Історія людства невід’ємно зв'язана з війнами, а бій є складовою частиною будь-якої війни. Сутність і зміст бою змінювались внаслідок змін і розвитку сил та засобів озброєної боротьби.
Теорія і практика загальновійськового бою розглядається в розвитку, в порівнянні з існуючими в минулому поглядами на засоби підготовки та ведення бою, що дозволяє прослідкувати певні закономірності і тенденції в розвитку тактики.
Воїни Збройних Сил України, виконуючи обов'язок щодо захисту Вітчизни, повинні вісти бій з повним напруженням морально і фізичних сил, виявляти при цьому непохитну волю до перемоги, стійкість, мужність, розумну ініціативу та воєнну хитрість. Кожен солдат, сержант, прапорщик і офіцер повинен пройнятися рішучістю знищити противника і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть на загрозу самому життю. Командир повинен вселяти цю рішучість підлеглим.
В даному посібнику розглядаються питання:
· основ бойового застосування відділення в обороні;
· порядок роботи командира відділення після одержання завдання на оборону;
· дії механізованого відділення в обороні.
Основи бойового застосування відділення в обороні.
1.1.Загальні положення.
Оборона- вид загальновійськового бою.
На початку війни оборона буде найважливішім і найбільш розповсюдженим видом бою. Оборона здійснюється навмисно або вимушено.
Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ,
Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.
Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.
Під стійкістю оборони слід розуміти здатність відділення протистояти потужним ударам противника і всім засобам ураження, утримувати позиції в самих складних умовах обстановки.
Активність є важливою умовою досягнення стійкості оборони. Вона полягає в постійному ураженні противника всіма вогневими засобами на дальніх підступах, перед переднім краєм і при вклинені в оборону, в прагненні нав'язати противнику свою волю, заставити вести бій в невигідних для нього умовах, проведенні широкого маневру вогнем з швидким знищенням противника, що прорвав оборону.
Стійкість та активність оборони досягаються:
· витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділу, що обороняється при відбитті атак противника їх високим моральним духом
· майстерно організованою обороною і системою вогню;
· безперервною розвідкою противника;
· ретельним маскуванням позиції (вогневої позиції);
· умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосування несподіваних для противника способів ведення бойових дій;
· виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника;
· всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бою, в тому числі і в умовах повного оточення.
Кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають та іншими броньованими машинами.
Відділення не має права залишати позицію, яку займає, і відходити без наказу командира взводу.
1.2. Організаційно-штатна структура механізованого відділення:
1.3. ТТХ техніки і озброєння механізованого відділення.