Основні проблеми субтропічного землеробства в ксерофітно-лісових і чагарниково-степових областях

У північній півкулі в субтропіках тривалість вегетаційного періоду близько 200 днів у північних районах а, в решті районах та в субтропіках південної півкулі має місце цілорічна вегетація рослин. У континентальному секторі теплого поясу гідротермічний коефіцієнт не вище 0,3, тому землеробство можливо тільки при зрошенні. У приокеанических і приморських районах умови зволоження сприятливі для неполивного землеробства в холодну пору року. У період сухого або посушливого літа вимагається зрошення сільськогосподарських культур. У субтропіках майже повсюдно існує два вегетаційних періоди: в Європі - весняний та осінній, в інших районах - літній і зимовий. У зимовий час вирощують маловимогливих до тепла культури (Зернові, овочеві). Влітку можлива вегетація як теплолюбних однорічних культур і багаторічних (бавовник, пізні сорти рису та кукурудзи, цитрусові, чайний кущ, інжир, маслини, тунг і т.д.), так і однорічних рослин тропічного поясу, не здатних переносити зниження температури нижче 0 ° С. У самих теплих місцепроживання (сума активних температур більше 8000 °) - Північна Сахара, Аравія, південь Іраку, Ірану, Каліфорнія - Плодоносять фінікова пальма, пізні сорти бавовнику. Прикладом хорошої адаптації до термічного і вологісного режиму субтропіків може служити озима пшениця, яка виростає в різних екологічних умовах цього поясу. Поєднання гірського і рівнинного рельєфу в субтропіках обумовлює чергування тут землеробських і пасовищних угідь, а також наявність змішаних землеробсько-пасовищних угідь.

Природні умови і їхній вплив на формування ґрунтового покриву Азії.

В структурі грунтового покриву Азії виділяють 3 пояси: Арктичний, центрально-високогріний та пд.. тропічна частина. Для Азії загалом характрна постійна зміна клімату з пн.. на пд. Клімат від арктичного до тропічного. Суттєву роль відіграють обширні безстічні обл..-Азійська і Аравійська. Серед рослинності тут представлені всі типи. Особливостями грунтового покриву Азії є: 1.В межах рівнин і гірських систем передньої і центральної Азії сформувався напівпустельний і пустельний пояс, що зумовлено атмосферної циркуляцією. 2.Широке розповсюдження гірських систем призвело до того що значні площі грунтів розвиваються на щільних осадових і магматичних породах.3.наявність обширних континентальних безстічних впадин призвело до явища сольової акумуляції. 4. Наявність багаторічної мерзлоти зумовило поширення кріогенних грунтів.5. наявність тихоокеанського вулканічного поясу зумовило формування вулканічних грунтів. 6. Відсутність високих гір.систем зумовило формування суцільного лісового покриву.7Внаслідок особливостей геологічної історії чітко появилась різновіковість грунтів.8. грунти набули поліциклічності.9.із зміною морфоструктур пов’язана зміна широтних зон грунтів.

Сезонна і вічна мерзлота на земній кулі, її географія і вплив на процеси ґрунтотворення.

Площа зони вічної мерзлоти на Землі сягає 35 млн. км.кв., тобто майже чверть усієї площі суходолу. Територія, на якій присутні вічномерзлі породи, називається кріолітозоною. Навколо ареалу суцільного поширення мерзлотних порід існують також зони несуцільного поширення вічної мерзлоти (товщина до 100 м) та окремих ареалів мерзлих порід (потужністю до 25 м). Навколо кріолітозони існує обширна зона сезонного промерзання грунту. Основні ареали вічної мерзлоти присутні на півночі Євразії (так, мерзіл грунти присутні на 60% площі Росії) та Північної Америки, на островах Арктики (зокрема в межах Канадського арктичного архіпелагу). Серед материків вічна мерзлота повністю відсутня лише в Австралії, а в Африці та більшій частині Південної Америки мерзлі грунти присутні лише у високогір'ях. Найглибшу товщу шару вічної мерзлоти відмічено у басейні річки Вілюй в Якутії. Сезо́нна мерзлота — природне явище, що викликає утворення мерзлих горизонтів, які відтають протягом теплого періоду.

Поиск по сайту: