Якість – найбільш важлива характеристика виробничого процесу, яка повинна бути в центрі уваги усіх працюючих організацій.
Контроль за якістю – найважливіший елемент досягнення якості продукції, що розглядається на двох рівнях управління: на нижчому рівні управління – в цілях зменшення кількості неякісної продукції і на вищому рівні – як стиль і політика організації відносно постачальників і споживачів. Якість у сукупності з ціною і надійністю поставок значною мірою є визначальним фактором у конкурентній боротьбі.
Згідно з визначенням основних понять стосовно управління та забезпечення якості продукції, поданих за стандартом ДСТУ 3230-95 то ISO-8402-86, “ якість – це сукупність властивостей і характеристик виробу чи послуг, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення.”
Рівень якості продукції є величиною змінною. Необхідність зміни (покращення) диктується, насамперед, такими обставинами як:
· потребами НТП;
· зміною споживчих запитів населення;
· нестачею або обмеженістю природних ресурсів;
· підвищенням значення матеріального стимулювання, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню високоякісніший товар;
· розвитком зовнішньої торгівлі.
Для оцінки якості продукції використовується: стандарти, технологічні умови, відомчі нормативи, креслення і встановлені технологічні процеси.
Якість продукції характеризується сукупністю показників. Під показниками якості розуміють кількісну характеристику властивостей виробу, які нормують і включають в стандартні і технічні умови (ТУ) на продукцію.
В залежності від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:
· одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;
· комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;
· узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.
Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:
· показники призначення, які характеризують основні функції, для виконання яких призначена продукція, а також область її застосування.;
· показники надійності, що характеризують здатність продукції до безвідмовної роботи протягом певного терміну без погіршення експлуатаційних властивостей. До них відносять довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність;
· ергономічні показники, які характеризують відповідність продукції антропометричним, гігієнічним, фізіологічним та психологічним властивостям працюючих з нею людей;
· естетичні показники, що характеризують зовнішній вигляд виробу, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність, фарбування тощо;
· показники технологічності - характеризують оптимальність розподілу затрат праці, матеріалів, енергії при підготовці виробництва, виготовленні та експлуатації продукції;
· показники транспортабельності - характеризують можливість транспортування автомобільним, залізнодорожним, водним, повітряним транспортом, повноту використання конвеєрів, вагонів, кузовів автомобілів тощо;
· показники стандартизації та уніфікації – характеризують ступінь використання стандартних та уніфікованих елементів;
· патентно-правові показники, які характеризують ступінь новизни продукції та оформлення цієї новизни патентами, ліцензіями, авторськими свідоцтвами;
· показники безпеки, які характеризуються ступенем захищеності людини при експлуатації та споживанні продукції від механічних, електричних, теплових та інших впливів;
· економічні показники відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу;
В зв’язку з тим, що у кожній продукції можна відокремити багато показників якості, на практиці вибирають мінімальну, але достатню їх кількість, які характеризують найбільш суттєві властивості виробу у відповідності до його призначення.
Вимірювання якості спрямовуються у знаходженні величини показників якості в одиницях вибраної шкали вимірювання.
Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно цих показників продукцію поділяють на сорти, марки, класи.
У процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовуються узагальнюючі показники, основними серед яких є:
· коефіцієнт оновлення асортименту;
· частка сертифікованої продукції;
· частка продукції призначеної для експорту;
· обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу.
На якість продукції впливають багато факторів, які діють як самостійно, так і у взаємозв’язку між собою, які можна об’єднати в чотири групи:
1. Технічні фактори.
2. Організаційні.
3. Економічні.
4. Суб’єктивні.
До технічних факторів належать: конструкція, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення тощо.
До організаційних факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок подання і здавання продукції, форми і способи транспортування, тощо.
До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт, тощо.
До суб’єктивних факторів відноситься: професійна підготовка працівника, його фізіологічний та емоційний стан, тощо.