Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Проблеми і моделі касаційного провадження за цивільним процесуальним законодавством України



Етимологія слова „касація” бере свої початки від латинського „cassatio” – відміна, ліквідація. У сучасній французькій мові слово “casser” – означає ламати, розбивати, відміняти, касирувати рішення. Таким чином, якщо характеризувати відповідність терміну „касація” тому правовому інституту, який він індивідуалізує, то можна зазначити, що його вибір у XVII столітті у Франції було зроблено цілком обґрунтовано – судовий департамент короля отримав повноваження саме відміняти, касирувати незаконні рішення судів.

Нині ж науковцями пропонується вважати, що термін “касація” має декілька значень. Зокрема, на думку П.М.Тимченка, „по-перше, під касацією розуміється оформлена передбачена законом скарга, прохання про перегляд судового акту. По-друге, під касацією розуміється судова інстанція, що здійснює перегляд судового акту. І, по-третє, визначення касації передбачає процедуру перегляду судового акту”. Слід погодитись з тим, що окрім визначення касації як правового інституту „касація” є різновид скарги, яка є процесуальною формою звернення до суду вищої інстанції, а також один із способів перегляду судових рішень.

Інститут касації конструюється як дієвий інструмент виправлення судових помилок, а касаційна інстанція як орган „боротьби” з ними на всіх етапах правозастосування в судовій сфері, як орган, що відповідальний і за ліквідацію помилки у конкретній справі, і за своєчасне виявлення причин можливого помилкового правозастосування в судах та застосування засобів попередження і роз’яснення. Звичайно, правову природу інституту касації не можна звужувати лише до проблеми виправлення судових помилок. Дане значення складає лише частину змісту касації. Якщо звернутися до російської юридичної літератури, яка присвячена питанням касаційного провадження, виділяються декілька цілей касаційного судочинства. Першою та основною з них є здійснення касаційного судового контролю за застосуванням норм матеріального та процесуального права у конкретній справі. До цілей касаційного судочинства належить, також встановлення єдиної практики. Зазначені цілі є характерними, також і для касаційного судочинства в системі судів України.

Юридична конструкція інституту касаційного провадження судових рішень в сучасному її вигляді була поступово запозичена українською та російською судовими системами з французької системи правосуддя. Разом з тим, особливості розгляду цивільних спорів зумовили необхідність модифікації класичної французької моделі касації та вироблення на її основі оновленої та адаптованої моделі цивільного судочинства.

В умовах формування сучасної держави та нормотворчої діяльності відбувається зближення змісту касаційного та ревізійного способів перегляду судових рішень. Суттєвою відмінною ознакою у співвідношенні цих двох способів залишається заборона встановлення нових обставин та прийняття на їх основі судового рішення судом касаційної інстанції. Але у будь-якому випадку із врахуванням цілей касаційного провадження необхідно приділяти увагу інтересам учасників спірного матеріального правочину, який розглядається судом.

Разом з цим касація має й спільні риси з ревізією, а саме: обидва способи застосовують у вищих судах; передбачають вирішення питання про правильність застосування судом закону в конкретній справі. Проте в класичному вимірі касація відрізняється від ревізії, насамперед, категоричною „зв’язаністю” межами касаційної скарги. В свою чергу, ревізія передбачає можливість розгляду питання про порушення закону за власною ініціативою суду. Таким чином, сучасний інститут касаційного провадження в цивільному судочинстві має значне „наближення” до інституту ревізії, між ними відбувається певне „взаємодоповнення” правовим інструментарієм з метою підвищення ефективності дії системи перегляду судових рішень.

Отже, перш за все слід зазначити, що касація складає основний зміст повноважень вищих судових інстанцій, по-друге, касація забезпечує єдність практики правозастосування в судах, а відтак, це завдання є одним із основних для касаційної інстанції. По-третє, суди касаційної інстанції зосереджені на розгляді питань права і, відповідно, до їх компетенції не відноситься обов’язок по судовому встановленню фактів обставин справи. По-четверте, інститут касаційного провадження передбачає виключно колегіальний розгляд.

Інститут касаційного провадження в господарському процесі здійснює юридичну перевірку правильності винесених нижчестоящими судами рішень з питань застосування норм матеріального та процесуального права, виконує регулятивну роль та через узагальнення практики оптимізує правозастосування в судах.

 

33. Провадження у зв'язку з винятковими обставинами /ВСУ/ (ст. 353 – 360-7) як стадія процесу — це сукупність процесуальних правовідносин між Верховним Судом України, сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки, що виникають з метою перевірки законності судових рішень, які вже розглядалися судом касаційної інстанції.

Предметом оскарження є рішення суду після їх перегляду у касаційному порядку. Від даного перегляду залежить забезпечення єдиного застосування і тлумачення норм матеріального та процесуального права, а також норм міжнародних зобов'язань України.

Право оскарження (ст. 354) у Верховний Суд України судових рішень по цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами після їхнього перегляду у касаційному порядку мають:

1) сторони;

2) інші особи, які беруть участь у справі;

3) особи, які не брали участі у справі, коли суд розв'язав питання про їх права та обов'язки.

Підставами оскарження (ст. 355) у зв'язку з винятковими обставинами є наступні мотиви:

1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону;

2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Стаття 356. Строк подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

2. Заява про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, може бути подана не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

3. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала.

Стаття 357. Вимоги до заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень подається у письмовій формі.

2. У заяві про перегляд судових рішень зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, та осіб, які беруть участь у справі, а також їхні номери засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;

4) обґрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв'язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заява подана на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу;

5) вимоги особи, яка подає заяву;

6) у разі необхідності - клопотання;

7) перелік матеріалів, які додаються.

3. Заява підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Стаття 358. Порядок подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. До заяви додаються:

1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі;

2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;

3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;

4) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, або клопотання особи про витребування копії такого рішення в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

2. До заяви додається документ про сплату судового збору. За подання і розгляд заяви на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, судовий збір не сплачується.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.