Генна інженерія зародкових клітин

Профілактика спадкових хвороб може бути найбільш повною та ефективною, якщо в зиготу буде вбудовано нормальний алель гена, який функціонально замінить мутантний алель. Іншими способами запобігання розвитку спадкової хвороби можуть бути зворотна мутація патологічного алеля, відновлення дії нормального гена, якщо він блокований, «вимкнення» аномального алеля. Звичайно це складні завдання, але результати сучасних досліджень у галузі генної інженерії свідчать про принципову можливість їх рішення.

Передумови для корекції генів людини в зародкових клітинах вже створені. Їх можна узагальнити у вигляді наступних положень.

По-перше, первинне розшифрування генома людини завершено. Можна сподіватися, що в найближчі роки буде визначено послідовність нуклеотидів для більшості мутантних генів, які спричинюють спадкові хвороби. Інтенсивно розвивається така нова галузь біології як функціональна геноміка, яка вивчає міжгенні взаємодії.

По-друге, сучасна молекулярна генетика спроможна створювати будь-які гени людини на основі біологічного і навіть хімічного синтезу.

По-третє, розроблені методи введення генів у геном людини за допомогою різних векторів (певних вірусів або плазмід бактерій) чи шляхом трансфекції (введення в клітину самих генів).

По-четверте, існуючі методи спрямованого хімічного мутагенезу дозволяють індукувати специфічні мутації в чітко визначеному локусі. Це дасть змогу викликати зворотні мутації патологічних алелей.

По-п’яте, в експериментах на різних тваринах одержані докази трансфекції окремих генів на стадії зиготи (дрозофіла, миша, коза, свиня тощо). Введені гени функціонують в організмі, що розвинувся з такої зиготи, та передаються наступному поколінню. Наприклад, ген гормону росту щурів був уведений в геном зигот мишей. Такі трансгенні миші значно більші за розмірами та масою в порівнянні з нормальними (мал. 19).

Генно-інженерна профілактика спадкових хвороб людини на рівні зигот розроблена поки-що недостатньо. Крім того існують етичні проблеми такої профілактики. Адже йдеться про «композицію» нових геномів, які створені не природним шляхом, а людиною. Ці геноми віллються в генофонд людства. Яка у них буде доля з генетичної та соціальної точок зору? Чи будуть вони функціонувати як нормальні геноми? Чи готове суспільство прийняти на себе наслідки невдалих результатів? Сьогодні відповісти на ці питання важко, а без відповіді на них не можна починати клінічні випробування. Адже йдеться про безповоротне втручання в геном людини. Без об’єктивної оцінки майбутніх наслідків генної інженерії не можна застосовувати ці методи на людині (навіть і з медичною метою на стадії зигот). Генетика людини ще далека від повного розуміння всіх особливостей функціонування генома. Не відомо, як геном працюватиме після введення в нього додаткової генетичної інформації, як буде здійснюватись гаметогенез в такому організмові тощо.

Все сказане вище дало підставу ряду відповідних міжнародних організацій (ВООЗ, ЮНЕСКО, Рада Європи) прийняти рішення тимчасово утриматися від проведення подібних експериментів, а тим більше клінічних випробувань з трансгенезу зародкових клітин людини.

Планування сім'ї

При ризику народження хворої дитини понад 20% та відсутності можливостей пренатальної діагностики рекомендується відмова від дітородіння.

Як відомо, споріднені шлюби підвищують вірогідність народження дитини із спадковою хворобою, тому одним із способів профілактики спадкових патологій є відмова від таких одружень. Результат такого підходу може бути досить значним. Про це говорять наступні факти.

Виявляється, що не менше 20% населення всього світу віддає перевагу близькоспорідненим одруженням на рівні двоюрідних сибсів. Від таких шлюбів народжується принаймні понад 8% дітей. Цей звичай поширений в країнах Східного Середземномор’я та в Південній Індії, а також серед багатьох популяцій світу, які ведуть племінний спосіб життя протягом тисячоліть. У минулому він був розповсюджений значно більше як необхідний елемент формування поселень.

Близькоспоріднені одруження підвищують частоту народження дітей з рецесивними хворобами. Для батьків-неродичів загальний ризик мертвонароджень, немовлячої та дитячої смертності або серйозних природжених вад розвитку дорівнює приблизно 2,5%. При цьому наявний також певний ризик (в межах 3%) порушення розумового розвитку. Але для подружніх пар двоюрідних сибсів ці показники подвоюються. Якщо дитяча смертність в регіоні висока, то цей ефект ледве помітний. Однак, якщо вона низька, то ефект споріднених шлюбів дуже помітний і виявляється у вигляді природжених вад розвитку та хронічних інвалідогенних захворювань.

У популяціях з високою частотою якої-небудь хвороби, в яких проводиться діагностика на виявлення гетерозиготних носіїв патології, можна рекомендувати відмову від шлюбів між носіями однакових аномальних генів.

З віком (після 30-35 років) підвищується вірогідність народження дитини з хромосомною хворобою у жінок (див. розділ 5.5.2) або з деякими генними хворобами у чоловіків (табл. 10).

Різниця у віці батьків пробандів та в контрольній вибірці складає в середньому 5 років. Хоча причини цього явища не ясні, але для профілактики спадкових хвороб ці факти треба брати до уваги.

Табл. 10. Середній вік батька на момент народження дітей з аутосомно-домінантними патологіями

Таким чином, закінчення дітородіння до 30-35 років є одним із чинників профілактики спадкових хвороб. При плануванні народження 2-3 дітей такий віковий період цілком достатній для більшості сімей.

Поиск по сайту: