СИНЕРГІЗМ ЯК ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

Виникнення синергетики як самостійного напряму наукових досліджень датується 1969 роком. Німецький фізик Герман Хакен став використовувати термін "синергетика" в своєму курсі з теорії лазерного випромінювання в університеті міста Штутгарт. Закон синергії стверджує, що для будь-якої системи (підприємства) існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або значно більшим за просту суму потенціалів, або значно меншим.

Визначення синергізму як економічного явища належить американському вченому Ансоффу І. Він розглядав синергізм у контексті обставин, пов'язаних з диверсифікацією на підприємстві саме з розширенням профілю діяльності, розширенням різноманітності виробництва продукції або послуг. У працях Ансоффа І. наведено результати досліджень, які свідчать, що очікуваний потенційний синергізм у результаті злиття та поглинань у більшості випадків повністю не реалізується. На думку українського вченого-економіста Мочерного С.В., синергія – це поява нової продуктивної сили або якісно нових джерел розвитку, підвищення ефективності діяльності в результаті поєднання окремих частин, елементів, факторів в єдину систему за рахунок системного ефекту. Синергія (у перекладі з грецького — сприяння, співдружність, співучасть) — погоджена, взаємно підсилююча дія двох або декількох підсистем, що збільшує впорядкованість (що зменшує ентропію) системи в цілому, внаслідок чого єдина система справляє більше враження, ніж всі її підсистеми окремо. У бізнесі синергія означає перевагу від спільної діяльності декількох підприємств (компаній) в порівнянні з їх розрізненою діяльністю.

Необхідно відзначити такий важливий аспект, що автоматично в бізнесі діють лише негативні ефекти синергії. Хоча в літератури в багатьох випадках цей термін вживають щодо позитивної синергії. Різні вчені по різному підходять до класифікації синергії. Наприклад, за Ансоффом класифікація синергії має такий вигляд: синергізм продажів; оперативний синергізм; інвестиційний синергізм; синергізм менеджменту. Також в економічній літературі розглядається спрощена класифікація цієї категорії (три види синергії: виробнича, управлінська і збутова). Під виробничою розуміється спільне використання виробничих потужностей і взаємодія науково-дослідних підрозділів, під управлінською – обмін управлінським досвідом, і під збутовою – спільне використання відділеннями фірми збутової мережі, реклами, популярності товарної марки і тому подібне.

Синергія за своєю сутністю пов`язана з елементами потенціалу підприємства. Узагальнюючи наведену в дослідженні інформацію, в роботі запропоновано класифікацію видів, форм, напрямів та корисності синергії.

Синергетичні ефекти можуть бути не пов'язані із скороченням витрат. Наприклад, можна отримати додаткове джерело доходу за рахунок перехресних продажів, вирівнювання цін, вивільнення активів. Іноземні вчені, в основному, проводять аналіз мотивів консолідації та можливості підвищення акціонерної вартості новостворених установ [4].

У таблиці 1 запропоновано удосконалити класифікацію складових поняття синергії.

Серед чинників, які перешкоджають визначенню реального синергетичного ефекту, можна назвати недостатність інформації про угоду, тривалість аналізованого періоду після підписання угоди та обмеження можливості відтворення результатів угоди. Іншою важливою причиною вказаної суперечності можуть бути відмінності інтересів різних груп акціонерів.

Таблиця 1 - Класифікація видів, форм, напрямів та корисності синергії

Синергія може мати пряму й опосередковану користь. Пряма користь припускає збільшення чистих грошових потоків від якнайповнішого використання потенціалу підприємства. Вона має місце при операційній, управлінській і фінансовій синергії. Операційна синергія – це економія на операційних витратах за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового та логістичного потенціалу. Управлінська синергія – це економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління. Фінансова синергія – це економія за рахунок змін підходів до формування фінансового потенціалу підприємства. Опосередкована користь – це збільшення вартості потенціалу підприємства або зміна мультиплікатора ціна/прибуток.

«Синергія» — один із найпоширеніших термінів у лексиконі українських і російських топ-менеджерів. Справді, згідно з теорією, синергія, що виникає після злиття, здатна виявлятися практично в усіх сферах життєдіяльності компаній, починаючи з економії на сировині й закінчуючи залученням дешевого позикового капіталу.

До ефектів синергії можна віднести:

• економію на окремих видах постійних витрат при збільшенні масштабів виробництва (за умов горизонтального злиття відбувається автоматично);

• зростання курсу акцій об'єднаної компанії таким чином, що ринкова капіталізація перевищує сумарну ринкову капіталізацію обох фірм до злиття (проявляється за умов, коли ринок вважає, що придбано недооцінену компанію);

• зниження «витрат банкрутства» та відповідне зменшення ставки кредитування (проявляється за умов сприйняття кредиторами об'єднаної компанії в якості більш надійного позичальника).

Загальний висновок про доцільність здійснення злиття чи поглинання можна зробити, розрахувавши одномоментний синергічний ефект за формулою:

ЗОСЕt = СЕМt + СЕКt + СЕНt + СЕМоt + СЕЦt + СЕУt + СЕДt,

де ЗОСЕt – загальний одномоментний синергічний ефект у момент часу t після здійснення злиття чи поглинання;

СЕМt – синергічний ефект масштабів при досягненні більш оптимального обсягу виробництва та взаємодоповнення ресурсів. Розраховується як сума різниць неоптимальних та оптимальних витрат на одиницю продукції, помножених на реальний обсяг виробництва за всіма видами продукції;

СЕКt – синергічний ефект, який досягається на ринках капіталів. Це, зокрема, прибуток на акціонерний капітал, різниця у відсотках за кредит до злиття/поглинання та після нього тощо;

СЕПt – синергічний ефект, який досягається за рахунок зниження рівня податків, мита та інших платежів до бюджету;

СЕМоt – синергічний ефект, який досягається за рахунок «монопольного» становища на ринку та можливості впливати як на споживачів, так і на постачальників;

СЕЦt – синергічний ефект, який досягається за рахунок централізації, виключення дублюючих функцій та економії поточних витрат. Розраховується як різниця між сумою витрат окремих бізнес-одиниць до злиття/поглинання та після нього (тобто між витратами централізованої одиниці);

СЕУt – синергічний ефект, який досягається за рахунок організації кращого управління та формування оптимальної структури бізнес-процесів;

СЕДt – синергічний ефект, який досягається за рахунок диверсифікації, що отримується за рахунок підвищення попиту на продукцію ширшого асортименту; збільшення обсягів реалізації за рахунок розширення каналів збуту тощо.

Синергійний ефект виявився і від поглинання компанією «УкрАВТО» (ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод») польського виробника комплектуючих для автомобілів. Хоча угода стала лише продовженням багаторічної співпраці ЗАЗ та Fabrykі Samochodоw Osobowych. Після банкрутства південнокорейського Daewoo, до якого входили FSO та ЗАЗ, а також падіння польського ринку автомобілів, понад 70% продукції FSO були затребувані лише в Україні.

На жаль, не завжди результати укладених угод свідчать про ефективність і доцільність злиття чи поглинання. Дослідження доводять, що кількість невдалих угод становить близько 60% від загальної кількості. Основною причиною цього є те, що отримані в результаті злиття компаній доходи не покривають всіх витрат процесу об’єднання (наприклад, придбання акцій, викуп зобов’язань тощо). Негативні наслідки угод про злиття чи поглинання зумовлені не лише фінансовими втратами, а й зниженням ефективності системи управління об’єднаної компанії.

Один з прикладів не дуже вдалого структурування угоди — купівля банку «Аваль» австрійською компанією Raiffeisen. Купуючи банк, нові власники не передбачили того, що колишні власники «Авалю» утворять новий банк і переманять до себе більшість фахівців з проданої фінансової установи. З втратою менеджерів «Аваль» втратив і багатьох VIP-клієнтів.

За умов ведення «білого» бухгалтерського і податкового обліку, галузеві норми рентабельності в Україні перевищують аналогічні норми в розвинутих європейських країнах і Сполучених Штатах. Насамперед це обумовлено досить дешевою робочою силою. Інвестори з цих країн можуть погоджуватися на відносно невисоку інвестиційну надбавку, сподіваючись на компенсацію за рахунок недосяжної у їхній країні рентабельності та надійність її одержання. Вкладаючи кошти в такій країні, як Україна (з низьким рівнем привабливості інвестиційного клімату), інвестори частково компенсують високі ризики країни інвестування низькими ризиками операційного характеру.

Поиск по сайту: