Вихідними даними для обчислення координат є виміряні праві за рухом горизонтальні кути β, схема ходу, дирекційні кути сторін α та координати x, y початкової і кінцевої точок.
Кутову повязку А β ходу зноходять за порівнянням сум виміряних кутів практ з їх теоретичною сумою теор. , яку обчислюють за формулою:
теор. = α поч – α кін. + 1800n;
Де α поч і α кін. - початковий і кінцевий дирекційний кут,
n – кількість виміряних кутів в ході.
Якщо α поч > α кін., то від величини, яку одержано за формулою, необхідно відняти 3600.
Кутова нев’язка діагонального ходу обчислюється:
f β = практ - теор.
Вона неповинна перевищувати допустиму Аβдоп, яку обчислюють за формулою:
f βдоп = ;
Якщо кутова нев’язка не перевищої граничної величини, то поправки у кути вводять за тим самим принципом, що і в теодолітному полігоні.
Обчислення дирекційних кутів, румбів і приростів координат ходу також виконують за тими ж принципами.
Нев’язки в приростах координат обчислюють за формулами:
fx = практ - теор.
fy = практ - теор.
Де практ , практ – обчислені практичні суми приростів координат;
теор.і теор. – суми теоритичних приростів, що обчислені за формулами;
теор = Х кін. - Х поч
теор = У кін. - У поч
Х,У координати початкової і кінцевої точок.
Якщо обчислена нев’язка f доп =
f від =
Не перевищує 1:1000, то координати виправляють. Поправки вводять, пропорційно довжинам сторін із знаком, оберненим знакові нев’язки.
Координати обчислюють аналогічно як і в теодолітному полігоні.
7. Складання плану знімального обгрунтування.
План знімального обгрунтування складають за координатами вершин теодолітного ходу. Склад робіт такий: побудова координатної сітки та її оцифрування, нанесення точок за координатами та елементів ситуації знятих на місцевості.
Перед побудовою координатної сітки виконують розрахунки, що визначають розміри плану теодолітного полігону і розміри аркуша. Розмір полігона з півночі на південь (зверху вниз) дорівнює різниці найбільшої і найменшої абсцис, м.
Хплану=(Хmax – Хmin)/ m
а розмір плану з заходу на схід (зліва на право) – різниці найбільших і найменших ординат точок.
У плану =
m – кількість метрів на місцевості, що відповідає 1см на плані (масштаб).
Будують координатну сітку і оцифровують її. Далі за допомогою поперечного масштабу і циркуля-вимірювача відкладають точки відповідно до координат.