Поняття про інтелектуальні продукти, власність та капітал

Результати інтенсивної розумової праці окремих людей та відповідним чином організованих людських спільнот (груп, підрозділів, лабораторій, колективів) трансформуються в інтелектуальні продукти.

Інтелектуальні продукти- новостворені духовні і матеріальні цінності – результати інтелектуальної діяльності особи чи групи осіб, втілені у відкриттях, винаходах, патентах, наукових звітах і доповідях, рішеннях, проектах, планах, програмах, стратегіях, раціоналізаторських пропозиціях, творах літератури, мистецтва, музики тощо.

В зв’язку з тим, що результати праці завжди присвоювались в минулому, присвоюються сьогодні і будуть присвоюватись в майбутньому суб’єктами, які з різних причин претендують на це, момент присвоєння автоматично перетворює інтелектуальну продукцію в інтелектуальну власність.

Інтелектуальна власність, яка в цивілізованих країнах охороняється уже протягом двохсот років, сьогодні є одним з найбільш могутніх стимуляторів прогресу у всіх сферах нашого життя. Це обумовлено тією роллю, яку в умовах постіндустріальної економіки стали відігравати об'єкти цього виду власності – інтелектуальні продукти наукової, комерційної, виробничої і зовнішньоекономічної діяльності персоналу підприємств і організацій.

Інтелектуальна власність – це матеріально виражений результат розумової діяльності, який охороняється встановленими нормами і офіційними документами (патентами, свідоцтвами) і надає автору виключне право на нього.

Зауважимо, що відсутність офіційної реєстрації, не позбавляє автора права на свою інтелектуальну власність, а просто ускладнює її захист.

Ще у першомуПатентному законі США зазначалося, що немає власності, яка належить людині більше, ніж та, котра є результатом її розумової праці. В теперішніх умовах пріоритетні позиції в тих чи інших галузях завойовуються не компаніям з багатими сировинними ресурсами, а компаніями, які володіють сукупністю інтелектуальних продуктів.

Сукупність інтелектуальних продуктів, що складається з винаходів, корисних моделей, раціоналізаторських пропозицій, специфічних баз знань та даних, комп’ютерних програм, інших інтелектуальних об’єктів, а також менеджерського досвіду і організаційних можливостей окремих людей, які можна конвертувати в прибуток, складає інтелектуальний капітал організації.

В сучасному суспільстві інформаційної або інтелектуальної економіки інтелектуальний капітал відіграє домінуючу роль і є важливим компонентом, який визначає ринкову вартість компанії та проявляється у здатності колективу генерувати нові ідеї, впроваджувати інновації, максимально використовувати всі види внутрішніх ресурсів і, таким чином, зміцнювати та утримувати конкурентні позиції підприємства на певному сегменті ринку.

Прискорений розвиток високотехнологічних галузей орієнтується на максимальне використання наявного у них інтелектуального капіталу. Тому у ХХІ столітті саме інтелектуальний капітал, а не матеріальні активи підприємств має найбільшу цінність і є одним з найважливіших активів, який в сучасних умовах використовується українськими підприємствами неефективно, є по-справжньому “невидимим” для багатьох керівників активом і не виказує своєї справжньої цінності.

У конкурентному ринковому середовищі і боротьбі за виживання перемагатиме те підприємство, яке найбільш продуктивно використовує потенціал свого інтелектуального капіталу – інноваційні ідеї, виробничі секрети, бренди, франчайзинг, різноманітну комерційну інформацію – саме тут містяться приховані резерви. Інтелектуальні (нематеріальні) активи поки-що не фігурують в традиційних бухгалтерських звітах, а тому доходи від використання цих „невідчутних” активів важко виділити із загального доходу, а їхній правовий статус часто ще є невизначеним або тлумачиться невірно. Однак ці активи є тим неоціненим скарбом, який на певному етапі може і повинен зіграти вирішальну роль в стратегії підприємства і надати йому серйозні конкурентні переваги.

Ефективне використання інтелектуального капіталу підприємства з метою підвищення доходу останнього вимагає, насамперед, ідентифікації всіх належних йому інтелектуальних об’єктів і проведення їх вартісної оцінки. Оцінка інтелектуальної власності - достатньо складний процес, пов'язаний з необхідністю детального аналізу безлічі різноманітних чинників, кожен з яких впливає на кінцеву ціну інтелектуального продукту. Головна складність цієї роботи пов’язана з труднощами збору достовірної інформації та у вірному виборі необхідних методів оцінки в кожній конкретній ситуації.

Роботу з оцінки інтелектуального капіталу проводять спеціалізовані фірми – оцінювачі, які мають ліцензії на цей вид діяльності. Визначення інтелектуальних активів і підрахунки їх вартості – процеси, значно розтягнуті в часі. Чим вище потенційна вартість інтелектуальної власності, тим складніша її оцінка і вищі вимоги до оцінювачів.

Слід розуміти, що для підприємства головним є не тільки визначення своїх інтелектуальних продуктів, а і вміння ефективно управляти ними. Розробка стратегій управління інтелектуальними капіталами підприємства передбачає вміння його керівників знаходити адекватні методи захисту від неправомірних посягань на нематеріальні активи і запобігати порушенням виключних прав, одержувати і підтримувати в силі правовий статус об’єктів промислової власності, визначати надлишкові активи і організовувати їх реалізацію шляхом продажу ліцензій або ноу-хау тощо. Це низка серйозних управлінських завдань, які повинні вміти розв’язувати керівники підприємства, якщо хочуть за рахунок вдалого управління інтелектуальним капіталом забезпечити активне просування на відповідні ринки вироблених товарів та послуг.

Таким чином, підтвердженням належного управління накопиченими знаннями і досвідом є здатність компанії не просто створювати і примножувати інтелектуальний капітал, а й примушувати його активно працювати, виконуючи його основну функцію – одержання додаткових прибутків за рахунок технологічних та організаційних переваг над конкурентами.

Сьогодні в Україні, як і в цілому світі, бізнесмени та керівники підприємств намагаються навчитися виявляти у продукції своїх фірм об'єкти інтелектуальної власності, забезпечувати їх захист в країні і за кордоном та перетворювати їх у дорогу, „патентовану” конкурентоспроможну продукцію. Не менш важливим для них слід вважати і вміння захистити задекларовану інтелектуальну власність від конкурентів, попутно скориставшись прорахунками останніх. Це вміння поступово також стає модним товаром, здатним приносити високі прибутки.

Інтелектуальні активи наукомістких підприємств, зазвичай, набагато цінніші за їх матеріальні ресурси. Відомі співвідношення інтелектуального капіталу до загальної вартості таких підприємств в середньому складає 10:1.

Для прикладу, успішна корпорація Microsoft, володіючи матеріальними активами на суму всього в 6 млрд.доларів, на ринку оцінюється в сотні мільярдів доларів. Говорячи про Microsoft, неможливо не згадати її засновника – Білла Гейтса, який, завдяки вмінню ефективно використовувати власний інтелект та інтелект свої працівників, став мультімільярдером і одним із найуспішніших бізнесменів світу.

Білл Гейтс народився у 1955 році. Вже у сьомому класі він захопився комп’ютерами, просиджуючи за програмуванням до ранку, і мріючи стати професором математики. У 15 років Білл з приятелем Аленом написали програму для регулювання вуличного руху, заробили 20 тис.доларів і більше до школи не ходили. А через 2 роки Гейтс за 30 тис. доларів створив програмний пакет з розподілу енергії місцевої дамби, після чого уклав договір зі школою, що вона зарахує цю роботу замість багатьох контрольних і курсових та видасть йому атестат. Того ж року Білл поступив до Гарварду, під час навчання в якому більшу частину часу грав в пінбол і покер, здобувши репутацію дивака, схибленого на техніці.

У 1975 році у літературі з’явився опис комп’ютера компанії MITS. Працюючи по 18 годин на добу, Гейтс з тим же приятелем Аленом в найкоротші терміни створили для цього комп’ютера унікальну програму. Наступним кроком стала реєстрація фірми Microsoft, яка встановила відносини з MITS, Apple, IBM, Commodore та іншими. В кінці 70-х років оперативні системи, розроблені Microsoft, стали абсолютним лідером світового ринку комп’ютерних технологій.

У 1981 році Гейтс переконав компанію IBM замовити у нього нове програмне забезпечення. Компанія IBM, змінивши попередні проекти, уклала угоду з Гейтсом, якою передбачила перебудову індустрії персональних комп’ютерів. Гейтс отримав найвигідніший контракт в історії комп’ютерів, одночасно зберігши право продавати свої програми іншим користувачам, навіть конкурентам IBM, а IBM – систему MS-DOS, на той час єдину, яка дозволила компанії до кінця 80-х років домінувати на комп’ютерному ринку. Пізніше, удосконалюючи конфігурацію системи, Гейтс використовував її в наступних поколіннях комп’ютерів. Система MS-DOS – творіння і тяжка праця генія, принесла власникам шалені прибутки. Хто виграв більше, Microsoft чи IBM, – питання суперечливе.

У 1986 році гігабайти інформації перетворилися у мільярди доларів – продалися на біржі акції Microsoft, миттєво зробивши 31-річного Білла Гейтса мільярдером, казково багатою людиною. Сьогодні у 85 відділеннях Microsoft працює понад 60 тис. працівників, а майно Гейтса оцінюється у $50 млрд.

Засоби масової інформації навперебій відшукують нові факти про Гейтса:

· його заробітки складають 4,6 млн. доларів на годину;

· його статок перевищив річний валовий продукт більшості країн світу, поступившись лише 18 з них;

· його річний дохід дорівнює сукупному доходу 5 млн. британців;

· він 10-ий рік поспіль займає перше місце серед найбагатших людей світу;

· якщо всі його гроші перетворити у 100-доларові купюри і розкласти на ліжку, утвориться гора висотою у 30 км.

Гейтс – втілення істинного підприємця–інноватора, який зробив карколомну кар’єру, а його Microsoft – лідер, якому належить 44% надходжень ринку програмних продуктів. Згідно типології особистостей, Гейтс темпераментний інтроверт, має високий IQ, мислить математично і раціонально, його дії відзначаються неординарним інтелектуальним розвитком і прагненням до ризикованої конкуренції.

Гейтс не працює заради грошей, жертвує власними благами і можливостями заради досягнення більш високих цілей. Він жертвує на лікування і навчання бідних, приймає участь у численних благодійних акціях, нещодавно передав 400 млн. доларів для вакцинації дітей тощо.

Білл Гейтс увійде в історію як самий молодий мультимільярдер, який досяг фантастичного успіху самостійно, виключно завдяки своїм інтелектуальними здібностям і умілому їх використанню.

Інтелектуальний капітал є серйозною зброєю у конкурентній боротьбі.

Фірма Hewlett Packard змогла обійти численних конкурентів на ринку струменевих принтерів, тільки завдяки тому, що вона вклала значні кошти в лабораторні дослідження і захистила результати розробок великою кількістю патентів.

У промислово розвинених країнах частка використання інтелектуального капіталу підприємствами складає понад 50%, а 80 – 95% приросту валового внутрішнього продукту припадає на винаходи та ноу-хау, впроваджені в найсучасніші технології.

Відомо, що традиційно інтелектуальний потенціал нашої держави був доволі високим. За часів СРСР в Україні розроблялось 80% всіх високих технологій Союзу, кожне третє авторське свідоцтво на винахід було українським. Сьогодні зареєстровано 70 тисяч українських патентів, серед яких є унікальні пропозиції, які могли би здійснити переворот у ядерній фізиці, машинобудуванні, інших галузях народного господарства. Є неоціненні знахідки вітчизняних винахідників, які успішно пройшли лабораторні випробування і рівних яким немає у світі. Наші науковці пропонують розробки, завдяки яким можна лікувати рак, СНІД, інші смертельні недуги. Однак і сьогодні з використанням винаходів, як і у радянські часи, існують великі проблеми. Ось яких показників досягла Україна у 2006 році у створенні об'єктів промислової власності, таблиця 1.1.

Таблиця 1.1 -Результати створення об’єктів промислової власності в Україні у 2006 році

Це пояснюється тим, що не працює проста логічна схема реалізації винаходів: „заявити – виготовити – реалізувати – отримати прибуток”.

Слід наголосити, що сьогодні в Україні у виробничі процеси залучено лише 0,2% науковців, тоді як у економічно розвинених країнах – понад 80%, до стадії виробництва доходить тільки 0,6 % винаходів, в той час як у Фінляндії їх реалізується понад 30 %, а у провідних країнах – ще більше.

На початку XXI століття світова торгівля ліцензіями на винаходи і “ноу–хау” сягнула до 0,5 трлн. доларів, що у десять разів більше, ніж у 1990 році. Сукупний обсяг світового ринку патентів склав понад 1,5 трлн. доларів або близько 20% загальносвітового експорту товарів та послуг. Однак частка України не перевищує 0,1% світового ринку патентів, наша держава щорічно закуповує не більше 50 ліцензій, 10 з яких використовуються зі збитками.

Ще одним важливим джерелом економічного зростання розвинених країн є сучасна індустрія на основі використання другої складової інтелектуальної власності – авторського права, найбільш поширеними об’єктами якої є книговидання, аудіо– та відеозаписи, комп’ютерні програми, які забезпечують зростання ВВП своїх країн на 5–6 %.

Тут справи України виглядають зовсім кепсько. Права власників продуктів авторського права і чинне законодавство повністю ігноруються. Єдине, що у нашій країні залишається стабільно високим – це обсяги піратства. До 70 % всієї продукції у вищеназваних сферах є контрафактною, в т.ч. CD/DVD – до 90% (для порівняння на ринках Західної Європи – 15%, Південної Америки – 24%). З незаконного використання комп’ютерних програм, разом з Індонезією та Росією, Україна посідає третє місце, пропустивши вперед тільки В’єтнам (95% комп’ютерних програм встановлюється нелегально) та Китай (92%).

Ринки об'єктів інтелектуальної власності Росії також суттєво скоротилися, хоча вже з’явилася тенденція до їх зростання. Так, з 1998 до 2000 року кількість заявок на винаходи зросла з 21,3 до 30 тис., корисні моделі – з 2,7 до 6,7 тис., промислові зразки – з 1,5 до 2,3 тис., знаки для товарів і послуг – з 28,6 до 43,3 тис. У 2005 році в Росії діяло понад 100 тис. патентів на винаходи, 20 тис. патентів на корисні моделі, 11 тис. патентів на промислові зразки і 15 тис. свідоцтв на товарні знаки. Однак, навіть при таких показниках, частка Росії на світовому ринку наукомісткої продукції складає лише 0,3%. Це при тому, що частка Китаю становить 6%, Японії — 30%, а США – 36%.

Декілька слів про інтелектуальне надбання Івано-Франківського університету нафти і газу, єдиного в країні вищого навчального закладу нафтогазового профілю, що володіє потужним творчим потенціалом та значним інтелектуальним капіталом як в регіоні, так і в галузі.

В структурі університету функціонує ряд науково-дослідних та інноваційних структур – інститут нафтогазової енергетики, галузеві лабораторії, студентські конструкторсько-технологічні бюро, нафтогазовий технопарк, технічний комітет з стандартизації, органи сертифікації працівників і продукції нафтогазової галузі, підрозділ з охорони інтелектуальної власності і т.д. Наукову діяльність у рамках 16 наукових шкіл здійснюють понад 500 науково-педагогічних працівників, 50 з яких – доктори наук.

Університет гідно презентується на вітчизняних і міжнародних виставках, конференціях і ділових зустрічах. Щорічна кількість публікацій у наукових виданнях складає 350 – 400, кількість зареєстрованих винаходів у кращі часи сягала 250 одиниць.

Нещодавно, одним з перших в системі Міністерства освіти і науки, університет провів масштабну роботу з виявлення та оцінки свого інтелектуального капіталу.

1.2 Об`єкти інтелектуальної власності

Об`єктами права власності завжди є матеріальні предмети – сукупність різного виду майна, а об`єктами права інтелектуальної власності – нематеріальні речі, а саме, ідеї, проекти, рішення, думки, мелодії тощо.

Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) рекомендується наступний розподіл об’єктів інтелектуальної власності:

1 Об’єкти промислової власності:

· винаходи

· корисні моделі

· промислові зразки

· товарні знаки

2 Об’єкти авторського та суміжного прав:

· друковані літературні твори – романи, оповідання, вірші, статті

· усні твори – виступи, лекції

· комп’ютерні програми

· бази даних

· музичні твори – симфонії, опери, пісні

· аудiовiзуальнi твори

· сценічні твори – драматичні та хореографічні

· твори образотворчого мистецтва – картини, малюнки, шаржі

· твори архітектури – пам’ятники, скульптурні композиції, барельєфи

· фотографічні твори

· твори ужиткового мистецтва – ткацтво, кераміка, різьблення, ливарство

· графічні твори – ілюстрації, креслення, ескізи

· збірники фольклору, енциклопедії та антології

· тексти перекладів

· твори у електронному вигляді – інтернет-твори

3 Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності:

· наукові відкриття

· раціоналізаторські пропозиції

· комерційні таємниці

· інжиніринг

· топографії інтегральних схем

· сорти рослин, породи тварин

Наведений вище перелік об’єктів не є вичерпним. У широкому розумінні до них можна віднести і інші результати творчої діяльності – технічну документацію, технологічні регламенти, результати наукових досліджень, електронні версії комп’ютерних файлів тощо.

Вищим класом творчого пошуку серед об’єктів інтелектуальної власності вважаються винаходи, створення яких максимально сприяє науково-технічному прогресу людства. Маючи світову новизну і докорінно змінюючи матеріальний світ, винаходи удосконалюють виробництво і суттєво поліпшують життя людей.

Поиск по сайту: