Занепад Урарту. Утворення ранніх держав Вірмени та Грузії

Відмова урартів від боротьби за лідерство в Передній Азії не означала, що вони заприятелювали з Ассирією. Урарти продовжували намовляти буферні держави проти ассирійського володарювання. Проте наприкінці VII ст. до н. е. не Ассирія становила смертельну небезпеку для урартів, а скіфські племена, які, слідом за кіммерійцями, хвилею накотилися в 70-х роках VII ст. до к. е. на Передню Азію й заснували в Північно-Західному Ірані своє "царство". Перед загрозою скіфської навали урарти мусили запобігати ласки ассирійських володарів. Вони здавали на міжнародній арені одну позицію за другою. Коли ж наприкінці VII ст. до н. е. Ассирія загинула, Урарту стала васалом Мідії, одного з ассирійських могильників, а до 590 р. до н. е. взагалі припинила своє існування. її міста-фортеці перетворилися на згарища.

На початку VI ст. до н. е. в області Арме-Шупрія, колись підвладній урартам, утворилося Давньовірменське царство, проте воно невдовзі увійшло до складу Перської держави. Найдавнішою столицею Давньої Вірменії стар

Армавір. У молодій державі поширився зороастризм. Утім, народна культура давніх вірмен більше наслідувала не іранські, а урартські зразки. Після розгрому Олександром Македонським Перської держави, в Елліністичну добу, виникла незалежна Давньовірменська держава. Першим царем у ній був Арташес І (189—161 рр. до н. е.), який заснував нову вірменську столицю — Арташат.

У західних областях Закавказзя в VI—IV ст. до н. е. з’явилася держава Колхіда, в якій розвивалися ремесла й торгівля, навіть чеканилась власна монета — "колхідка" (так її назвали дослідники). Тамтешні майстри виробляли із золота та заліза досконалі вироби, шо принесли Колхіді славу країни "золотого руна". В Колхіді тісно переплелися місцеві та давньогрецькі традиції.

У VI—IV ст. до н. е. міські центри утворилися також у Східній Грузії, скажімо, столичне місто Мцхета, печерні міста (Уплісціхе та ін.). Наприкінці IV — на початку ПІ ст. до н. е. у Східній та Південній Грузії з’явилася держава Іберія (грузинські джерела називали її Картлі). Тоді ж у прикаспійських областях, на території нинішнього Азербайджану, об’єдналися в державу албанські племена. Таким чином, найдавнішими державами Закавказзя були Стародавня Вірменія, Колхіда, Іберія та Кавказька Албанія.

Культура Урарту

Культура Урарту зазнала сильних хетто-хуррито-ассирійських впливів. Стосовно двірської культури урартів, то вона так ретельно наслідувала прокламаційну ассирійську культуру, покликану передавати велич і могутність царської влади, шо її часом важко відрізнити від ассирійських еталонів. Вона явно тяжіла до багатства й пишноти.

Типовим житлом урартської сім’ї був одноповерховий (траплялися й кількаповерхові) будинок, покрівля якого спиралася на дерев’яні стовпи і накривала лише одне з помешкань, а інші служили двориком. У будинку не згасало врите в землю вогнище. Меблів не було майже ніяких. Урарти користувалися глиняним посудом, у якому варили страву, зберігали зерно, пиво, олію, нехитрий домашній скарб.

Страви приготовляли з ячменю, проса, бобових, кунжута (з нього виробляли олію), винограду, родзинок і, дуже рідко, з м’яса.

У сільському господарстві урарти користувалися залізним серпом, вилами, лопатою, грубою кам’яною зернотеркою, кам’яною ступою-крупорушкою.

Урартські міста були пристосовані до гористого ландшафту. Прямих вулиць у них не існувало, їх заміняв лабіринт кривих провулків.

Урарти розвинули передусім декоративне мистецтво, в якому переважала орнаменталістика. Йому були притаманні традиціоналізм, дотримання канону. Майстри прикрашали царські палаци декором, у якому чергувалися зображення фігур богів, могутніх тварин (левів, биків тощо), рослинні мотиви. Нерідко декором слугували зображення воїнів і колісниць, а на фресках в Еребуні — сцени сільськогосподарських робіт. Найбільших успіхів урарти досягли у прикладному мистецтві. Вони виготовляли чудову парадну зброю (прикрашені рельєфними зображеннями щити, шоломи, сагайдаки тощо), майстерно прикрашали золотом і самоцвітами царські трони, бронзові деталі яких були справжніми шедеврами їхньої торевтики (наприклад, сфінкси). Виготовлене урартськими майстрами палацове начиння створювало враження "варварської пишноти та розкоші".

Урартські майстри-будівельники зводили на природних підвищеннях і скелях муровані кам’яні фортеці, що мали оборонне призначення та прокламували могутність царів.

Окремі мотиви урартської культури зустрічаються в культурі ахеменідського Ірану, стародавнього Закавказзя, скіфів, навіть ранньої Греції.

Поиск по сайту: