Методичні рекомендації. Самобутніми осередками культури Стародавнього Сходу були Парфія

Самобутніми осередками культури Стародавнього Сходу були Парфія, Маргіана, Хорезм, Согд, Чач Фергана Бактрія. На сторінках всесвітньої історії Середня Азія представлена добою середньовіччя. Пояснити і оцінити її культурну результативність цього часу без знання витоків, умов розвитку неможливо. Взаємодія населення степу, пустелі, оазисів, гірського середовища виступає головною рисою стародавньої історії Середньої Азії.

Не менш важливою специфікою цього регіону є та роль Середньої Азії, як ланки не тільки географічної, але й історико-культурної, яка зв’язувала Близький і Далекий Схід. Її не могли обминути, швидко перейти більшість міграційних потоків найтривалішої архаїчної, античної епохи. Не випадково з Середньою Азією пов’язано поширення найдревнішої пам’ятки духовної культури Сходу – Авести, іраномовного, індоєвропейського населення. Традиція Середньої Азії переконує в існуванні як руйнівних так і конструктивних зв’язків різних спільнот в тому числі Сходу і Заходу. Уважне вивчення Стародавньої Персії, Індії, Китаю, Середньої Азії відкриває чисельні археологічні, міфологічні писемні джерела, які проливають світло і на пошуки прабатьківщини легендарних та історичних аріїв, в тому числі локалізації її територією між Гіндукушем, Амудар’єю та Каспійським морем, на рівні наукової гіпотези. Не менш важливим, є розуміння умов цивілізаційного сходження усіх суб’єктів історичного процесу, досягнення, зокрема «воїнами світла» не тільки військової але й духовної самоорганізації.

Радимо студентам розпочати опрацювання важливої теми з предметного розгляду географічних параметрів регіону, його природних умов, ресурсів, населення з часів неоліту і початку І тис. до н.е. коли південна частина Середньої Азії стала зоною високих культур давньо-східного типу.

Природні умови характеризувалися особливою різноманітністю, контрастністю: пустелі Каракуми і Кизил-кум, родючі оазиси, які живилися водами Амудар’ї, Сирдар’ї Мур габу Зеравшану, високогірні масиви Тянь-Шаню і Паміру.

Поглибити характеристику патріархальних суспільно-політичних відносин допоможуть дані наук, які вивчають первісне архаїчне суспільство, досвід цивілізацій Стародавнього Сходу.

Культурну еволюцію його багатовекторного району, можуть розкрити виразні нариси-сповіщення з історії неолітичних протодержав південно-західної Середньої Азії (Алтин-Депе) їх соціальних і культурних лідерів; землеробських оазисів, їх общинних, полісних структур, могутнього державного утвореннях – Кушанського царства.

Спеціального дискурсу потребує традиція номадів – кочівників, яких досить часто з допомогою чорно-білої палітри представляють землеробському міському населенні як руйнівну дику силу. Природні, соціальні агони – змагання Євразійських степів, Центральної Азії тисячоліттями виштовхували могутні пасіонарні хвилі населення, роль якого вимагає вдумливого відношення, аналізу ділем цивілізаційних виборів, їх нащадків у вимірах постмодерного часу. Виділяємо із рекомендованого списку літератури праці Л. М. Гумільова, для яких властиве неординарне бачення зазначених явищ.

В українському сходознавстві один з перших звернувся до проблеми взаємовідносин людей поля і полісу історик, громадський діяч Михайло Драгоманов. Поєднуючи європейську освіченість, знання першоджерел, до яких включав прамови південно-західної частини євразійського лісостепу, він довів що наші предки збагачували теж лексику індоєвропейських мов значеннями панорамного природнього та історичного життя багатого на уроки співіснування різних спільнот.

Реставрувати світобачення архаїчного населення Середньої Азії, її сусідів за «Авестою» важко і легко водночас. Час, руйнації, змагання не тільки зовнішні але й внутрішні зберегли тільки ¼ стародавнього тексту «Авести» - буквальний переклад. Основа, Священний канон. Сучасній людині. Відкрити досвід відчуття бачення феноменального Світу Природи. Законів, які вищі за суспільно-політичні допоможе усна, колективна, символічно – багатозначима пам’ять – світова і вітчизняна міфологія.

Як синкретичний, універсальний за рівнями передачі інтуїції, почуттів, думок, досвіду, тип мислення, міфологія є унікальним історичним джерелом, підґрунтям писемної традиції – яка за своїми правилами, законами стилізувала зібрані більшою половиною культурної історії піктограми – знаки, символи, етнічні коди, Час життя, в якому минуле не приноситься в жертву майбутньому. Не випадково саме міфологія може задовольнити метафізичну потребу людини ХХІ ст. в історії. Її перевагою є те, що вона проростає з релігії – вродженого відчуття органічного взаємозв’язку людини зі світом, світотворящими силами.

Першородне визначення релігії, коди архаїчного населення породжені сакралізацією світу Природи, прагнення налагодити діалог з усіма її силами. Головною лінією його культурної, духовної еволюції було свідоме подолання хаосу силових змагань і обрання животворящого миру, як засобу цивілізаційного виживання. Міфологами світу – війни і світу – миру студенти можуть знайти в традиції як Середньої Азії так і Стародавніх Персів, Скіфів, Індії, Китаю населення Євразійського лісостепу в тому числі України.

Список літератури.

Д ж е р е л а

1. Авеста. Избранные гимны Пер.И.М. Стеблин-Каменского, - Душанбе, 1990; - М.,1993

2. Маковельский А.О. Авеста. - Баку, 1960; -М., 1978.-С.207, 222-240, 243-248.

3. Хрестоматия по истории Древнего Востока: в 2 ч. -М., 1980.-Ч.1.

4. Литература Древнего Востока. Тексты. -М., 1984.

Л і т е р а т у р а

1. Бойс М. Зороастрийцы: верования и обычаи. Пер.с англ. -М., 1987; Спб.,1994.

2. Восточный Туркестан в древности и раннем средневековье. Этнос, языки, религии. -М., 1992.

3. Дандамаев М.А., Луконин В.Г.. Культура и экономика Древнего Ирана., - М., 1980.

4. Дорошенко Е.А. Зороастрийцы в Иране. Историко-этнографический очерк. -М., 1982.

5. Источниковедение истории Древнего Востока.-М., 1984.

6. Фрай Р. Наследие Ирана. Пер. с англ. - М., 1972.

Поиск по сайту: