Метою семінарських занять з дисципліни “Приватна юридична практика”, є набуття студентами практичних навичок роботи з процесуальними документами у галузі цивільного права, сімейного права, господарського права та ін. галузей права. Завданням семінарських занять є сприяти формуванню у студентів теоретичних знань у сфері юридичної приватної практики в Україні та закордоном, вміння складати процесуальні документи, орієнтуватись в системі національного законодавства України тощо.
Основою глибокого вивчення дисципліни є засвоєння та конспектування рекомендованої літератури, нормативних актів та інших джерел, які пропонує викладач.
Участь студентів у семінарських заняттях є обов’язковою умовою успішного виконання навчального плану.
Готуватися до семінару належить з вивчення конспекту лекції. Студент повинен проаналізувати логіку викладення основних питань теми, при цьому повинен розрахувати не на механічну пам’ять, а на творче осмислення матеріалу. Значну допомогу у цьому надає робота з рекомендованою літературою. Після вивчення конспекту і літературних джерел студент повинен вирішити, чи всі питання теми знайшли своє відображення у вивчених матеріалах. Якщо на яке-небудь питання студент не знайшов відповіді, йому слід звернутися до викладача за консультацією.
Семінарські заняття дозволяють забезпечити досягнення цілого комплексу цілей, основними з яких є:
- розвиток і закріплення знань теоретичного характеру;
- розвиток уміння аргументовано і точно викладати своє розуміння питань теми;
- контроль рівня засвоєння знань.
Найважливішою частиною підготовки до занять є складання робочого запису матеріалу, що вивчається, підготовка повинна закінчуватися розробкою планів відповідей на всі питання теми. Таким чином, при підготовці до занять студенту необхідно:
- вивчити матеріали лекції по темі;
- вивчити рекомендовану літературу та нормативні акти;
- підготувати плани відповідей на всі питання теми та бути готовим до усних відповідей на всі питання по темі.
Для цілісного уявлення про навчальну дисципліну студентові варто користуватися довідковою літературою: енциклопедіями, енциклопедичними словниками, галузевими довідниками тощо.
Майбутній фахівець повинен достатньо вправно користуватися персональним комп'ютером. Робота з матеріалами “Інтернету” дає можливість отримувати найновішу інформацію з різних сфер життя нашої держави.
Пропущені заняття та незадовільні оцінки відпрацьовуються у дні, визначені графіком чергування викладача.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО СЕМЕСТРОВОГО КОНТРОЛЮ
1. Правові засади та сутність приватної юридичної практики в Україні.
2. Право на юридичну допомогу у міжнародних нормативних актах.
3. Процедура одержання ліцензії на право заняття приватною юридичною практикою за законодавством України.
4. Суб’єкти надання та отримання юридичної допомоги.
5. Історичні передумови впровадження юридичних клінік в зарубіжних країнах та Україні.
6. Юридичні клініки в пострадянських країнах.
7. Юридичні клініки в європейських країнах.
8. Мета та завдання юридичних клінік в Україні.
9. Правові засади функціонування юридичних клінік в Україні.
10. Принципи діяльності юридичних клінік в Україні.
11. Спеціалізація юридичних клінік в Україні.
12. Організація та структура юридичної клініки.
13. Загальне керівництво, структура та чисельність співробітників.
14. Вимоги до організації роботи юридичної клініки.
15. Права та обов’язки студентів у юридичній клініці.
16. Матеріально-технічна база та фінансування юридичної клінік.
17. Огляд діяльності юридичних клінік в Україні.
18. Правові засади виконання рішень Європейського суду з прав людини на території України.
19. Предметна компетенція Європейського суду уз прав людини.
20. Стадії розгляду справи в Європейському Суду з прав людини.
21. Контроль за виконанням рішень Європейського Суду з прав людини.
22. Процедура виконання рішень Європейського Суду з прав людини на території України.
23. Сутність і стадії досудового врегулювання спорів.
24. Правова допомога у справах про адміністративні правопорушення.
25. Захист інтересів клієнта при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності.
26. Правова допомога у кримінальних справах.
27. Представництво в судах у адміністративних, цивільних, господарських справах.
28. Консультування клієнтів з питань призупинення і закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду.
29. Оскарження рішення, постанови, висновку суду в апеляційному/касаційному порядку.
30. Правові засади діяльності юридичної клініки в Україні
31. Співвідношення понять “правова допомога” і “правові псолуги”.
32. Спеціалізація юридичних клінік в Україні.
33. Організація та структура юридичної клініки.
34. Загальне керівництво, структура та чисельність співробітників.
35. Вимоги до організації роботи юридичної клініки.
36. Права та обов’язки студентів у юридичній клініці.
37. Матеріально-технічна база та фінансування юридичної клінік.
38. Огляд діяльності юридичних клінік в Україні.
39. Правові засади виконання рішень Європейського суду з прав людини на території України.
40. Предметна компетенція Європейського суду уз прав людини.
41. Стадії розгляду справи в Європейському Суду з прав людини.
42. Контроль за виконанням рішень Європейського Суду з прав людини.
43. Процедура одержання ліцензії на право заняття приватною юридичною практикою за законодавством України.
44. Суб’єкти надання та отримання юридичної допомоги.
45. Історичні передумови впровадження юридичних клінік в зарубіжних країнах та Україні.
46. Юридичні клініки в пострадянських країнах.
47. Юридичні клініки в європейських країнах.
48. Мета та завдання юридичних клінік в Україні.
49. Правові засади функціонування юридичних клінік в Україні.
50. Принципи діяльності юридичних клінік в Україні.
51. Огляд діяльності провідних юридичних фірм в Україні.
52. Співвіношення методів і форм роботи юридичних фірм за кордоном та в Україні.
54. Види та форми приватної юридичної практики в Україні.
55. Право на заняття приватною юридичною практикою за законодавством України.
56. Підстави відмови у видачі ліцензії на право заняття приватною юридичною практикою.
57. Поняття адвокатської діяльності та організаційно-правові засади її здійснення.
58. Поняття нотвраільної діяльності та організаційно-правові засади її здійснення.
59. Адвокатська та нотаріальна діяльність в зарубіжних країнах.
60. Приватна юридична практика в зарубіжних країнах та Україні.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Міжнародно-правові акти:
1. Статут Ради Європи, 5 травня 1949 р. // Збірка договорів Ради Європи. / За ред. Є.М. Вишневського. – К: Парламентське видавництво, 2000. – С. 11-27.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року// Офіційний вісник України. – 1998. - №13. – С. 270.
Нормативно-правові акти України
1. Конституція України, 28 червня 1996 р. Офіційне видання. – К: Право, 1996. – 64 с.
2. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 р. №2341-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – №25-26. – С. 131.
3. Указ Президента України “Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури” від 30.09.1999р. № 1240/99 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 39.- Ст. 1936.
4. Указ Президента України “ Про Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури ” від 05.05.1993р. № 155/93 // Урядовий кур'єр, 1993, 05, 08.05.93 N 66
5. Ухвала Конституційного суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина США Глотова Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення положень статей 42, 43 Конституції України, Закону України "Про адвокатуру" і статті 1 Закону України "Про підприємництво" та визнання неконституційними положень статей 2, 17 Закону України "Про адвокатуру" від 1 жовтня 2002р. №51-у/2002 справа № 2-53/2002 // Закон і Бізнес, 2002, 11, 41
6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV// Офіційний вісник України. – 2003. -№ 11 (28.03.2003). – Ст. 461.
7. Закон України від 1 грудня 1994 р. №266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1995. - № 1. – С.1.
8. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003.- № 18-22. - Ст. 144.
9. Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. N 441
10. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. № 698-ХII // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 14. - Ст. 168.
11. Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992р. № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 9. - Ст. 62.
12. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. № 1775-III // Офіційний вісник України. – 2000.- № 27.- Ст. 1109.
13. Закон України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003р. № 966-IV // Офіційний вісник України, 2003, N 29 (01.08.2003), ст. 1435
14. Єдиний реєстр адвокатів України. – Вища кваліфікац. коміс. адвокатури при Каб. Міністрів України. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 1168с.
15. Положение об адвокатуре принято на третьей сессии ВЦИК IX созыва от 26.05.1922г. // СУ РСФСР 1922 г. №36 ст. 425
16. Положение об адвокатуре СССР, утверждено СНК СССР 16 августа 1939 // СП СССР 1939г. №49 ст. 394
17. Положення про адвокатуру Української РСР, затверджено Указом Президії ВР УРСР від 25.09.1962. // Систематичне зібрання діючого законодавства Української РСР. – Київ, 1979. – т.24. – с. 159-170
18. Правила адвокатської етики: Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. № 6/VI // Юридичний вісник України. - 1999.- листопад (№ 46).
19. Рішення Конституційного суду України у справі у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000р. № 13-рп/2000, справа № 1-17/2000 1-17/2000 // Офіційний вісник України, 2000, N 47 (08.12.2000), ст. 2045
20. Закон України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – № 40. – С. 263.
21. Закон України від 23 лютого 2006 р. №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2006. – № 30. – С. 260.
22. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. №757-XIV Про засади державної політики України в галузі прав людини // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 35. – С. 303.
23. Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року №784 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 22. – С. 138.
24. Коментар до Конституції України / Голова ред. колегії В. Ф. Опришко. – 2-е вид. – К: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – 410 с.
Основна література:
1. Адвокатская деятельность: Учебно-практическое пособие / Под общ. ред. канд. юр. наук В.Н. Буробина. – Изд. 2-е, перераб. и допол. – М.: «ИКФ «ЭКМОС», 2003. – 624 с. – С. 525. – С. 226
2. Бессарабов В.Г. Европейский суд по правам человека. – М.: Юрлитинформ, 2003. – 248 с.
3. Букалов А.П. Европейская конвенция прав человека и судебная реформа в Украине. – Донецк: Лебедь, 1998. – 94 с.
4. Васьковский Е.В. Организация адвокатуры. – Ч. 1. – СПб, 1893. – С.
5. Задніпровський А. Нужна ли Украине классическая адвокатура? // Юридическая практика. - 2001. - 8 февраля (№ 6). - С. 6.
7. Лищина И.Ю. Международные механизмы защиты прав человека. – Х.: Фолио, 2001. – 112 с.
8. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми. – К.: Вентурі, 1999. – 400 с.
9. Мармазов В.С., Пушкар П.В. Захист прав та майнових інтересів у Європейському суді з прав людини. – К.: Юридична книга, 2001. – 160 с.
10. Огляд практики Європейського Суду з прав людини. Норми та стандарти Конвенції про захист прав і основних свобод людини. – К.: Міністерство юстиції України, 2002. – 68 с.
11. Погорілко В.Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
12. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. – К.: Ін Юре, 1997.- 320 с.
13. Сорока М. М. Світ відкриває Україну: про зовнішню політику української держави у 90-х роках ХХ ст.: Статті. Документи. Коментарі. – К.: Київська правда, 2001. – 782 с.
14. Стоянов А.Н. История адвокатуры у древних народов. – Харьков, 1869. – С.6.
15. Туманов В.А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. – М.: Норма, 2001. – 304 с.
16. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і практичний аспекти: Монографія / За ред. Ф. М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
17. Чиж І.С. Україна в Раді Європи. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 384 с.
18. Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини. – К.: Реферат, 2002. – 344 с.