Ротова порожнина у дитини відносно мала, заповнена язиком. Язик короткий, широкий і товстий. Коли ротова порожнина закрита, язик торкається щік і твердого піднебіння. Губи і щоки відносно товсті, у щоках розвинуті м'язи і щільні жирові грудочки. На яснах розвинені валикоподібні стовщення для кращого захоплення соска грудної залози під час годування. Слизова оболонка внутрішньої поверхні губ у новонароджених не виглядає гладенькою, її борозни теж потрібні для кращого пристосування до акту смоктання. Слизова оболонка ротової порожнини ніжна, багата на кровоносні капіляри, але відносно суха. Сухість слизової оболонки зумовлена дефіцитом слини після народження, хоча слинні залози сформовані до моменту народження. З перших днів життя в слині міститься амілолітичний фермент (амілаза). Слина має слабко кислу реакцію, що може сприяти інфікуванню ротової порожнини.
Вхід у гортань у новонародженого розташований високо, над нижньо-заднім краєм м'якого піднебіння і з'єднаний з ротовою порожниною. Тому • слабкий розвиток м'язового шару й еластичних волокон кишкової стінки;
• ніжна слизова оболонка з великою кількістю кровоносних судин;
• недостатність секреторного апарату;
• добре розвинуті складки слизової оболонки кишки і ворсинки.
Усі ці особливості впливають на високу проникність у кров нерозщеп-лених складових частин їжі, токсико-алергійних речовин та мікроорганізмів.
Дванадцятипала кишка у новонародженого завдовжки до 10 см, широка, розташована на рівні І поперекового хребця. Вона достатньо рухома, ця рухомість зменшується з віком. Сфінктерний апарат дванадцятипалої кишки достатньо розвинутий. Слизова оболонка її відрізняється від слизової оболонки шлунка. Круглі складки мають жовтуватий колір від домішків жовчі. У верхній частині дванадцятипалої кишки відбуваються зміни реакції кислого шлункового хімусу на лужну реакцію, підготовка хімусу до дії ферментів, які надходять із підшлункової залози та з печінки через спільну жовчну протоку.
Порожня кишка становить 2/5, а клубова — 3/5 довжини тонкої кишки. Між цими частинами немає чіткої межі. Клубова кишка закінчується дивертикулом клубової кишки, у новонароджених клапан відносно слабкий, тому вміст сліпої кишки з бактеріальною флорою може закидатися назад у клубову кишку.
Брижа у новонароджених тонка, швидко збільшується в довжину на 1-му році життя. Лімфа, що відтікає від кишок, не проходить через печінку, а потрапляє безпосередньо в циркулюючу кров.
Довжина товстої кишки дорівнює росту дитини. Частини товстої кишки розвинуті по-різному. У новонароджених відсутні чепцеві відростки, стрічки кишки недорозвинуті, гаустри відсутні до 6 міс. У новонародженого сліпа кишка розташована безпосередньо під печінкою. Червоподібний відросток у новонародженого завдовжки до 5 см, має конусоподібну форму і широко відкритий вхід. Він дуже рухомий і має довгу брижу.
Товста кишка легко переміщується, що залежить від заповнення шлунка і тонкої кишки. У новонародженого пряма кишка відносно довша і в разі заповнення може займати весь малий таз. Ампула прямої кишки не розвинена.
Виділення соків у товстій кишці недостатнє. Але товста кишка відіграє важливу роль у процесі травлення. У ній відбувається всмоктування води і формування калових мас. Важливе місце займає у травленні мікрофлора товстої кишки. Кишки плода і новонародженої дитини впродовж 10—20 год життя стерильні. Формування кишкової мікрофлори чинається з 1-ї доби життя і за 7—9 днів у здорових доношених дітей, що отримують грудне молоко, вона досягає нормального рівня. Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то в кишках переважає В. ЬітМиз, а якщо на штучному — В. сої і.
Моторика кишок у новонароджених енергійна, що збільшує частоту випорожнень. Дефекація — це рефлекторний акт, який у перші 2 тиж відбувається до 6 разів на добу. Протягом 1-ї доби дитина виділяє меконій (першородний кал) зелено-чорного кольору. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод. Випорожнення у здорових новонароджених, яких годують грудним молоком, мають кашкоподібну консистенцію, жовто-зелений колір, кислий запах.
Підшлункова залоза — паренхіматозний орган зовнішньої та внутрішньої секреції. У перші місяці життя вона функціонує недостатньо. У ній мало елементів сполучної тканини, дуже багато кровоносних судин. У новонароджених найбільше розвинена головка залози. Уся поверхня залози гладенька.
Печінка — паренхіматозний орган, найбільша травна залоза. Печінка у новонародженого відносно велика і становить 4 % від маси тіла. Паренхіма печінки мало диференційована, вона повнокровна, швидко збільшується внаслідок інфекції чи інтоксикації. Утворення жовчі печінковими клітинами недостатнє. Жовч малої активності, у ній мало жовчних кислот. Печінка депонує поживні речовини, білки, жири, глікоген. Клітини печінки виконують функцію фагоцитозу, беруть участь в обміні заліза і холестерину. Печінка виконує також бар'єрну функцію, нейтралізує деякі ендогенні та екзогенні шкідливі речовини. У новонародженого печінка перебуває в стані функціональної недостатності, особливо слабка її ферментативна діяльність. Проявом незрілості печінки є транзиторна жовтяниця у новонароджених через неповний
метаболізм вільного білірубіну, який утворюється внаслідок розпаду еритроцитів.