Відмінності кредитних грошей від паперових

Обслуговуючи ділові угоди, кредитні гроші за час свого існування набули таких еволюційних форм: векселя, банкноти, чека, депозитних і електронних грошей. Історично, першою формою кредитних грошей став вексель.

Вексель- це абстрактне письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов'язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін. Економічна суть векселя полягає в тому, що він є різновидом знаків вартості, цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити визначену суму після збігу домовленого строку. Виникнувши ще в XII ст., вексель тривалий час еволюційно розвивався як один з найважливіших кредитно-розрахункових ордерних документів, але спочатку мав обмежене ходіння. Як приватне боргове зобов'язання емітента вексель обертався серед обізнаних учасників ділових угод. Водночас розвиток меж і масштабів ринку вимагав впровадження універсального платіжно-купівельного засобу. Ним і стала банкнота.

Банкнота- вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними емісійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі. Банкноти є основним видом паперових грошей, що істотно відрізняються від векселів:

Вказані переваги банкноти надали їй властивостей надійності, сталості вартості, високої еластичності в обігу, саморегулювання обігу. Банк, видаючи позички під забезпечення векселями, збільшував кількість банкнот в обігу, а, приймаючи плату вексельної суми після збігу строку платежу, вилучав їх. Це забезпечувало взаємозв'язок кількості банкнот в обігу з потребами реального обігу товарної маси. Проте поява фінансових векселів, в тому числі й казначейських, та зниження товарних цін або прискорення обігу банкнот, здатні були зменшити потребу в обігових засобах. Тоді відносне перевищення кількості банкнот в обігу усувалося за допомогою вільного розміну банкнот на золото. Весь період гарантованої стабільності обігу банкнот називають епохою "класичних" банкнот.

Втрати золотого забезпечення і розмінюваності банкнот на золото після світової кризи 1929-1933 pp. фактично змінила суть банкнот. А механізм автоматичного регулювання їх емісії під впливом зростання в обігу маси казначейських векселів та облігацій держави фактично деформувався. Він став означати переорієнтацію кількості банкнот в обігу залежно від першочерговості задоволення потреб товарообороту до обслуговування потреб державного казначейства. Внаслідок такої емісії лише частина випуску банкнот в обіг задовольняє потреби товарообороту, а інша частина здатна створювати надлишкову масу грошей, механізм вилучення якої нині втрачено.

Сучасна емісія банкнот шляхом банківського кредитування господарських одиниць і держави, обміну іноземної валюти на банкноти, випуском суворо визначеного переліку номіналів перетворила їх у національні гроші, що діють на всій території держави. Водночас така банкнота зберігає свої переваги над суто паперовими грошима та володіє певними ознаками кредитних грошей. Зокрема, емісія сучасних банкнот навіть на покриття витрат державного бюджету здійснюється не безпосередньо і безповоротно, а через механізм кредитування під боргові зобов'язання казначейства. За цих умов, щоб держава діяла як економічно самостійний суб'єкт грошового обігу, вона повинна бути здатною вчасно погашати свої борги емісійному банку. Ось чому емісійні банки, як правило, не підпорядковані урядові, чітко розмежовано їхні функції та державного казначейства. При цьому виплатою доходу за облігаційними позиками держава забезпечує попит на її цінні папери, а його задоволенням опосередковано впливає на масу банкнот в обігу. Водночас порушення умов позичок і покриття державних видатків непродуктивного характеру послаблюють зв'язок сучасних банкнот з реальними потребами забезпечення товарообороту і утворюють надлишкову кількість грошей в обігу. Це веде до знецінення банкнот, стимулювання інфляційного процесу і фактичного перетворення сучасних банкнот у неповноцінні паперові гроші.

Чек- встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми. Чек виникає із правового стану власника депозиту і може використовуватися юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків, одержання готівки тощо. Істотними відмінностями чека від банкноти є насамперед такі властивості його форма; спосіб емісії - виписується не банком, а його клієнтом; не повністю гарантує виконання наказу про видачу грошей; обмежений характер його участі в грошовому обороті. Зокрема, чек переважно використовується для отримання готівки в банку, для забезпечення платежу у безготівкових формах розрахунків, в оплаті товарів, отриманні послуг або погашенні своїх боргових зобов'язань. Якщо ж чек використовується у грошовому обігу, то жодних переваг над банкнотами у виконанні функцій грошей він не має.

В Україні ще не створено достатніх умов для використання як вексельних, так і чекових розрахунків, що підриває базові основи стабільного функціонування товарних грошей. Як наслідок, частка готівкової форми грошей зростає, збільшуються невиробничі затрати обігу та недостатньо задовольняються потреби обігу в платіжних засобах.

Депозитні гроші- різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на рахунках у банках. Депозитні гроші виникли на стадії високого розвитку банківської системи, коли кожний суб'єкт грошових відносин може вільно вкласти гроші до банку (депозит) і здійснити ними необхідні операції. Це здешевлює вартість розрахунків, надає зручності в їх проведенні і водночас суттєво обмежує готівкові платежі. З метою розширення переваг депозитних грошей використовуються дебетові картки.

Дебетові картки- це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами. Депозитні картки приваблюють низькою вартістю отриманих послуг, простотою і миттєвістю отримання готівки, надійністю і захистом депонованих коштів завдяки персональному ідентифікаційному номеру. У розрахунках вони забезпечують можливість використання різної валюти, ними здійснюють розміщення готівки з наступним поновленням рахунку в реальному часі. Дебетові картки використовують також замість карток для банкоматів.

Водночас в Україні застосування дебетових карток ускладнене нерозвиненістю мережі касових терміналів, відсутністю розвиненої телекомунікаційної інфраструктури. Недоліком також можна вважати значну вартість виготовлення цих карток.

В місцях розміщення банкоматів депозитні гроші зручно використовуються картками для банкоматів. Зокрема, у фінансово-кредитних установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах і офісах за допомогою цих карток можна отримати готівку, переказати кошти за вказаними рахунками, авансувати готівку, оплачувати рахунки тощо. За допомогою картки можна здійснити оперативний запит про фінансове становище і стан фінансового балансу будь-якого партнера ділових угод. Використання депозитних грошей суттєво полегшується на основі електронної форми грошей.

Електронні гроші- умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної системи банківських послуг. Фактично, це абстрактні кредитні гроші, що обертаються не у формі паперових носіїв, а через впровадження до сфери розрахунків комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. Електронні гроші є найбільш економним і зручним носієм грошової функції, значно прискорюють безготівкові розрахунки. Основними компонентами функціонування системи електронних грошей є банківські автомати-касири, кредитові й дебетові картки, електронні системи розрахунків у торгівельній мережі, електронна система обслуговування вдома тощо. При цьому всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, але не замінюють їх. На основі електронних грошей виникли кредитні картки.

Кредитна картка- іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування.

Для поглиблення знань про роль грошей в економіці доцільно ознайомитись з практикою використання грошей в адміністративно-командній системі та тими радикальними змінами в грошовій системі в умовах переходу до ринкової економіки. Зокрема, потребує аналізу роль грошей як засобу обміну продуктами праці, у функціонуванні ринку, стимулюванні та регулюванні процесу суспільного виробництва, нагромадженні і переливі капіталу.

Поиск по сайту: