Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Дослідження когнітивного дисонансу Л. Фестінгера



Теорію когнітивного дисонансу розробив американський психолог Л. Фестінгер. Відповідно до неї логічно суперечливі знання про предмет мають мотиваційну функцію, викликають прагнення усунути ці суперечності за рахунок зміни знань або соціальних установок. Теорія стверджує, що існує комплекс знань про предмети та людей – когнітивна система, якій властиві складність, узгодженість та взаємозалежність. Складність когнітивної системи залежить від кількості та різноманітності знань, що її становлять. Поняття когнітивного дисонансу в науковий обіг увів, як уже згадано, Л. Фестінгер у 1956 р. Під ним розуміють стан зіткнення у свідомості індивіда суперечливих знань, переконань, поведінкових установок щодо якогось явища чи об'єкта, який викликає відчуття дискомфорту.

Л. Фестінгер та Дж. Карлсміт досліджували особливості поведінки людей у ситуації, коли ті були вимушені говорити та робити не те, що думають (ситуації когнітивного дисонансу). В експерименті взяли участь 70 студентів, які не знали справжньої мети дослідження і вважали, що беруть участь у дослідженні ефективності діяльності людини.

Учасники виконували монотонну, нецікаву роботу: спочатку 30 хвилин вони мали перекладати однією рукою котушки з таці на стіл, а наступні 30 хвилин повертати на чверть оберту фішки. Всіх учасників випадковим чином поділили на три групи. В контрольній групі після виконання завдань проводилось опитування про враження від дослідження, ставлення до нього та пережиті емоції. З двома іншими групами учасників експериментатор провів індивідуальні бесіди. Він пояснював їм, що в дослідженні задіяно дві групи студентів (А і Б) і наголошував, що група А, до якої студент належить, одразу починає свою роботу, а в групі Б проводиться на початку дослідження вступна бесіда: один із аспірантів розповідає їм, що і як треба робити. Експериментатор уточнював, що учасники групи Б мають бути поінформовані про те, що їхня робота буде цікавою, захопливою. Далі він повідомляв, що сьогодні аспірант, який мав інформувати групу Б, не зміг прийти, і звертався з проханням до кожного з учасників підмінити аспіранта. Далі частині студентів пропонували за їхню згоду плату в розмірі 1 долара, а частині — 20 доларів.

Після завершення роботи студентів запитували, чи корисною, цікавою була їхня діяльність з перекладання котушок та обертання фішок.

Було встановлено: студентам, які отримали 1 долар, робота сподобалася більше, ніж тим, хто дістав за свою згоду 20 доларів, також визнали роботу привабливою учасники контрольної групи, яким не довелося нічого розповідати про свою роботу та кривити душею.

Експериментальна модель Автори Особливості експерименту
Дисонанс як наслідок згоди обманути.   Експеримент (класичний) Л.Фестінгера, М. Карлсміта   У цих дослідах вчинок, що створює когнітивний дисонанс, полягав у тому, що досліджувані після виконання нудної задачі переконували іншого «наївного» досліджуваного (фактично підставного) у тому, що задача була цікавою чи писали звіт, у якому доводили правильність позиції, протилежної їх особистій думці. Основна гіпотеза моделі: якщо досліджуваний скаже неправду і якщо необхідність даної неправди недостатньо виправдана, він буде змінювати свої оцінки, думки так, щоб узгодити їх зі своїм вчинком. На операційному рівні це означає, що чим менше грошей одержить досліджуваний «за свою неправду», тим більше він згодом змінить свої оцінки. Ми будемо називати такий результат “дисонансним” ефектом.
Дисонанс як наслідок подолання спокуси. Е.Аронсон, М. Карлсміта. Цей різновид дисонансу вивчався на дітях п'яти-шести років. Експериментальна процедура таких досвідів складалася з таких етапів: а) перше рангування іграшок за привабливістю; б) уведення різної величини заборони грати з привабливою іграшкою; в) надання досліджуваному «можливості перебороти спокусу»; г) друге рангування іграшок за привабливістю.
Дисонанс як наслідок непередбачених негативних наслідків вибору.   В Уоттс Перший етап: досліджувані погоджуються включитися в діяльність, запропоновану експериментатором. В. Уоттс просив досліджуваних взяти участь у дослідженні факторів смаку електрофізіологічним способом і для зменшення болю прийняти попередньо досить неприємні анестезуючі ліки. Другий етап: уведення негативних наслідків вибору. У досліді В. Уоттса досліджувані пили гіркі ліки, готуючись до досліду, а дослід «з вини» лікаря не відбувся. Третій етап: вимір залежної змінної. Залежними змінними були оцінки альтернатив вибору, величина задоволеності роботою в досвіді, привабливість процедури досвіду. Ф. Уоттс продемонстрував послаблення дисонансу, що створився в результаті негативних наслідків вибору, через збільшення ситуаційної привабливості. Досліджувані збільшували приємність смаку «несмачних» ліків, які пии для підготовки до важкого досліду, який «зненацька» не відбувся.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.