Сьогодні для злочинності неповнолітніх найбільш характерною є групова злочинність. Частка неповнолітніх, що скоюють злочини у складі груп, перевищує 60%. Велику небезпеку представляє участь підлітків в злочинній діяльності спільно з дорослими.
Причинами високого рівня групової злочинності неповнолітніх є:
- несправедливе майнове розшарування суспільства
- відносне зубожіння широких верств населення;
- загальна психологічна напруженість в суспільстві;
- невизначеність перспектив подальшого його розвитку;
- перегляд етичних норм і цінностей, загальноприйнятої картини історії і культури;
- моральний і правовий нігілізм;
- звуження можливостей молоді в залученні до соціально корисної діяльності, задоволенні своїх потреб і інтересів за допомогою інституційних форм.
Умовами, що сприяють зростанню групових злочинів неповнолітніх, виступають:
- неорганізованість сфери дозвілля у життєдіяльності підлітків;
- бездоглядність;
- відсутність своєчасної і ефективної профілактичної дії;
- слабка реакція на факти передзлочинної і злочинної поведінки неповнолітніх і їхніх дорослих співучасників;
- криза системи кримінальних покарань і ресоціалізації раніше засуджених.
Для них характерне прагнення здаватися дорослими. При цьому неадекватним виразом такого прагнення може з'явитися здійснення протиправного вчинку.
Більше 30% неповнолітніх, що вчинили злочини, ніде не вчилися і не працювали, причому спостерігається тенденція зростання числа непрацюючих учасників злочинів.
Важливою є і проблема дозвілля. Як правило, вільного часу в неповнолітніх правопорушників в 2-3 рази більше, ніж в їхніх законопослішних однолітків. В той же час згідно результатів окремих досліджень у міру збільшення вільного часу інтереси підлітків деформуються і набувають негативний відтінок. Більше того, чим більше вільного часу, тим вище вірогідність здійснення правопорушень. Саме в сфері дозвілля підлітки скоюють більшість злочинів.
Соціальні і психологічні особливості особи неповнолітніх грають особливу роль при формуванні неформальних угрупувань.
Серед створюваних неповноліттями груп психологи виділяють просоціальні, соціально індиферентні і антисоціальні. При цьому угрупування з явно асоціальною спрямованістю об'єднують не більше 10% молоді. Решту 90% - це резерв, який поповнює асоціальні угрупування або протистоїть їм.
Психологічні особливості підлітка диктують форму поведінки: він не може знаходитися в ізоляції і шукає групу, в якій був би рівним. Сім'я, навіть найблагополучніша, не може повною мірою компенсувати неповнолітньому таку групу.
В неформальних угрупуваннях діють специфічні негативні способи самоутвердження неповнолітніх, у тому числі: невиконання основних соціальних обов'язків; невиконання прийнятих в суспільстві стандартів поведінки; аморальна поведінка; здійснення правопорушення.
Психологи затверджують, що анонімність дій в угрупуванні тягне розмивання особистої вини. Тому неповнолітні відчувають себе в ньому комфортно, вони мають можливість "виплеснути" негативну енергію, що нагромадилася, і при цьому не відчувають яких-небудь етичних терзань.
У свою чергу, неформальне злочинне угрупування неповнолітніх - це стійке об'єднання осіб, схильних до агресивної протиправної поведінки, з елементами вертикальної чіткої структури, має дорослу людину із злочинним минулим в якості або консультанта, або, що значно рідше, повноправного керівника. В такі угрупування об'єднуються неповнолітні з клеймом "соціального аутсайдерства".
До речі, "війни" між різними об'єднаннями неповнолітніх - єдина можлива форма існування угрупувань з асоціальною спрямованістю. Головна ідея таких масових бійок - це захист "своїх" від "чужих.
Подростки и молодежь чаще интегрированы в субкультурные группы, чем взрослые. Это объясняется и естественным стремлением объединиться в условиях «заброшенности» и недружелюбия мира взрослых, и поисками столь значимых для молодежи дружеских и сексуальных контактов и привязанностей, и пониманием ровесников при непонимании взрослыми и т. п. Для криминогенных групп особенно характерными чертами являются внушаемость и конформизм. Выходят члены «стай», как правило, из конфликтных семей. А отсюда — примитивный уровень мышления. В группировке подросток проходит своеобразную школу ложного коллективизма, риска, романтики, подлости и жестокости. Здесь его поддерживают материально, убеждают, что он «все может». Такие «стаи» обоснованно называют молодежными бандами. У нас довольно длительное время массовые драки подростков, их жестокость и вандализм наивно считали «мальчишескими» шалостями, принимали за этакую молодецкую забаву, которой будто бы издавна «славилась» Русь. В результате жестко организованные уголовниками группировки называли группами «трудных подростков», которые «сегодня подерутся, а завтра помирятся». Но сегодня нередко эти драки не случайные, а назначенные, причем сами лидеры в них не участвуют. Криминальную направленность группы характеризуют следующие количественные и качественные характеристики: наличие в группе ранее судимых участников, которые не работают и не учатся, злоупотребляют алкоголем или наркотиками, увлекаются азартными играми, а также наличие в группе признанного лидера, авторитарный стиль управления группой, преимущественно криминальная направленность, формирование собственной субкультуры (жаргон, специальные клятвы, особый ритуал поведения и т. п.). В дальнейшем при систематической преступной деятельности в группе происходит распределение ролей и функций при совершении преступлений. Структура преступности несовершеннолетних имеет свои особенности. Для характерно резкое возрастание удельного веса имущественных и сопряженных с насилием преступлений. Например, удельный вес изнасилований, разбоев и грабежей по делам несовершеннолетних втрое выше, чем в структуре общей преступности. В криминогенных компаниях «модель поведения» убого-примитивная: слабый — пропадай, сильный — выживай. Под «силой» нередко понимается групповая расправа над одиночками, чем-то не угодившими требованиям группы.