Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Природні умови Австралії і їхній вплив на формування ґрунтового покриву



Ґрунтова зональність Австралії визначається перш за все її положенням в системі кліматичних поясів Землі. Південний тропік перетинає континент практично посередині, тому більша частина території Австралії розташована в області тропічного максимуму тиску, чим визначається господарювання на континенті ландшафтів тропічних піщаних і кам’янистих пустель і напівпустель, що зайняті склерофільними чагарниковими саванами і пустельними чагарниками (малга скреб) в поєднанні з галофітною чагарниковою рослинністю різного ступеня вилугуваності, карбонатності й засолення.

Лише найпівнічніша частина Австралії, захоплюється смугою екваторіальних мусонів і характеризується ландшафтами тропічних перемінно-вологих лісів, заліснених саван і рідколісь на червоних фералітних і альферитних, місцями латеритизованих ґрунтах. Крайні південні окраїни континенту лежать в субтропічній зоні. Сухе літо і зимові опади надають цим територіям ознак “середземноморського” субтропічного клімату ландшафтів сухих лісів і чагарників на коричневих, червонувато-коричневих і сіро-коричневих ґрунтах.

Ґрунтові зони в східній Австралії меридіонального напрямку, у зв’язку з характером зволоження. Ґрунтові зони ж західної та центральної Австралії простягаються у широтному напрямку.

 

Ґрунти Нової Зеландії і Тасманії.

Нова Зеландія належить до Південно-Притихоокеанського лісового сектору і виділяється в особливу Новозеландську ґрунтову область. Східно-Австралійський сектор включає Австралійсько-Тасманську ґрунтову область. Австралійський Савано-ксерофітно-чагарниковий сектор – є найбільшим, підрозділяється на чотири області.

В зоні ферралітних і альферрітних, місцями латеритизованих ґрунтах. Крайні південні краї континенту: його південно-західна і південно-східна частини, а також о. Тасманія лежать в субтропічній зоні, що знаходиться в зимовий період південної півкулі в смузі західного циклонального переносу повітряних мас. Сухе літо і зимові опади надають цим територіям риси «Середземноморського» субтропічного клімату і визначають появу відповідних цьому клімату ландшафтів сухих лісів і чагарників на коричневих, червонясто-коричневих і сіро-коричневих ґрунтах.

Австралійсько-тасманський ґрунтовий сектор представлений також буроземами, жовтоземами, червоноземами. Присутні і підзолисті ґрунти. На континенті область охоплює східні добре зволожені схили Австралійських Кордильєр, в субтропічній дещо розширюється і включає цілком Австралійські Альпи і о. Тасманію. Умовно, за подібністю ґрунтового покриву, до цієї області віднесена крайня південно-західна частина.

 

Слаборозвинуті і дернові ґрунти, їх географія, властивості і особливості використання.

Поширені на переважаючій площі сіножатей і пасовищ. Вони займають значні площі (близько 12%) громадських орних земель області (здебільшого осушених). Найбільш поширені дернові грунти в поліських районах, зокрема на Малому Поліссі та на Верхньо-Дністровській алювіальній рівнині Передкарпаття. Коренева система розгалужена, основна її маса знаходиться у верхніх шарах грунту. При відмиранні трав переважна маса органічних залишків попадає безпосередньо в грунт, де тісно контактує з мінеральними речовинами, що сприяє гуміфікації та закріпленню в грунті утворених гумусових речовин;

- значний вміст кальцію в рослинному опаді сприяє створенню реакції середовища, близької до нейтральної, стимулює розпад свіжих рослинних залишків, їх гуміфікацію та закріплення у вигляді органо-мінеральних сполук. Наявність Са – фактор створення агрономічно цінної структури.

Даний тип грунту має високу потенційну родючість, але потребує поліпшення водно-повітряного режиму (достатньо агромеліоративних заходів), після чого він стає придатним для вирощування технічних, овочевих і кормових культур.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.