Вплив якості на конкурентоспроможність продукції

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Якість – це сукупність характеристик об’єкта, що свідчать про його здатності задовольняти визначені й гадані потреби.

Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення потреб споживачів. Оцінювання якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу визначають обчисленням вибраних показників, не порівнюючи їз із відповідними показниками аналогічних виробів.

Для отримання порівняльних характеристик якості одночасно з абсолютним визначають відносний рівень якостіокремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найкращих вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. Тому виникає необхідність визначення перспективного рівня якостіз урахуванням пріоритетних напрямів і темпів розвитку науки й техніки. Для нових видів продукції, передусім знарядь праці, доцільно визначати також оптимальний рівень якості,тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних затрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.

Під забезпеченням якостірозуміють сукупність заходів, що плануються і систематично виконуються для впевненості в тому, що продукція підприємства задовольняє визначені вимоги до її якості.

Якість продукції забезпечується сумісною діяльністю всіх структурних підрозділів, служб і відділів підприємства. Оскільки характер роботи, яка виконується різними підрозділами, службами та відділами, суттєво різниться між собою, то для кожного з них можна використовувати певний набір показників якості.

1. Виробничі структурні підрозділи— обсяг браку та його усунення; помилки в робочих нарядах; відсоток відбракованих виробів; первісний вихід готової продукції.

2. Фінансовий відділ і бухгалтерія— відсоток прострочених платежів; помилкові бухгалтерські записи; помилки у платіжних відомостях; час задоволення заявок на отримання інформації; помилки у розрахунках та оформленні рахунків.

3. Проектно-конструкторський відділ— кількість змін у розрахунку на одне креслення; кількість помилок, які виявлені у процесі аналізу проекту; кількість помилок, що виявлені в ході випробувань.

4. Відділ маркетингу— точність прогнозованих досліджень; кількість неправильно складених замовлень; помилки у контрактах; затоварювання продукцією.

5. Відділ матеріально-технічного забезпечення —надмірні (надлишкові) запаси; час циклу отримання матеріалів; простої виробництва через відсутність або нестачу матеріалів і сировини.

6. Інформаційні послуги— кількість звітів, які подані не за графіком; помилки, що знайдені у програмі; кількість виправлень у текстах; час отримання інформації та її достовірність.

7. Якість обладнання— технічні показники (потужність, точність, питома вага затрат ресурсів); надійність; ергономічні (зручність, автоматизація, безпека) й естетичні властивості; економічні показники.

8. Ціна якостіпродукції та виробництва підприємства визначається сумою затрат, які необхідні для контролю, і додаткових непередбачених затрат, що зазнало підприємство через відмовлення виробів.

Ціна якості складається із:

1. Затрат на забезпечення якості продукції, які включають затрати

· на попередження випуску виробів незадовільної якості (що пов'язане з підготовкою персоналу і поліпшенням технічних засобів управління якістю);

· на виконання контролю якості виробів (проміжний операційний та завершальний контроль виробів, проведення випробувань).

2. Затрат, які спричинені незадовільною якістю продукції (товару, виробів, послуг), що включають затрати

· у сфері виробництва (на виправлення операційного браку; на переробку виробів незадовільної якості);

· у сфері споживання (на ремонт виробів у гарантійний період; на покриття затрат, викликаних рекламаціями споживачів).

Конкурентоспроможність — це властивість об'єкта, яка характеризується ступенем задоволення визначеної ним потреби порівняно з аналогічними об'єктами, що запропоновані на даному ринку. Продукція, яка виготовляється на підприємстві, щоб бути реалізованою, повинна бути конкурентоспроможною.

Для створення й випуску конкурентоспроможного товару на підприємстві необхідно забезпечити належний рівень якості продукції та виробництва. Тобто якість і конкурентоспроможність — два неподільних поняття і параметри, які формуються синхронно упродовж усього життєвого циклу продукції шляхом управління її якістю й конкурентоспроможністю.

Забезпечення конкурентоспроможності ґрунтується на постійному вдосконаленні діяльності та ефективному управління якістю проведення досліджень і проектування нової продукції, матеріального забезпечення її виготовлення, процесу виробництва, передачі на склад для зберігання, відвантаження та транспортування споживачам, а також обслуговування в процесі експлуатації аж до утилізації.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст понять "якість" та "рівень якості" продукції.

2. У чому полягає різниця у визначенні рівня якості продукції при використанні об'єктивного й органолептичного методів ?

3. У чому полягає сутність забезпечення якості продукції?

4. Як впливає якість на конкурентоспроможність продукції?

5. Як організована система контролю якості на підприємстві?

Література

11, 13, 15, 16, 21, 24, 26

Тема 13. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції

Мета роботи: закріпити знання про підготовку виробництва до випуску нової продукції.

План вивчення теми

1.Особливості організації переходу на випуск нової продукції та освоєння нового виробництва.

2.Загальна характеристика виробничого планування освоєння випуску нової продукції.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

З-поміж великого різноманіття варіантів виконання процесів поновлення продукції можна виділити наступні організаційні методи переходу на виготовлення нових виробів та освоєння нового виробництва: послідовний, паралельний і паралельно-послідовний.

1. Послідовний метод характеризується тим, що виробництво нових виробів починається після повного припинення випуску продукції, яка знімається з виробництва. Залежно від перерви між закінченням випуску старої продукції і початком виготовлення нової можна виділити два варіанти даного методу: перервно-послідовний та неперервно-послідовний.

Перервно-послідовний варіант передбачає, що після завершення випуску старого виробу 1 на тих самих виробничих площах будуть виконані роботи з перепланування, монтажу технологічного устаткування і транспортних засобів, а по його завершенні розпочнеться освоєння виробництва нового виробу 2. Тобто між завершенням випуску старого виробу 1 і початком виготовлення нового виробу 2 існує мінімально необхідний проміжок часу ДГ (перерва), що потрібний для планування перехідних робіт, складність та обсяги яких визначають величину АГ.При неперервно-послідовному варіантівідсутній час перерви, тобто АГ = 0 .

В організаційно-технологічному відношенні це найбільш простий варіант переходу, однак він є малоефективним — великі збитки у сумарному випуску продукції, які довгий час не вдається компенсувати.

2. Для паралельного методу переходу характерне поступове заміщення старої продукції 1 на нову 2, тобто одночасно зі зменшенням випуску старої продукції 1 паралельно йде освоєння нової продукції 2 (нарощування обсягу виробництва). В такому випадку можливі три варіанти переходу, які залежать від ступеня відмінності між виробами 1 і 2. Цей метод широко використовується в умовах масового виробництва.

Паралельний метод дає змогу зменшити сумарні затрати та втрати від переходу на випуск нової продукції, але процес освоєння нового виробу розтягується, що може призвести до передчасного морального старіння нової продукції.

3. Паралельно-послідовний метод досить широко використовується в умовах масового виробництва при переході на випуск нової продукції, яка практично повністю відрізняється від старої, що знімається з виробництва. В даному випадку на підприємстві утворюються додаткові виробничі потужності (дільниці, цехи), на яких починається освоєння нового виробу 2 — запроваджуються нові технології, ведеться навчання робітників, організується виготовлення першої партії виробів. Одночасно із цим процесом триває виго­товлення старої продукції.

Після завершення навчального етапу (періоду) освоєння на нетривалий час зупиняються як основне виробництво, так і додаткові потужності: обладнання з додаткових дільниць і цехів переміщують на місце старого обладнання, що демонтується, тобто на основні площі. По завершенні цих робіт на основних площах починається освоєння виробу до проектного рівня. Недоліком цього методу є потреба у створенні додаткових потужностей на додаткових площах, а також втрати від зниження обсягів виробництва в перехідний період освоєння нового виробу. Однак при цьому досягаються більш високі темпи освоєння проектної потужності та меншає зривів, браку, тобто якість продукції (виробу) підвищується, що в цілому компенсує затрати організаційно-технологічного характеру, які мають місце при використанні даного методу. Вибір того чи іншого методу організації переходу на випуск нової продукції необхідно обґрунтовувати розрахунками техніко-економічних показників різних можливих варіантів організації освоєння нових виробів у період розроблення планів і при проектуванні даного процесу.

Виробниче планування інновацій здійснюється на завершальній стадії створення нової продукції. Воно охоплює виготовлення дослідних зразків виробу, проведення випробувань зразків техніки та технології її виготовлення, відпрацювання технічної документації для виробництва нової продукції. Цей комплекс робіт здебільшого здійснюється на дослідно-експериментальних виробництвах власного чи спеціалізованого підприємства.

Дослідно-експериментальне планування виконується в три етапи.

На першому етапі розраховується виробнича програма підприємства і його підрозділів.

На другому етапі формується календарний план-графік виконання дослідницьких робіт.

Третій етап — оперативне планування, яке полягає у доведенні виробничих завдань до робочих місць, а також в організації обліку, контролю й регулювання виробничого процесу.

Об'ємне планування дослідного виробництва починається з формування виробничої програми підприємства на основі специфікації, що надходить у дослідне виробництво для виготовлення та випробування дослідних зразків. При цьому із загального обсягу дослідного виробництва виділяють дослідно-експериментальні роботи, що пов'язані з виконанням тематичного плану, і роботи з виготовлення серійної продукції.

Календарне планування дослідно-експериментального виробництва забезпечує узгодження його строків за всією номенклатурою робіт цехів, дільниць та окремих робочих місць.

Розрахунок строків виконання дослідницьких робіт і календарних завдань виконавцям ведеться шляхом побудови графіків тривалості виробничого циклу, які розробляються окремо для кожного дослідного зразка. На основі цих графіків складається річний зведений графік випуску дослідних зразків.

Для календарного планування виготовлення й випробування дослідних зразків широко використовують сітьові графіки з детермінованими чи стохастичними оцінками тривалості робіт.

Оперативне планування дослідного виробництва виконується шляхом підготовки змінно-добових завдань для окремих цехів та дільниць дослідного виробництва. Змінно-добове завдання є основою для оперативної підготовки виробництва й обслуговування робочих місць.

Питання для самоконтролю

1. Що означає планування створення нової продукції?

2. Які основні завдання вирішує система планування створення нової продукції?

3. Назвіть загальні принципи планування створення нової продукції.

4. Дайте перелік основних складових системи планів створення нової продукції.

5. Чим відрізняється тактичний план від стратегічного плану створення нової продукції?

6. Назвіть основні етапи розроблення плану створення проекту нової продукції.

Література

1, 5. 8, 11, 14, 22. 25, 26, 32

Тема 14. Організаційне проектування виробничих систем

Мета роботи: закріпити знання про організаційне проектування виробничих систем.

План вивчення теми

Поиск по сайту: