Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сутність мотивації, її місце і роль у процесі управління



Тема: Мотивація та стимулювання праці як загальна функція менеджменту

 

План

1. Сутність мотивації, її місце і роль у процесі управління.

2. Основні елементи та схема мотиваційного процесу.

3. Методи стимулювання персоналу.

 

Сутність мотивації, її місце і роль у процесі управління

Численні дослідження показують, що можливості людини в процесі трудової діяльності реалізуються не більш ніж на 30-40%. Керівників завжди цікавило, за яких умов людина охоче виконує чужі завдання, що нею управляє, що змушує напружувати всі сили, іноді навіть приносити значні жертви, виконуючи свою роботу. І чому, навіть у сприятливих виробничих умовах, люди вперті, інертні і байдужі до роботи? Забезпечити виконання роботи персоналом відповідно до планів і делегованих повноважень – задача функції «мотивація». Мотивація – це вид управлінської діяльності, що забезпечує процес спонукання себе та інших працівників до діяльності, спрямованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Терміном «трудова мотивація» визначають процес стимулювання виконавця чи групи людей до діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації, до продуктивного виконання прийнятих рішень чи запланованих робіт.

В кожному виданому на Заході довіднику для менеджерів даній управлінській функції надається очевидна перевага. Приділяють увагу мотивації і українські теоретики та практики. Це пов’язано перш за все з глибоким змістом мотивації як процесу, що спонукає людину до праці, до дій. Мотивів діяльності безліч, їх не перерахувати, вони не відзначаються стабільністю, можуть мати різне значення для кожного працівника тощо. Особливо це проявляється в наших, поки що нестабільних економічних умовах господарювання, коли одні цінності та потреби змінюються на інші. В цьому є складність врахування і вибору найбільш вагомих для певного колективу, конкретного його працівника мотиваторів трудової діяльності. З урахуванням цього керівник повинен володіти широким спектром стимулів і вміти використовувати їх для спонукання своїх працівників до ефективної праці.

Успіх підприємства багато в чому залежить від взаємопов'язаного циклу функцій менеджменту. Після того, як здійснено планування та організацію управлінської діяльності, необхідно забезпечити успішне виконання роботи.

З цією метою і використовують мотивацію як сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації.

Керівники, які займались практичною організацією діяльності людей, давно помітили, що один і той самий вид роботи може виконуватись по-різному завдяки різним мотивам (спонукам). Ці спостереження знайшли своє відображення у давній народній мудрості.

Якось мудрець вирішив дізнатися, чому люди працюють. Він прийшов на будівельний майданчик і спитав одного робітника, що він тут робить. Той відповів: „Та от, цілісінькими днями тягаю тачку з цеглою, хай йому грець". Мудрець підійшов до іншого і запитав те ж саме і почув у відповідь: „Працюю, щоб прогодувати себе та сім'ю". З тим же питанням мудрець звернувся і до третього робітника, і той сказав: „Храм будую!".

Притча свідчить, що мотивація є великою силою, вона перетворює навіть найпростішу та рутинну роботу в одухотворену, сповнену високого сенсу діяльність.

Вчені багато століть замислювались над природою мотивації людини до праці. Були часи, коли для спонукання людей до роботи досить було двох найпростіших засобів: батога та пряника. Відомий італійський філософ 16 століття Ніколо Макіавеллі у своєму трактаті „Принц" радив державному правителю мудро застосовувати саме ці два протилежні підходи в управлінні державою. Але сама ідея мотивації у формі поєднання покарання та винагороди зародилася у глибині народної мудрості та дійшла до нас у легендах, прислів'ях та казках. В одній із них розповідається про батька і сина, які не могли загнати віслюка у хлів. Що вони тільки не робили: кричали та били його, то тягнули, а то підпихали по черзі. Звісно, віслюк – тварина вперта, став як вкопаний, - ні туди, ні сюди. Почула той галас та метушню господиня. Вийшовши з хати, побачила, що то її чоловік та син роблять, мовчки взяла морквину, помахала нею перед мордою віслюка і пішла до хліва. І, о чудо, віслюк покірно поплентався за нею. Наступного ранку чоловік сів на віслюка та, тримаючи поперед його очима моркву, прив'язану до жердини, спокійнісінько поїхав у своїх справах. З тих пір в англомовній літературі використовується термін „Тhе саrrоt аnd stick motivation" - мотивація за допомогою морквини та кийка. Візник спонукав віслюка до руху морквиною, яку тримав попереду, а позаду підганяв його загостреним кийком – стимулом. Така „вісляча" мотивація є найпростішою і застосовується в умовах, коли головною і єдиною потребою людини є виживання.

Дослідження свідчать, що за умови володіння достатніми ресурсами 20% людей взагалі не бажають працювати. Решта – 36% готові працювати за умови цікавої роботи; ще 36% – аби уникнути нудьги і самотності; 14% – через острах загубити себе; 9% – тому що праця приносить радість.

Лише 12% людей як основний мотив діяльності вважають гроші, в той час як до 45% віддають перевагу славі; 35% – задоволенню змістом роботи, а близько 15% – владі.

Людина розчаровується в роботі, якщо вона не відчуває себе потрібним і самостійним працівником, якому довіряють і якого поважають. З огляду на те, що люди з економічної точки зору є дуже дорогим ресурсом, використовуватися цей ресурс повинен з максимально можливою ефективністю. Таким чином, менеджер повинен вирішити непросту задачу створення таких умов праці, які б забезпечили внутрішнє задоволення працівників. Умови роботи, які у максимальному ступені задовольняють більшу частину персоналу («ідеальна робота»), повинні відповідати таким вимогам:

- цілісність, закінченість, визначений результат роботи;

- робота оцінюється виконавцем як важлива і необхідна, тобто така, яку треба виконати;

- виконавці можуть приймати самостійні рішення щодо шляхів і способів виконання завдання (автономність у визначених межах);

- інтенсивність і умови зворотнього зв’язку з виконавцем встановлюються в залежності від ефективності його роботи;

- винагорода за виконану роботу повинна бути справедливою з точки зору виконавця.

Мотивація передбачає:

- стимулювання за допомогою зовнішніх факторів (матеріальне та моральне стимулювання);

- мотивування внутрішніх (психологічних) спонукань до праці.

В чому ж полягає значення мотивації для процесу управління людиною і організацією в цілому?

По-перше: мотивація сприяє виконанню і досягненню цілей організації.

По-друге: мотивація сприяє задовільненню потреб людей.

По-третє: мотивація – це один з факторів, який приймає участь у створенні гарних людських взаємостосунків у колективі.

По-четверте: мотивація – це один з факторів, що формує моральний дух підприємства, його культурні цінності або, інакше кажучи, організаційну культуру.

По-п'яте: мотивація – це можливість оцінити працю за допомогою винагородження.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.