Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Художні твори і розповіді



З розвитку діалогічного мовлення

 

ЗДРАСТУЙ, ХЛОПЧИКУ МАЛЕНЬКИЙ!

Здрастуй, хлопчику маленький!

Йди в кімнату, ручку дай.

Хоч у нас ти і новенький -

Не соромсь, за стіл сідай.

Будеш снідати із нами:

Ось оладки, осьде чай.

Плачеш? Хочеться до мами?

Ой, не треба, не скучай!

В нас ведмедик є і м'ячик,

Коник он стоїть в кутку...

Подивись, ніхто не плаче

У дитячому садку.

(М.Познанська)

 

РІДНА МОВА

Сію дитині в серденьку ласку,

Сійся-родися ніжне "будь ласка",

Вдячне "спасибі", "вибач" тремтливе,

Слово у серці - як зернятко в ниві.

"Доброго ранку!" "Світлої днини! "-

Щедро даруй ти людям, дитино!

Мова барвиста, мова багата,

Рідна і тепла, як батьківська хата.

(В.Гринько)

 

БЕЗ ТРУДА НЕМА ПЛОДА

(Українська народна казка)

 

Якось один чоловік почастував вовка хлібом.

- Ну й смачний! - похвалив вовк. Далі й питає:

- А де ти його взяв?

- Та де взяв! Землю виорав...

- І все?

- Ні, потім посіяв жито...

- І все маєш хліб?

- Та ні, - каже чоловік. - Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханці.

- Що смачний хліб, то смачний! - сказав вовк. - Та скільки ж коло нього походити треба!

- Твоя правда, - сказав чоловік. - Клопоту багато. Але без труда нема плода.

 

 

СОНЦЕ, МОРОЗ І ВІТЕР

(Українська народна казка)

 

Ішли Сонце, Мороз і Вітер битим шляхом усі троє і зу­стрічають Чоловіка. Глянув він на них і каже: - Доброго здоров'я! Та й пішов собі.

Стали вони між собою сперечатись: кому з них він ска­зав "Доброго здоров'я!" Доганяють його й питаються:

- Кому з нас, Чоловіче, ти доброго здоров'я побажав?

А він каже: - А ви хто такі будете?

Один каже: - Я - Сонце.

Другий: - Я - Мороз.

А третій: - А я - Вітер.

- Ну то я Вітрові сказав.

От Сонце й каже: - Я тебе в жнива спалю.

А вітер: - Не бійся, я повію холодом і буду тебе холодити.

 

 

ПАДИШАХ У ТРАМВАЇ

Пасажирка у трамваї

Бучу піднімає.

Розкричалась: - Ах!

Неподобство, жах –

Дід сидить, а мій,

Мій синок - пестій,

Змушений стояти, ноги утомляти.

І синок бурмоче, що сидіти хоче,

А стояти - ні.

- Не шуміть! - сказав дід на те і встав.

А синок вмостився на сидінні: - Ах!

І на всіх дивився, наче падишах.

(Д.Лукич)

Переклад Оксани Сематович

 

В АВТОБУСІ

 

До нашого автобуса

Метелик залетів,

Нікого не питаючи,

На перше місце сів...

Нечемний ти, метелику,

Недобре так робить!

Як хочеш з нами їхати,

То треба заплатить.

(К.Перелісна)

 

 

ЯК МИ ГОВОРИМО

Доброго ранку! Здраствуйте! Добрий день! - кажете ви мамі з татком, коли прокидаєтеся; вихователеві - коли приходите до дитячого садочка, друзям - при зустрічі.

До побачення! - кажете ви, йдучи з дитячого садка додому.

Дякую, спасибі - щиро промовляєте за зроблену вам послугу. І всім од тих слів стає приємно й хороше.

Вибачте, пробачте, перепрошую - мовите, коли когось випадково образите.

Будь ласка - промовляєте, звертаючись до інших з проханням.

ЗДОРОВИМ БУДЬ

 

Я знайомих як зустріну, -

Привітаюсь неодмінно:

- Добрий ранок, добрий день.

А прийду в дитячий сад –

Привітаюсь до малят...

(Г.Бойко)

 

 

ЧАРІВНІ СЛОВА

До всіх сердець, як до дверей,

є ключики малі.

їх кожен легко підбере,

якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

запам’ятати не важко:

маленькі ключики твої -

"Спасибі" і "Будь ласка".

 

ЗАЄЦЬ ТА ЇЖАК

 

Сіренький гладенький зайчик сказав їжачкові:

- Який у тебе, братику, некрасивий колючий одяг!

- Правда, - відповідає їжачок, - але мої колючки ряту­ють мене від зубів собаки і вовка. Чи служить і тобі добре сі­ренька шубка?

Зайчик замість відповіді тільки зітхнув.

(К.Ушинський)

 

СЬОМА ДОЧКА

 

Було в матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додо­му аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною поча­ли говорити, як вони скучили за матір'ю.

- Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, - сказала перша дочка.

- Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, - промовила друга дочка.

- Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташ­кою, - сказала третя.

- Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - ще­бетала четверта.

- Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п'ята.

- Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає со­ловейка, - сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці - помити ноги.

(В.Сухомлинський)

 

 

НОВЕНЬКА

 

Петрик поспішав у садок. Учора тато купив гру, і йому хотілося швидше показати її своїм друзям.

Зайшовши до групової кімнати, побачив, що там уже Богдан і Юрко будували з великих кубиків гараж, а далі про щось жваво розмовляли Настя і Даринка. Все як завжди. Але ні. Хто це там стоїть біля вікна? Якась незнайома дів­чинка.

Новенька! - зрозумів Петрик і, широко усміхаючись, підійшов до неї.

- Здраствуй, - сказав він. - Ти, мабуть, новенька? Мене звуть Петро. А тебе як?

- Добрий день, - відповіла дівчинка. - А я - Оксана.

- От і познайомились, - промовив Петрик. - А он там, дивися, Богдан і Юрко, Настя і Даринка, а оце заходять за­раз Валя і Мишко. Не сумуй, у нас весело. Нашу вихова­тельку звуть Галина Микитівна. Вона дуже добра.

- Ти раніше ходила в дитячий садок? - приєдналася Валя.

- Так. Але тепер ми одержали нову квартиру і їздити ту­ди далеко.

Потроху сходилися діти. Майже кожний намагався ска­зати щось хороше новенькій, підбадьорити її...

Коли Петрик, зайнятий важливими справами із своїми друзями Вадимом і Максимом, згадав про Оксанку, він по­бачив її в гурті дівчаток, які весело сміялися, і новенька ра­зом з ними.

 

ПРОПАВ СОБАКА

 

Мама принесла з вулиці заблукавшого красивого соба­ку. Батько сказав, що це породистий собака і в нього оче­видно є господар, який мабуть його шукає. Бабуся порадила дати оголошення в газету або на телебачення, а Катя взяла кісточку і підійшла до собаки. Собачка їй дуже сподобавсь. Вона вирішила його погодувати і приласкати. І зовсім не хотіла його кому-небудь віддавати. Що було далі? (Діти по­винні придумати кінець історії: собака знайшов господарів; собаку не знайшли, він залишився жити в Каті.)

Дітям пропонується розіграти сценку "Пропав собака". Що робити, якщо пропав ваш чотириногий товариш?

 

"ТЕЛЕФОН"

 

"...Ми з Михайликом купили чудову іграшку - телефон. Прийшли з крамниці додому з пакунком. Один телефон у мене поставили, другий - у Михайлика і з'єднали їх через вікно дротом.

- Ну, - сказав Михайлик, - будемо розмовляти. Біжи на гору і слухай.

Я побіг до себе, взяв трубку і слухаю, а трубка вже кричить Михайликовим голосом:

- Алло! Алло! І я кричу:

- Алло!

- Ти чуєш що-небудь? - кричить Михайлик.

- Чую. А ти?

- Чую. От добре! Ти добре чуєш?

- Добре. А ти?

- І я добре! Ха-ха-ха! Чуєш, як я сміюся?

- Чую. Послухай, я зараз до тебе прийду. Михайлик прибіг до мене, і ми стали обніматися від радощів.

- Добре, що купили телефон! Правда? - сказав Михайлик.

- Звичайно, - відповідаю, - добре ..."

(Н.Носов)

 

ОСЬ ЯКІ РОЗМОВИ ПОЧАЛИ ВЕСТИ ХЛОПЧИКИ:

 

" - Алло!

- Алло!

- Давай розмовляти.

- Давай, - відповідаю. - А про що розмовляти?

- Ну, про що... Про що-небудь...

- Чому ж ти мовчиш?

- А ти чому мовчиш?

- Я не знаю, про що розповідати, - сказав Михайлик.

- Це завжди так буває: коли треба говорити, то не знаєш про що, а коли не треба говорити, так говориш і говориш...

Я сказав: - Давай подумаємо, а коли придумаємо, тоді здзвонимося.

- Добре. Я повісив трубку і став думати. Раптом дзві­нок. Я взяв трубку.

- Ну, придумав? - запитує Михайлик.

- Ні ще, не придумав.

- Чому ж ти телефонуєш, якщо не придумав?

- А я думав, що ти придумав.

- Я сам би тоді зателефонував.

- А я думав, що ти не здогадаєшся.

- Ну добре. До побачення.

- До побачення.

Я повісив трубку. Раптом Михайлик знову дзвонить..."

До побачення ! Приходьте на гостини.

Стемніло, Лариса Василівна сказала, що їй треба додому, що завтра. їй на роботу і взагалі в неї ще багато справ дома. Було шкода прощатися з такою гостею.

Дідусь: - Всього вам доброго!

Бабуся: - Всього доброго, дорога!

Тато: - Ми раді були познайомитися з Вами! Обов'язко­во приходьте до нас ще.

Мама: - Сподіваюся, ми скоро побачимось. Не забувай­те нас, приходьте в гості!

Микола Ілліч: - Приходьте частіше. Ви нам дуже сподо­балися.

Бабуся: - Заходьте! Ми завжди раді гостям. На наступ­ний раз я спечу свій улюблений пиріг, ви обов'язково повинні його скуштувати.

Тато: - Ви для нас - бажаний гість! Будемо чекати Вас у гості.

Дарія: - Дякую за надзвичайні груші. До побачення!

Мама: - До побачення! Дуже були раді.

Лариса Василівна: - Дякую за хліб-сіль, за приємний вечір. Я так рада, що з вами познайомилася. Було дуже ве­село. Мені дуже сподобався ваш будинок, ваша сім'я. При­ходьте і ви до мене на гостини всією сім'єю. Буду дуж.е-дуже рада. До зустрічі!

У цей час з кімнати навпроти з'являється Петро. Всі відразу затихли. Бабуся з хвилюванням дивилася на онука і думала про те, яку дурницю він зробить цього разу, чи не образить він гостю. На здивування всіх Петро промовив: "До побачення, Ларисо Василівно! Прошу Вас пробачити мене. Я вів себе жахливо. Але я обіцяю, що виправлюсь. Коли Ви приїдете до нас наступного разу я буду ввічливими. Приходьте до нас в гості будь ласка!"

 

ПОГОВОРИЛИ

- Кицю, кицю, хочеш мишу?

- М'яу, так, неси скоріше!

- Кицю, хочеш ковбаси?

- М'яу, так, скоріш неси!

- Хочеш, з другом познайомлю?

- Хто ж він?

- Просто пес бездомний...

- Фрр! - і киці вже нема!.. Що ж, не хоче - то й дарма.

(А.Костецький)

 

МІСЯЦЬ І СОНЦЕ

 

- Місяць, місяць, а навіщо з неба світиш ти щоночі?

- Щоб за ніч поспало сонце, бо й воно спочити хоче.

- Сонце, сонце, а навіщо ти щоденно з неба світиш?

- Щоб мені раділи люди, щоб мене вітали квіти. Та і місяцю ж потрібно теж колись перепочити.

(А.Костецький)

 

НІЧ І ДЕНЬ

(Казка)

 

- Як тебе звуть? - спитав у ночі день.

- Як звуть? Ніяк не звуть. Ніч та й годі.

- А як зватимуть тебе завтра?

- Що значить "зватимуть завтра?" Завтра теж зватимуть ніч.

- А як звали тебе вчора?

- Теж ніч.

- А мене сьогодні звуть вівторком, завтра зватимуть середою, а вчора звали понеділком, - сказав день.

(М.Малишевський)

 

ОЛЕНКА МАЛЕНЬКА

- Оленка маленька, чому ти раденька?

- Бо в мене весела рідня.

- Чому в тебе очі такі голубенькі?

- На небо дивлюся щодня.

- Чому це у квітках у тебе сукенка?

- В квітник я ходжу по росі.

- Розумна Оленка, чому ж ти маленька?

- Тому я маленька, що звуся Оленка,

- Оленки маленькі усі.

(П. Воронько)

Сніговик-питайлик

Сніговик - морквяний ніс

Вгору віника підніс і питає:

- Перехожі, чом на мене ви не схожі?

Я стою, а ви в бігах,

Ви у пальтах, у шапках...

Гей, скажіть, у вас носи,

Як у мене, - для краси?

(О.Сенатович)

 

ЗНАЙОМСТВО

 

Двоє дітей зустрілися на вулиці:

- Добрий день!

- Добрий день!

- Скажи, будь ласка, твоє ім'я.

- Моє ім'я Марина.

- Дуже приємно.

- Скажи ти, будь ласка, своє ім'я.

- Моє ім'я Іван.

- Я дуже рада.

- Як звати вашу виховательку?

- Ганна Сидорівна.

- До побачення, Марино. Приємно було познайомитися.

- До побачення, Іване. Мені теж приємно було зустрі­тися з тобою.

Коли незнайомі люди зустрічаються вперше, вони знайомляться, називаючи один одному своє ім'я. Ось так:

- Добрий день!

- Добрий день!

- Скажи, будь ласка, як тебе звати.

- Моє ім'я Марина. А тебе як звуть?

- Я - Олег.

- А як ім'я та по батькові вашої виховательки?

- Олена Семенівна. А як звати твою виховательку? Ганна Сидорівна.

- До побачення, Марино.

- На все добре, до зустрічі.

 

РОЗМОВА З БАТЬКАМИ

 

- Алло, мамо, це ти? Добрий день!

- Добрий день, Іванку.

-- Мамо, а батько вдома?

- Так, синку, батько вдома.

- Що робить батько?

- Тато читає газети.

- Передай, будь ласка, татові вітання.

Діти по черзі розмовляють з батьками по телефону.

 

У ТЕБЕ Є...?

До столу підходять двоє дітей. На столі три іграшки. Діти запитують один в одного:

- Олю, у тебе є лялька?

- Так, у мене є лялька.

- Іро, у тебе є м'яч?

- Ні, у мене немає м'яча.

- Олю, у тебе є ведмедик?

- Так, у мене є ведмедик.

- Іро, у тебе є лялька?

- Ні, у мене немає ляльки.

 

СКІЛЬКИ?

 

- Ігорю, скільки у тебе рук?

- У мене дві руки.

- Юро, скільки у тебе ніг?

- У мене дві ноги.

- Скільки у тебе голів?

- У мене одна голова.

- Скільки у тебе вух?

- У мене два вуха, і. т. ін.

 

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ?

 

- Для чого потрібне мило?

- Мило потрібне, щоб мити руки, обличчя, тіло.

- Для чого потрібна вода?

- Вода потрібна, щоб мити руки, вмиватись, купатись.

- Для чого потрібний гребінець?

- Гребінець потрібний, щоб розчісувати волосся.

- Для чого потрібна зубна щітка?

- Зубна щітка потрібна, щоб чистити зуби.

- Для чого потрібний рушник?

- Рушник потрібний, щоб витиратися.

 

ДЛЯ ЧОГО РУКИ ПОТРІБНІ

- Петрусь із дідусем великими друзями були. Про все розповідали один одному. Якось дідусь запитав онука:

- А для чого, Петрику, людям руки потрібні?

- Щоб у м'яча грати, - відповів Петрусь.

- А ще для чого? - запитав дідусь.

- Щоб ложку тримати.

- Щоб кицьку гладити. -А ще?

- Щоб камінчики в річку кидати... Довго відповідав Петрусь дідусеві. І ніби правильно відповідав. А про головне так і не сказав.

(Є.Пермяк)

 

ВІНИК

 

- Я в кутку стояв за кару.

- Ну то й що?

- Віником мене прозвали.

- Ну то й що?

- Заставляють замітати.

- Ну то й що?

- Яв кутку стою на руки.

- Ну то й що?

- І кажу: беріть за ноги!

- Ну то й що?

- Піднімайте, як вам треба.

- Ну то й що?

- А те, що батько за вушко – круть

І каже мені: "Затям,

Якщо віникові їсти дають,

Замітати повинен сам!"

(Д.Павчичко)

КУХАРЕ, КУХАРЕ

Дитина-кухар одягає шапочку й халат.

- Кухаре, кухаре, що ти робиш?

- Я варю обід.

- Кухаре, кухаре, що на обід?

- На обід суп з квасолі та каша з м'ясом.

- Кухаре, кухаре, що на сніданок?

- На сніданок манна каша та чай.

- Кухаре, кухаре, що на вечерю?

 

СКОРОМОВКА

 

- Де, вороно-каркароно, ти була?

- Що, вороно-каркароно, принесла?

- Покружляла, покружляла я вгорі.

Горобців порозганяла у дворі.

Стріла півня-розбишаку, пісняра.

І чкурнула, дременула із двора.

 

 

ДОЩИК

 

Ми кликали в понеділок: - Лийсь, дощику, на барвінок!

- А його нема.

Ми кликали у вівторок: - Лийсь, дощику, на яворок!

- А його нема.

Ми кликали у середу: - Лийсь, дощику, на березу!

- А його нема.

Ми кликали у четвер: - Лийсь, дощику, на чабер!

- А його нема.

Ми кликали у п'ятницю: - Лийсь, дощику, на м'ятицю!

- А його нема.

Ми кликали у суботу: - Лийсь, дощику, на салату!

- А його нема...

А покликали в неділю - цілий цебрик дощик вилляв: на барвінок, на явірок, на березу, на чабер, на м'ятицю, на салату, на голівоньку чубату.

- Буде зелено тепер!

(В.Коломієць)

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.