Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Радіаційно небезпечні об'єкти



До радіаційно небезпечних об'єктів належать: + атомні електростанції (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська);

+ підприємства з виготовлення і переробки відпрацьованого ядерного палива;

+ підприємства з поховання радіоактивних відходів;

+ науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

+ ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на радіаційно небезпечних об'єктах є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідрос­феру, що призводять до радіоактивного забруднення навколиш­нього природного середовища.

Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.

Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіо­активного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.

Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання.

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма-і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.





 




 



 




 






 




 



 


 




 




 




 




 



 



 




 



 



 



 



 


ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

■€І«---------------------------- —-------------------------------------------------------------------------------------------------------- "О*

До хімічно небезпечних об'єктів належать: ♦♦♦заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують ХНР;

«*« заводи або їх комплекси з переробки нафтопродуктів;

♦♦♦виробництва інших галузей промисловості, які використовують ХНР;

♦♦♦підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

<{♦ транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові й морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

<{♦ склади і бази з запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Фізико-хімічні властивості ХНР здебільшого визначають їх можливість переходити в головний фактор ураження і створювати концентрації, що можуть уражати людей. Найбільше значення мають агрегатний стан речовини, розчинність її у воді і різного роду розчинниках, щільність речовини та її газової фази, гідроліз, летучість, максимальна концентрація, питома теплота випа­рювання, питома теплоємність рідини, тиск насиченого пару, кое­фіцієнт дифузії, температура кипіння і замерзання, в'язкість, теплове розширення і стискання, корозійна активність, температура загорання та інші.

Агрегатний стан. При звичайних умовах ХНР можуть бути у вигляді твердих, рідких або газоподібних речовин. Однак при виробництві, використанні, зберіганні або перевезенні їх агрегатний стан може змінюватися від такого в звичайних умовах, що може здійснити вплив як на кількість ХНР, яка викидається в повітря, так і на фазовий дисперсний склад зараженої хмари.

 

ф Розчинність ~ можливість однієї речовини рівномірно
розповсюджуватися в середовищі другої або інших речовин,
створюючи розчин.            

Розчинність ХНР у воді та органічних розчинниках має суттєве значення. Добра розчинність може призвести до сильного зараження водосховищ, внаслідок чого вони на тривалий час можуть становити серйозну небезпеку для людини.


Розділ 8. Хімічно небезпечні об'єкти та організація спеирбробки майна

В той же час добра розчинність у воді й органічних розчинниках може дозволити використання при необхідності розчини різних іечовин для дегазації (нейтралізації ХНР).

ф Щільність - масовий стан певної речовини в одиниці об'єму.

Вона впливає вплив на розповсюдження ХНР. Якщо щільність газової фази ХНР більша від повітря, то на початковому етапі виникнення зараженої хмари вони будуть скупчуватися в низинних місцях рельєфу місцевості, створюючи високі концентрації.

ф Гідроліз - розклад речовини водою.

Він визначає умови зберігання, стану в повітрі і на місцевості, стійкість ХНР у випадку їх аварійних викидів (виливів). При­чому чим менше ХНР піддається гідролізному розкладу, тим більша тривалість дії його факторів ураження.

ф Летучість - можливість конкретної хімічної речовини переходити в пароподібний стан.

Кількісною характеристикою летучості є максимальна концентрація парів ХНР при певній температурі (кількість речовини, що є в одиниці об'єму його насиченої пари при певній температурі у замкнутій системі, коли рідка і газоподібна фази ХНР знаходяться в рівновазі).

Теплоємність визначає характер викиду і випаровування ХНР з поверхні у випадку аварійної ситуації. Вона становить підношення кількості теплоти, що передається системі в якому-небудь процесі, до відповідної зміни температури. Питомою теплоємністю називають відношення кількості теплоти до одиниці маси речовини.

 

ф Теплота випарювання - кількість теплоти. яку поглинає
речовина при ізотермічному випаровуванні рідини, рівній за
величиною зі своєю парою.        

У випадку відношення до одиниці маси речовини (1 г, 1 кг) нона називається питомою теплотою випарювання. Так само, як і теплоємність, ця величина є однією з головних фізико-хімічних характеристик, які визначають характер викидів і наступних випа­ровувань ХНР.



ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

Температура кипіння дозволяє побічно судити про летучість ХНЇ і характеризувати тривалість дії фактору ураження. Чим вищг температура кипіння ХНР, тим повільніше вона випаровується.

ф Температура замерзання - температура, при якій рідина позбувається рухомості і густіє настільки, що при нахилі пробірки з продуктом під кутом 45° його рівень залишається незмінним протягом 1 хвилини.

Температура замерзання має важливе значення при транспорту­ванні і визначає характер поведінки ХНР при низьких температурах.

^В'язкість - властивість рідинних, а також пароподібних середовищ здійснювати опір їх течії (переміщенню одного шару стосовно другого) під дією зовнішніх сил.

В'язкість впливає на характер поведінки ХНР в аварійній ситуації (характер дрібнення, убирання та інших).

^Корозійна активність -властивість руйнувати

оболонки, в яких зберігається (перевозиться) ХНР.

Вона є причиною більшості аварій (руйнувань) на промислових і транспортних об'єктах, у тому числі в процесі зберігання. Більшість ХНР має підвищену корозійну активність.

ф Температура спалаху -найнижча температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань над його поверхнею виникають пари або гази, які здатні загоратися в повітрі від стороннього джерела вогню.

Стійкого горіння речовини при цьому не виникає.

фТемпература загорання - найменша температура речовини, при якій в умовах спеціальних випробувань речовина виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що після їх запалювання стороннім джерелом вогню виникає самостійне горіння цієї речовини.

Ця характеристика властива тільки горючим речовинам.

ф Температура самозагорання - найнижча температура речовини (або її оптимальної суміші з повітрям), при нагріві до якої виникає різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій, що призводять до виникнення горіння з полум'ям.


Розділ 8. Хімічно небезпечні об'єкти та організація спеирбробки майна

■ О"------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- «С>и

Для кількісної характеристики токсичних властивостей кон­кретних ХНР при їх дії через органи дихання людини застосовуються межа переносності і такі токсодози: гранично допустима, порогові, ті, що виводять з ладу, і смертельні.

ф Межа переносності - це мінімальна концентрація, яку людина може витримувати визначений час без стійкого ураження.

ф Гранично допустима токсодоза (ГДК) - така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають.

Вона регламентує допустиму ступінь зараження ХНР повітря робочої зони і використовується в інтересах дотримання умов безпеки на виробництві. Ця концентрація визначена як макси­мально допустима, яка при постійній дії на людину протягом ро­бочого дня (8 годин) не може викликати через тривалий проміжок часу патологічних змін або захворювань, що визначаються за до­помогою сучасних методів діагностики. Вона не може використо­вуватися для оцінки небезпеки аварійних ситуацій у зв'язку з /(уже низьким інтервалом дії ХНР.

ф Середня порогова (токсодоза РС50) - доза, яка викликає початкові симптоми ураження ХНР у 50% уражених. Це мінімальна ефективна концентрація (найменша кількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект).

^Середня виводяча (токсодоза ІС50) - доза, яка призво­дить до виходу з ладу 50% уражених.

ф Середня смертельна (токсодоза ЬС50) - доза, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4~годинній інгаляційній дії ХНР.

При загальній дії токсичний ефект з'являється після попадання ХНР в кров через шкіряні покрови (шкіряна резорбційна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) або шлунково-кишковий тракт (пероральна токсичність). Відповідно, при оцінці токсичності необхідно враховувати як характер і ступінь токсичності, так і спосіб попадання ХНР в організм лю­дини.


ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
■О' ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ "О"

При місцевій дії токсичний ефект з'являється в місті контакту ХНР з тканинами організму (ураження шкіряних покровів, роздратування органів дихання, розлад зору).

Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук користуються визначеними категоріями токсичних доз, що враховують шлях проникнення речовин в організм людини.

Інгаляційні токсичні дози вимірюються в грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр (г-хв/м3, г-с/м3, мг-хв/л).

Шкіряно-резорбційні токсичні дози вимірюються кількістю речовини, яка припадає на одиницю поверхні або одиницю маси тіла (мг/см2, мг/м2, г/см2, кг/см2, кг/м2 або мг/кг).

Значення інгаляційних і шкіряно-резорбційних токсичних доз ХНР дозволяють, з одного боку, порівнювати їх між собою, а з другого боку, оцінювати ступінь важкості ураження потерпілих в аварійній ситуації.

Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення, при аваріях з викидом (виливом) в повітря, можна розділити на групи:

-ф. перша група - речовини з переважною дією удушення:

з вираженою дією припікання (хлор, трьоххлористий фосфор, оксихлорид фосфору);

щ з слабкою дією припікання (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);

-ф. друга група - речовини переважно загальної отруйної дії (окисел вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, динітроортокрезол, етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин);

■ф. третя група - речовини, які мають дією удушення та загальну отруйну дію:

X з вираженою дією припікання (акрилонітрил);

X з слабкою дією припікання (сірчаний ангідрид, сірководень, окисли азоту);

-ф. четверта група - нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);

-ф. п'ята група - речовини, що мають дію удушення і нейротропну дію (аміак);

-ф. шоста група - метаболічні отрути (етиленоксид, метилбромид, метилхлорид, діметилсульфат);


Розділ 8. Хімічно небезпечні об'єкти та організація спецобробки майна

■ О"-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ■ €>■

-ф. сьома група - речовини, що порушують обмін речовин (діоксан).

До речовин з переважною дією удушення належать токсичні сполуки, для яких головним об'єктом дії на організм є дихальні шляхи. Ураження організму при дії речовин удушення умовно розділяють на чотири періоди: період контакту з речовиною, період скритої дії, період токсичного набряку легенів і період ускладнень. Тривалість кожного періоду визначається токсичними властиво­стями кожної речовини і величиною експозиційної дози. При дії пари низки речовин у високих концентраціях можливий швидкий .летальний кінець від шокового стану, що викликається хімічним обпаленням відкритих часток шкіри, слизистих верхніх дихальних шляхів і легенів.

До речовин переважно загальної отруйної дії належать сполуки, що можуть викликати гостре порушення енергетичного обміну, яке і є у важких випадках причиною загибелі ураженого. Ці речо­вини можна розділити на отрути крові і тканинні отрути.

Отрути крові розділяються на гемолітичні отрути і отрути гемоглобіну.

Тканинні отрути діляться на інгібітори ферментів дихального ланцюгу (ціаніди, сірковуглець, акрилонітрил), роз'єднувачі окислення і фосфорилірування (динітрофенол, динітроорто­крезол,) і речовини, що виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення (етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин).

До речовин з дією удушення і загальноотруйною дією здатні значна кількість ХНР, що здатні при інгаляційній дії визвати токсичний набряк легенів, а при резорбції порушити енергетичний обмін. Більшість сполук цієї групи володіє сильною дією припікання, що значно утруднює надання допомоги потерпілим.

До речовин, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (нейротропні отрути), належать речовини, які порушують механізми периферичної нервової регуляції, а також модулюючий стан самої нервової системи. В основі їх дії лежить можливість вмішуватися у процес синтезу, зберігання, викиду, інактивації в синаптичній щілині нейромедіаторів; взаємодіяти з рецепторами нейромедіаторів; змінювати проникності іонних каналів збуджувальних мембран.


 


■о»



ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
■о«------------------------- ———------------------------------------------------------------------- ■оі

До речовин, що мають дію удушення і нейротропну дію, на­лежать токсичні сполуки, які викликають при інгаляційному ура­женні токсичний набряк легенів, на фоні якого формується важке ураження нервової системи.

В основі дії на мозок лежить порушення генерації, проведення і передачі нервового імпульсу, який ускладнюється станом важкої гіпоксії, що викликано порушенням зовнішнього дихання.

До метаболічних отрут належать токсичні сполуки, що вмішу­ються в інтимні процеси метаболізму речовин в організмі. Отруєння цими речовинами характеризується відсутністю реакції на отруту. Ураження організму розвивається, як правило, поступово і у важких випадках закінчується смертю протягом декількох діб.

У патологічний процес ураження цими речовинами залучаються багато органів, але головними є порушення з боку центральної нервової системи, паренхіматозних органів та, іноді, системи крові.

За своєю побудовою ці речовини належать до різних класів сполук, однак всі вони володіють загальною властивістю: в орга­нізмі людини вони руйнуються з виникненням високо реакцій-нодійсних вуглеводневих радикалів.

До речовин, що порушують обмін речовин, належать токсичні сполуки групи галогенізованих ароматичних вуглеводів. При цьому особливою біологічною активністю відзначається дібензо-діоксани і поліхлоровані бензофурани.

Ці речовини здатні, діючи через легені, травний тракт і неушкоджену шкіру, викликати захворювання з надзвичайно млявим проходженням. При цьому в процес залучаються прак­тично всі органи і системи організму людини. Характерною особливістю дії цих речовин є порушення обміну речовин, що в підсумку може іноді призвести до летального кінця.

Фактором ураження хімічної небезпечної ситуації є токсична дія, що визначається концентрацією ХНР в навколишньому природному середовищі та щільністю (густиною) хімічного зараження місцевості і об'єктів господарської діяльності.

* Щільність (густила) зараження небезпечними хімічними речовинами - це ступінь хімічного зараження місцевості.

На короткі відстані сильнодіючі отруйні речовини перевозять


Розділ 8. Хімічно небезпечні об'єкти та організація спегірбробки майна
.о.----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ■«>■

автотранспортом в балонах, контейнерах та автоцистернах. Із ши­рокого спектру балонів середньої ємності для зберігання і переве­зення рідкихХНР використовуються, як правило, балони ємністю Від 0,016 до 0,05 м3. Ємність контейнерів варіюється в межах від 0,1 до 0,8 м3. Автоцистерни використовують для перевезення амі­аку, хлору, гептилу і амілу. Стандартний аміаковоз має ванта­жопідйомність 3,2; 10 і 16 т. Рідкий хлор транспортують в ав­тоцистернах місткістю до 20 т, аміл - до 40 т і гептил - до ЗО т.

Безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів залежить під багатьох факторів: ч> фізико-хімічних властивостей сировини, ^ напівпродуктів і продуктів, % характеру технологічного процесу і надійності обладнання, % умов зберігання і тран­спортування хімічних речовин, ^ стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, ч> ефектив­ності засобів протиаварійного захисту і т.д. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезення ХНР значною мірою залежить від: * рівня організації профілактичної роботи,

* своєчасності та якості планових попереджувальних робіт, * підготовленості та практичних навиків персоналу,

* системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.

Наявність великої кількості факторів, від яких залежить безпека функціонування хімічно небезпечних об'єктів, робить цю проблему надто складною. Як показує аналіз причин виникнення великих хімічних аварій, що супроводжуються викидом (виливом) ХНР, на сьогодні неможливо виключати вірогідність виникнення аварій, які призведуть до ураження виробничого персоналу і населення, що розташоване в районі функціонування хімічно небезпечного об'єкту.

Аналіз структури підприємств, що виробляють або використо­вують ХНР, показує, що в їх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Знач­но більша кількість ХНР за об'ємом знаходиться на складах під­приємств. Це призводить до того, що при аваріях у цехах підпри­ємств в більшості випадків мають місце локальне зараження по­вітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ура-


 




ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
■о------------------------------------------------------------------------------------------------------- «о»

_> в резервуарах під високим тиском;

_> в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного (низькотемпературне сховище), або до 1 Па (ізотермічне сховище, при цьому використовуються шарові резервуари великої місткості);

_^ зберігання при температурі навколишнього середовища в закритих ємностях (характерно для сильно киплячих рідин).

Спосіб зберігання ХНР здебільшого визначає їх поведінка при аваріях (розкриття, пошкодження, руйнування оболонок резервуарів).

У випадку руйнування оболонки ємності, що зберігала ХНР під тиском, і наступного розливу великої кількості речовини в піддон (обвалування) його попадання в повітря може здійснюва­тися протягом тривалого часу. Процес випаровування у цьому випадку можна умовно розділити на три періоди.

Перший період - бурхливе, майже моментальне випарову­вання за рахунок різниці пружності насиченої пари ХНР в ємності і парціального тиску в повітрі. Цей процес забезпечує головну кількість пари ХНР, що потрапляє в повітря за цей період часу. Крім того, частина ХНР переходить в пару за рахунок тешюутримання рідини, температури навколишнього повітря і сонячної радіації. У результаті температура рідини знижується до температури кипіння. Враховуючи, що за цей період часу випаровується значна кількість ХНР, то може виникнути хмара з концентраціями ХНР, значно перевищуючи смертельні.

Другий період - нестійке випаровування ХНР за рахунок тепла піддону (обвалування), зміни тешюутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. Цей період характе­ризується, як правило, різким спадом інтенсивності випаровування в перші хвилини після розливу з одночасним пониженням температури рідкого шару нижче температури кипіння.

Третій період - стаціонарне випаровування ХНР за рахунок тепла навколишнього повітря. Випаровування в цьому випадку буде залежати від швидкості вітру, температури навколишнього повітря і рідкого шару. Підвід тепла від піддону (обвалування) практично буде дорівнювати нулю. Тривалість стаціонарного періоду залежно від типу ХНР, його кількості і зовнішніх умов може складати години, добу і більше.


Розділ 8. Хімічно небезпечні об'єкти та організація спецобробки майна
•о»----------------------------------------------------------------------------------------------------- »о«

У випадку руйнування оболонки ізотермічного сховища і наступного розливу великої кількості ХНР в піддон (обвалуван­ня) випарування за рахунок різниці пружності насиченої пари XІГР в ємності і парціального тиску в повітрі у зв'язку з малим надмірним тиском майже не спостерігається. Для цього типу єм­ностей характерні періоди нестаціонарного і стаціонарного випа­ровування ХНР. Формування первинної хмари здійснюється за рахунок тепла піддону (обвалування), зміною тешюутримання рі­дини і притоку тепла від навколишнього повітря. При цьому кількість речовини, що переходить у первинну хмару, як правило, не перевищує 3-5 % при температурі навколишнього повітря +25-30°С.

При відкритті оболонок з сильно кип'яченими рідинами ви­никнення первинної хмари не спостерігається. Випарування рідини здійснюється за стаціонарним процесом і залежить від фізико-хімічних властивостей ХНР і температури навколишнього повітря. Враховуючи малі швидкості випаровування таких ХНР, вони будуть становити небезпеку тільки для навколишніх, що знахо­дяться в районі аварії.

Треба відмітити, що на багатьох об'єктах скупчена значна кіль­кість різних легко горючих речовин, у тому числі ХНР (аміак, окисел етилену, синильна кислота, окисел вуглецю та інші).

Багато ХНР вибухонебезпечні (гідразин, окисли азоту та інші). Цю обставину необхідно враховувати при виникненні пожеж на об'єктах. Більше того, сама пожежа на підприємстві може сприяти ннділенню різних отруйних речовин. Так, наприклад, горіння ноліуретану та інших пластмас призводить до виділення синильної кислоти, фосгену, окислу вуглецю, різних ізоціанатів, іноді діоксану та інших ХНР у небезпечних концентраціях, особливо в закритих приміщеннях.

При організації робіт з ліквідації хімічно небезпечної аварії па об'єкті господарської діяльності та її наслідків необхідно нраховувати не тільки фізико-хімічні властивості ХНР, але й їх кнбухову і пожежну небезпеку, можливість виникнення протягом пожежі нових сильнодіючих отруйних речовин і на цій основі приймати необхідні заходи щодо захисту персоналу, який приймає участь в роботах.

■~----------------------------------------------------------------------------------------------------- 227



 




 


ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

■О"—------- —------------------- '----------------------------------------------------------------------------------------------------- "О*

реактивів - не менше 4 діб; живлення приладу - 220 В і від мережі стисненого повітря тиском 1,4 кгс/см2; витрата повітря - в межах від 1,2 до 2,5 л/хв.; середнє використання потужності - не більше 70 Вт; маса приладу - 47,5 кг; газосигналізатор забезпечує роботу при змінах температури від 15 до 40 °С і виносу пульту управління на відстань не більше 2 000 м.

Індикатор контролю загазованості приміщень хлором (ІЗП) призначений для контролю гранично допустимої концентрації (ГДК) хлору в повітрі виробничих приміщень хло­раторних і очисних споруд та хлорних переливних станцій водо­провідних господарств.

Склад: електрохімічна комірка (62x68 мм), блок індикації і сигналізації (145x180x77 мм), таблетка (8x6 мм).

Технічні характеристики: діапазон ГДК - 0-1; поріг чутливості концентрації хлору в повітрі - 0,05 мг/м3; час спрацювання при концентрації 1,6 ГДК - не більше 180 с; час роботи в автоматичному режимі без проведення регламенту технічного обслуговування - не більше 12 міс; довжина лінії між електрохімічною коміркою і блоком сигналізації: двожильним кабелем складає 20 м, кабелем з екраном -до 100 м; потужність - не більше 10 Вт; термін використання таблетки - не більше 12 міс; витрати реагенту на рік - не більше 4 г; маса індикатору - не більше 3 кг; вихідний сигнал ГСП - 0-10.

Автомобільна радіометрична і хімічна лабораторія АЛ-4 забезпечує радіометричний аналіз проб води, харчових продуктів і фуражу; якісне і кількісне виявлення у різних пробах звісних ОР; кількісне визначення отрут у пробах води, харчових продуктах і фуражу; фізико-хімічні аналізи проб невідомих ОР; проведення контрольних аналізів за визначенням повноти дегазації місцевості, озброєння, техніки, транспорту, одягу і спорядження; проведення вибіркового контролю захисних властивостей засобів захисту шкіри; кількісне визначення і проведення контрольних аналізів сумішей для дегазації, дезактивації, що створюють дим, запалювальних, вибухових речовин і вогнеметних.

Польова хімічна лабораторія ПХЛ-54 призначена для ви­явлення ОР у пробах, що взяті з різних джерел, а також з техніки, предметів, одягу. Маса спорядженої лабораторії - біля 20 кг.


Розділ 8. Хімічно небезпечні об'єкти та організація спецобробки майна

■ О"--------------------------------------------------------------------------------------------------------------- —-------------- ■---- "О"

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.