Життя минає, час кудись летить
І все навколо зовсім не знайоме,
І не спинить цю загадкову мить
Яка дарує сонце світанкове…
Не повернути перші почуття
Які в дитинстві серцем володіли,
Вони змінили все моє життя
Людей навколо мене теж змінили…
І не втекти у Небо вже ніколи
І не розтануть в нім неначе сніг,
Бо Пустота в Душі живе відтоді
Коли втекти від суму я не зміг.
Не можна повернути те, що втратив
Не можна все збагнути у житті,
Але потрібно завжди пам’ятати
Про Честь, Мораль і принципи її!
Не можна осягнути всю печаль
Не можна не відчути смак Кохання,
І Доля наша, зовсім не Мораль
Не здійснює усі наші бажання!
Нехай ти все життя лише боровся
І най усе життя ти щось шукав,
Але коли той шлях, усе ж таки знайшовся
Від знахідки ніколи не тікав!
Але потрібно завжди йти вперед
Долаючи всі труднощі життєві,
Збирати щастя та Кохання мед
І знати, що поразки всі миттєві!...
Напиши мені будь ласка кілька слів!...
Від самоти Душа моя страждає,
Моя любов, останні кілька днів
Від болю і печалі майже не палає!
Напиши мені будь ласка кілька слів
Кілька слів, які мене зігріють,
Від холодних, монотонних днів
Від вітрів, що в серці смуту віють…
Напиши мені будь ласка кілька слів
Подаруй мені Надію, я благаю,
Без тебе жити так і не зумів
Щодня я не живу, а виживаю…
Напиши мені, благаю кілька слів
Не дай відчуть агонію Кохання,
Не дай відчуть всю біль кошмарних снів
Які пророчать сіру мить прощання!...
Я від печалі ледве не зомлів
Хотів дияволу продати свою Душу,
Ти, напиши мені будь ласка, кілька слів
Про це я попросити Тебе мушу…
Не в тім біда!...
Не в тім біда, що час горить невпинно
І невблаганно тліє все життя,
Бо не існує лише винних чи не винних
А є причина, злочин й каяття!
Не в тім біда, що світ весь збожеволів
І ти є невід’ємною частиною його,
А в тім, що починаєш розуміть поволі
Де дійсно правда, ну а де, суцільне зло.
Не в тім біда, що нас не розуміють
І насміхаються породжуючи страх,
А в тім, що Душу темрявою гріють
Що залишає пустоту в очах.
Не в тім біда, що люди не кохають
Не маючи Кохання – грають роль,
А в тім, що співчуття вони не знають
Яке мов музика звучить на ноті «соль»!
Не в тім біда, що вечір у Душі
Настане день – зажевріє Кохання,
А в тім, що істини немає у брехні
Немає відповіді, коли нема питання!...
Нічна агонія Кохання…
Ніч огорнула ліхтарі
І вітер вказує дорогу,
Цю ніч присвячую Тобі
Коли сказати я не можу…
Тому кричу щосили й духу
Аби почула Ти мене,
Не варто слів, ніяких рухів
Коли побачу я Тебе!...
Самотні вулиці в очах
Самотнє місто, й ч у ньому,
Згадаю в чотирьох стінах
Або ж на сірому балконі…
Де я відчую пристрасть страху
І спробую його на смак,
Під музику Йоганна Баха
Втамую почуття відтак…
Лиш музика мені зарадить
Вгамує мої почуття,
Вона чарує, вона вабить
Вона це – я, моє життя!
Звільнивши всі свої думки
Я повернувся до кімнати,
Де твори, Айвазовського, Далі
Які дають мені пізнати…
Всю творчість серця і душі
Все красномовство цього світу,
Усе життя на всій Землі
Ти розумієш, треба жити!!!
Але прожити це життя
Щоби тебе запам’ятали,
Донести істину в серця
Аби надію не втрачали!...
Ти розумієш, що кохаєш
Ти скажеш: «Я скоро прийду!»,
Перед відходом трек вмикаєш
Лунає «Scorpions – Still Loving You!»...
Письмо домой
Нежно кружится лист осенний
Светит сонце сквозь него,
Етот лист не был последним
Был последним миг его!
В эту пору золотую
Служил парень молодой,
Он любил свою родную
Ту, что ждет его домой.
Излагает парень строчки
Про его призыв в Афган,
Написал что любит дочку
И что выбрал путь он сам.
Пишет он, что Маму любит
И скучает день за днем,
Никогда он не забудет
Той заботы, лишь о нем!
Вот прошло уже полгода
Парень весточки не шлет,
Нелегка его дорога
А дочурка все растет!
Пуля в грудь ему ворвалась
И забрала жизнь его,
Лишь одна война осталась
Не оставив ничего…
Растворился он в тумане
И ушел в даль с синевой,
Вот такая жизнь а Афгане
Жизнь не на, а под землей!...
Я подарю Тебе Любовь…
Я подарю Тебе Любовь
Лучший момент своей судьбы,
И изобью все руки в кровь
Дабы не упустить Любви!...
Ты красотой меня дурманишь
Я попадаю к чувствам в плен,
Ты поцелуем освещяеш
От мира Зла, и от измен…
С любовью на Тебя взираю
И знаю, Ангелы не спят,
Люблю Тебя, и понимаю
Что чувства в сердце не сгорят!
Я разделю с Тобой печали
И жизнь отдам, лишь за Тебя,
Ведь сердце и душа кричали
Что Ты одна, что ты одна!...
Твой смех, вселяет радость в сердце
Изгнав с него тупую боль,
Он открывает смело дверцы
В театр, где иная роль…
Глаза, красивее чем море
И я тону в их синеве,
Я забываю про все горе
Когда лишь вспомню о Тебе!
Твой поцелуй, как вкус нектара
Околдовал меня собой,
Как после сильного удара
Я был захвачен в плен Тобой…
Я пью Любовь, из губ Твоих
Как аромат цветов весною,
И эти чувства на двоих
Я рад, что разделил с Тобою!...
Я торжествую, я ликую
Когда со мною рядом – Ты,
Ведь, я люблю Тебя родную
Ты моя жизнь, мои мечты…
ПОХОЛЮК ЮЛІЯ
Поиск по сайту:
|