Поняття нормування праці. Види норм витрат праці та їх класифікація

Будь-яка суспільна організація праці потребує встановлення певних пропорцій у витратах виробничих ресурсів у процесі виробництва, основним серед яких є праця. Необхідно знати наскільки раціональною та ефективною є організація праці, використання знарядь та предметів праці. Це досягається шляхом нормування.

Нормування праці необхідне для правильного розв‘язання питань розподілу і кооперації праці, організації та обслуговування робочих місць, вибору передових методів організації праці, матеріального стимулювання, правильної організації оплати праці і є необхідною умовою і важливим засобом наукової організації праці і виробництва. Нормування праці є важливою ланкою технологічної та організаційної підготовки виробництва, а також оперативного управління ним. Робота з нормування праці тісно пов‘язана з технологією і організацією праці. Кожна їх зміна супроводжується зміною норм.

Залежно від одиниці витрат праці розрізняють такі види норм: норма часу; норма виробітку; норма обслуговування; норма чисельності; норма керованості; нормоване завдання.

Норма часу – це регламентований час виконання певного обсягу робіт у певних виробничих умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Або: норма часу визначає необхідні затрати часу одного робітника або бригади (ланки) на виконання одиниці роботи (продукції). Вона вимірюється у людино-годинах (людино-хвилинах).

Норми часу доцільно застосовувати для нормування праці робітників, які виконують протягом зміни різні операції.

Норма виробітку – це регламентований обсяг роботи (в натуральних одиницях – штуках, метрах тощо), який повинен бути виконаний за одиницю часу (годину, зміну, місяць) у певних організаційно-технічних умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Або: норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, яке повинно бути виготовлене одним робітником або бригадою (ланкою) за даний відтинок часу (годину, зміну, місяць). Норма виробітку є величиною, оберненою до норми часу. Вона встановлюється, як правило, у масовому і велико серійному виробництві, де на кожному робочому місці виконується одна або декілька операцій.

Норма обслуговування – це встановлена кількість об‘єктів (одиниць устаткування, виробничих площ тощо), які повинні обслуговуватись одним або групою працівників протягом певного часу (зміни, місяця). Або: норма обслуговування визначає необхідну кількість станків, робочих місць, одиниць виробничої площі чи інших виробничих об‘єктів, закріплених для обслуговування за одним робітником чи бригадою (ланкою). Вона застосовується для нормування праці робітників – багатоверстатників, допоміжних робітників, які обслуговують виробництво, а також ІТП та службовців.

Під нормою чисельності розуміють кількість працівників (робітників, ІТП, службовців), необхідних для виконання певного обсягу робіт. Застосовується для нормування праці, яка не має чіткої регламентації, а її обсяг змінюється протягом зміни, доби, місяця.

Норма керованості визначає кількість працівників або структурних підрозділів які повинні бути закріплені за керівником.

Нормоване завдання – це встановлений склад і обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним або групою працівників за певний період часу (зміну, місяць тощо). Може встановлюватися у натуральних одиницях або нормо-годинах чи нормо-грошах (нормо-гривня).

10.2. Об‘єкти нормування праці

Об‘єкти нормування законодавчо не встановлюються, хоча зміст окремих з них регламентується державою через міністерства і відомства чи місцеві органи управління, деякі регламентуються міжнародними органами (наприклад ООН, Міжнародною організацією з стандартизації тощо). На мал. 10.1 зображені об‘єкти нормування праці.

Норми умов і охорони праці повинні встановлювати міжнародні і національні органи управління: норми безпеки і екобезпеки - міжнародними, а санітарно-гігієнічні, естетичні, параметрів робочого місця – державними органами.

Норми витрат фізичної і нервової енергії працівників повинні установлювати і контролювати державні органи управління.

Норми витрат робочого часу і співвідношення чисельності та норми результатів праці повинні розроблятися і контролюватися управлінським персоналом організації.

Структура та зміст об‘єктів нормування у кожному конкретному випадку визначається керівництвом організації.

Укрупнено методи нормування можна розділити на два види: розрахунково-аналітичні і дослідницько-статистичні [2. с. 76].

Розрахунково-аналітичні методи нормування базуються на детальному аналізі технологічних, виробничих, трудових і управлінських процесів, форм організації, предметів і засобів праці, робочого місця тощо. Переважно використовуються у масовому і серійному виробництві.

Дослідницько-статистичні методи нормування базуються на використанні минулого досвіду нормувальника, його знань та інтуїції, використанні простих статистичних методів екстраполяції тощо. Використовуються у одиничному виробництві.

Мал. 10.1. Об‘єкти нормування праці.

Поиск по сайту: