському та внутрішньоводному видах транспорту)

Допоміжні - сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори експедиції, експлуатації під’їзних колій , подачу та збирання вагонів, вузлові угоди – вони укладаються при прямому змішаному перевезенні, коли виникає необхідність перевантаження продукції з одного виду транспорту на інший).

Студент повинен знати класифікацію перевезень в залежності вид виду транспорту, знати що перевезення буває:

- місцевого сполучення , прямого сполучення, прямого залізничного сполучення.

На морському транспорті перевезення та буксирування бувають:

а) каботажні – між портами України;

б) міжнародні – між іноземними портами.

Існує ще один вид транспорту – трубопровідний, який перекачує нафту, газ, воду тощо.

Правове регулювання договорів перевезення здійснюється великою кількістю нормативно-правових актів, студентам потрібно опрацювати основні з них:

1. ЗУ “Про залізничний транспорт” від 4.07.96р.

2. ЗУ “Про автомобільний транспорт” від 5.04.2001р.

3. Статут залізниці України (С3) затв. пост. КМ від 6.04.98р.

4. Статут внутрішнього водного транспорту (СВВТ) затв. пост. РМ від

15.05.55р.

5. Кодекс торговельного мореплавства України від 9.12.94р. (КТМ).

6. Повітряний кодекс України від 4.05.94р. (ПКУ).

7. Статут автомобільного транспорту затв. РМ від 27.04.69р. та інші.

Договір перевезення вантажу укладається шляхом зустрічних дій обох сторін: передачі перевізником транспортного засобу (вагону, контейнера, судна, автомобілю тощо) і пред’явлення вантажу разом із заповненим на кожну відправку транспортним документом.

У кодексі спеціальною ст. 915 регулюється перевезення транспортом загального користування. Необхідно звернути увагу на те, що перевізником є юридична особа. Вона зобов’язана здійснювати перевезення за зверненням будь – якої фізичної та юридичної особи.

Окремою статтею 912 регулюються відносини за договором чартету ( фрахтування). Такий договір застосовується при морських та повітряних перевезеннях. В морських перевезення він називаються ще цертепартією.

Перевізник зобов’язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Транспортні засоби повинні бути придатними для перевезення, в це поняття включається і вимога щодо належного опломбування. Вантаж повинен бути в належній тарі або упаковці, має бути промаркований відповідно до встановлених вимог.

Перевізник повинен забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу, своєчасно доставити вантаж.

Студенти повинні звернути увагу на особливості перевезення пасажира та багажу. Форма такого договору – усна (доказом укладення договору є квиток), або шляхом здійснення конклюдентних дій (подача міського транспорту до зупинки). Положення що

Поиск по сайту: