Стандарти конкурентоспроможності поділяють на дві групи:
1) економічні;
2) соціальні.
Оцінка конкурентоспроможності підприємства за економічними стандартами проводиться за 5 стандартами і більше: за ефективністю використання інформації ресурсів, економічного простору, часу, технологій і за рівнем доходу.
Виходячи з цих індикаторів обчислюють показники:
v індикатор використання ресурсів – співвідношення між коефіцієнтом доходів підприємства (ЧП) і відрахування до бюджету і соціальних фондів і коефіцієнту ресурсів.
Авансовані ресурси – всі наявні ресурси у грошовому виразі, включаючи понад нормовані запаси сировини і матеріалів, невстановлене обладнання, страхові фонди, фонди ризику.
Ресурси застосовані підприємством – авансовані ресурси за мінусом ресурси, що не використовуються (резервні робочі місця, понад нормовані виробничі запаси, невстановлене обладнання, страхові фонди).
v Індикатор використання праці – співвідношення ЧП і вартості робочих місць.
Вартість робочих місць підприємства визначається порівнянням середньорічної вартості основних фондів і середньорічною кількістю робочих місць.
v Індикатор місткості ринку – співвідношення балансового прибутку і прибуткової місткості даного виду товару.
Прибуткова місткість товару визначається сукупним грошовим попитом споживачів на товар за мінусом тієї частини попиту, що спрямована на відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції.
v Індикатор доходності – співвідношення валового доходу підприємства у розрахунку на одного робітника (включаючи власника) і аналогічного доходу, що отримується в комерційній діяльності, в комерційних сферах, економіці країни.
v Індикатор використання часового простору (ресурсу) – співвідношення між часом, за який обчислюється отриманий валовий дохід підприємства і часом, який необхідний для збільшення цього показника у 2 рази.
Ці економічні стандарти зіставляються з аналогічними нормативними чи фактичними показниками конкурентів, будується матриця конкурентоспроможності підприємства, де відображається відносні величини вибраних стандартів і їх відсотково-бальне збільшення.
У розвинутих країнах велику роль в оцінці конкурентоспроможності підприємства відіграють соціальні стандарти, тобто нормативи, що характеризують соціальну конкурентоспроможність чи якість підприємства.
Ця оцінка базується на результатах чотирьох рейтингів:
1) Рейтинг споживачів (Рс);
2) Діловий рейтинг (Рд);
3) Рейтинг престижу (Рп);
4) Міжнародний рейтинг (Рм).
Порівнюючи сумарні бали оцінки власного рейтингу і рейтингу конкурентів, отримуємо показник, що відображає рівень конкурентоспроможності за соціальними стандартами:
Якщо рівень Ксоц.≥РКСС у потенційних і реальних конкурентів, то підприємство є конкурентоспроможним у соціальному плані.