Розділ III. Патентне право. Глава 18. Захист прав авторів і патентовласників

Глава 18. Захист прав авторів і патентовласників

вий порядок захисту прав на об'єкти промислової власності, коли поданню позову автора в суд має передувати звертання до адміністративного органу.

§ 2. Адміністративний порядок захисту прав патентовласників

Адміністративний порядок передбачений для вирішення пев­них категорій спорів, що виникають переважно на стадії набуття прав на об'єкти промислової власності, зокрема на винаходи, ко­рисні моделі, промислові зразки тощо. Адміністративний порядок має низку позитивних особливостей, головні з яких — простота і оперативність розгляду справ, що створює об'єктивні можливості для швидкого відновлення порушених прав.

Адміністративний порядок захисту прав застосовується як виняток із загального правила, тобто тільки у прямо вказаних законодавством випадках.

Адміністративний порядок розгляду спорів у сфері промислової власності здійснюється на основі спеціальної процедури, яка є більш спрощеною порівняно з цивільним судочинством та не передбачає здійснення деяких процесуальних дій, що притаманні останньому. Так, не передбачається обов'язкова участь заінтересо­ваних осіб та їхніх представників при розгляді справи. Не є обо­в'язковим колегіальний розгляд спору. Серед доказів у справі, що розглядається в адміністративному порядку, не є обов'язковими показання свідків. Факти, що роблять можливим визначати на­явність або відсутність правопорушення при розгляді спорів в адміністративному порядку, встановлюються поясненнями сторін, третіх осіб, службових осіб та громадян, письмовими дока­зами, речовими доказами і висновками експертів.

Особи, які залучаються до участі в адміністративному прова­дженні справи з правовідносин інтелектуальної власності, не попереджаються про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень.

Головна ж особливість полягає у тому, що відомчі органи, які розглядають справу, не користуються тією мірою автономності, яка надана судам. У своїх діях вони керуються не лише чинним

законодавством, але й загальними директивами і конкретними вказівками органів управління.

Органами, що здійснюють адміністративну юрисдикцію, є Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності, Антимонопольний комітет України та його регіональні органи, постійно діючі адміністративні колегії, тимчасові адмі­ністративні колегії, державний уповноважений.

§ 3. Кримінальна відповідальність за порушення патентних прав

Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок (а також на топографію інтегральної мікросхеми, сорт рос­лин, раціоналізаторську пропозицію) може виступати складом злочину, передбаченого у ст. 177 Кримінального кодексу України.

Відповідно до цієї статті незаконне використання винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, при­власнення авторства на них або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, — караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, — караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і ма­теріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчи­нені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної Шкоди в особливо великому розмірі, — караються штрафом від Двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів

Розділ III. Патентне право

громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

При цьому матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неопо­датковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі — як­що її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі — якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неопо­датковуваний мінімум доходів громадян.

§ 4. Судовий порядок захисту прав авторів і патентовласників

Право на судовий захист означає, що за певних умов особа, яка вважає своє право порушеним, може вимагати від суду винесення рішення про застосування одного із способів захисту, а суд зо­бов'язаний винести рішення відповідного змісту. Судовий порядок захисту прав є найбільш довершеним для встановлення істини, тому судовий порядок є основною формою захисту прав на об'єкти промислової власності.

Спори, пов'язані з порушенням прав авторів і патентовлас­ників, що захищаються цивільно-правовим способом, виплива­ють із договірних або позадоговірних правовідносин. Як свідчить аналіз судової практики, більш поширеними є позадоговірні пору­шення, а щодо порушень умов договорів у сфері промислової власності, то вони пов'язані з тим, що сторони договору, як прави­ло, нехтують обов'язком виконання вимог закону при укладенні таких договорів.

Законодавство України до правопорушень прав авторів і патен­товласників відносить: порушення авторства, порушення майно­вих прав суб'єкта, примушення до укладення та виконання ліцен­зійного договору, порушення права попереднього користування. Перелік порушень прав авторів і патентовласників не є вичерпним ні для судового порядку захисту, ні для адміністративного.

Глава 18. Захист прав авторів і патентовласників

Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори

про:

—авторство на винахід (корисну модель);

—встановлення факту використання винаходу (корисної моделі);

—встановлення власника патенту;

—порушення прав власника патенту;

—укладання та виконання ліцензійних договорів;

—право попереднього користування;

—компенсації.

Цивільно-правові способи захисту дещо відрізняються залежно від об'єкта охорони у сфері інтелектуальної власності.

Способами цивільно-правового захисту прав на винахід та корис­ну модель відповідно до положень статей 34, 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» є:

— вимога про визнання права;

— вимога про відновлення становища, що існувало до пору­шення права;

— вимога про відшкодування збитків, включаючи неодержані

доходи;

— відшкодування моральної шкоди;

— інші способи, передбачені законодавством.

Водночас існують певні особливості щодо застосування вказа­них способів захисту, які полягають у тому, що вибір потерпілим конкретного способу захисту з-посеред можливих визначається змістом порушеного права і характером скоєного правопорушен­ня. Законом допускається, а судовій практиці відома можливість одночасної реалізації кількох способів захисту за умови, що вони не виключають один одного і захищають самостійні інтереси осо­би, права якої порушені (наприклад, позов до суду про відновлен­ня становища, що існувало до порушення права, і відшкодування моральної шкоди).

До способів захисту прав власників патенту на промисловий зразок, виходячи з положень статей 26, 27 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», можна віднести такі вимоги: про визнання права; про припинення дій, що порушують право; про відновлення становища, що існувало до порушення права;

Розділ III. Патентне право

щодо відшкодування збитків; інші способи захисту, передбачені чинним законодавством.

Що стосується спеціальних умов, процедур та порядку застосу­вання цивільно-правових санкцій за порушення права промисло­вої власності, то вони встановлюються цивільним процесуальним законодавством. До них належать: цивільно-процесуальна право­здатність та дієздатність; строк позовної давності, який дорівнює трьом рокам із дня, коли суб'єкт права промислової власності дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права; позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи у суді на захист прав промислової власності. Позов подається відповідно до загальних правил підсудності за місцем проживання відповіда­ча або місцем знаходження органа або майна юридичної особи. Спори з авторського чи винахідницького права мають свої особли­вості — позовна заява може подаватися за місцем проживання позивача.

Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту суб'єктивних прав і законних інтересів у справах зі спірних пра­вовідносин у сфері промислової власності залежить від всебічного, повного і об'єктивного розгляду та вирішення судом таких справ у повній відповідності до чинного законодавства (ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України; далі — ЦПК).

Цивільними процесуальними засобами досягнення зазначеної мети є докази і доказування, що здійснюється у порядку, передба­ченому ЦПК, і яке складає основу принципу змагальності цивіль­ного судочинства.

Класифікація судових доказів проводиться в основному за трьома ознаками.

Так, за характером зв'язку змісту доказів із фактами, які підля­гають встановленню, судові докази поділяються на прямі та побічні. Перевага прямих доказів полягає в тому, що вони безпосе­редньо вказують на юридичний факт, який має значення для справи з правовідносин промислової власності і підлягає встанов­ленню. Побічні судові докази прямо не підтверджують юридичні факти, що покладені в основу обґрунтування вимог і заперечень сторін, а вказують на інші побічні факти, з яких можна зробити

Глава 18. Захист прав авторів і патентовласників

висновок про обставини справи. Віднесення доказів до прямих або побічних залежить від конкретних обставин справи.

За способом утворення доказів (процес формування даних про факти) вони поділяються на первинні та похідні. Первинні докази одержуються з першоджерел, тобто формуються під безпосереднім впливом фактів, які підлягають встановленню, від носія інфор­мації (наприклад, ліцензійний договір). Похідні докази відобража­ють якісні відомості, одержані з інших джерел (наприклад, копії документів).

За джерелом одержання, тобто залежно від процесуальних форм одержання доказів (засобів доказування), докази поділяються на особисті, речові, змішані.

У судовій практиці у справах із правовідносин промислової власності поширене використання як особистих, так і речових до­казів. Речовими доказами виступають об'єкти творчої діяль­ності — винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо. В осо­бистих доказах носієм інформації завжди є людина. Об'єктивність такої інформації залежить від здатності людини правильно сприй­мати обставини, що мають значення для справи, зберігати їх у пам'яті і відтворювати. Підлягають врахуванню психологія люди­ни, її ставлення до справи, до сторін, наявність заінтересованості у справі та інші фактори суб'єктивного характеру.

У справах із правовідносин промислової власності (за винятком спорів за позовами про визнання авторства або співавторства) автор звільняється від обов'язку доказувати своє авторство, яке визнається за ним, доки воно не спростоване.

Слід відзначити, що в Україні поширена практика залучення до розгляду спорів із порушення прав на об'єкти права промислової власності судових експертів, які досліджують надані судом ма­теріали справи і надають висновки судової експертизи¹.

Судові експертні дослідження об'єктів інтелектуальної власності проводяться атестовани­ми судовими експертами, внесеними до Державного реєстру атестованих судових екс­пертів, що ведеться Міністерством юстиції України. Сьогодні в Україні судові експертизи об'єктів інтелектуальної власності здійснюються судовими експертами, що працюють у складі спеціалізованих установ Міністерства юстиції України (науково-дослідних інститутів та центрів судових експертиз), у НДІ інтелектуальної власності АПрН України, а також судовими експертами, що не працюють у складі спеціалізованих державних установ.

Розділ III. Патентне право

Глава 18. Захист прав авторів і патентовласників

Аналіз чинного законодавства України щодо захисту прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки приводить до висновку, що воно надає власнику патенту захист прав в обсязі, що його вимагає Угода ТРІПС (статті 41—61) щодо цивільно-право­вих, адміністративних, кримінальних процедур та заходів із усунення правопорушень на кордоні. Наявність таких норм є однією із вимог вступу України до COT.

Питання для самоконтролю:

1. Які елементи механізму захисту прав і законних інтересів авторів та патентовласників ви можете назвати?

2. У яких формах може здійснюватися захист патентовласників?

3. У чому полягає адміністративний порядок захисту прав патенто-власника?

4. Які органи наділені адміністративною юрисдикцією у галузі патент­ного права?

5. Які способи захисту прав власників патенту на промисловий зразок визначені чинним законодавством?

6. Які способи цивільно-правового захисту прав на винахід та корис­ну модель ви можете назвати?

Рекомендована література до розділу:

1. Андрощук Г. А., Крайнев П., Кавасс Н. Право интеллектуальной собственности: торговые аспекты: Науч.-практ. изд. — К.: Издательский Дом «1н Юре», 2000.

2. Андрощук Г. А., Работягова Л. И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учеб. пособ. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 2001.

3. Белов В. В., Виталиев Г. В., Денисов Г. М. Интеллектуальная собст­венность. Законодательство и практика его применения. — М.: Юристъ, 2002.

3. Бованенко Т. В. Складання та подання заявки на видачу патенту
України на промисловий зразок: Практичний посібник. — К., 2006. —
40 с.

4. Демченко Т. С. Правове регулювання промислової власності в Євро­
пі та в Україні: Принципи побудови та шляхи зближення. — К.: Вид-во
«Преса України», 2005.

5. Ємжин В. М. Особливості подання міжнародної заявки: Методичні рекомендації. — К., 2006. — 40 с

6. Жаров В. О. Інтелектуальна власність в Україні: Правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре»,

2000.

7. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. — Т. 3: Промислова власність / За ред. В. Л. Петрова, В. О. Жарова. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

8. Карпухина С. И. Защита интеллектуальной, собственности и патен­товедение. — М.: Международные отношения, 2004.

9. Корисна модель: Науково-практичне видання / За ред. В. Л. Петро­ва. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

10. Крайнев П. П., Работягова Л. І., Дятлик І. І. Патентування вина­
ходів в Україні. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000.

11. Куса С. Д. Патентна документація України: Посібник. — К.,
2006. - 158 с

12. Ларичев В. Д., Терещенко Б. Л. Предупреждение преступлений, по­сягающих на интеллектуальную собственность: Научно-практическое пособие. — М.: Альфа-Пресс, 2006.

13. Лєвічева О. Д., Кривоший С. Т. Складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг: Практичний посібник. — К., 2006. — 36 с.

14. Ніколаюк С. І., НикифорчукД. Й., Томма Р. П., Барко В. І. Протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності (статті 176, 177, 227, 229 КК України): Науково-практичний посібник. — К.: КНТ, 2006.

15. Основи інтелектуальної власності. — К.: Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999.

16. Охорона промислової власності в Україні / О. Д. Святоцький, В. Л. Петров, Г. О. Андрощук / За ред. О. Д. Святоцького. — К.: Видавни­чий Дім «Ін Юре», 1999.

17. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С. О. Довгий, В. О. Жаров, В. О. Зайчукта ін. - К.: Форум, 2002.

18. Парижская конвенция по охране промышленной собственнос­ти // ВОИС, Женева,1996.

19. Шдопригора О. А. Право промислової власності в Україні. — К.: Укр. академія внутр. справ, 1996.

Розділ III. Патентне право

20. Питання інтелектуальної власності: Збірник наукових праць. Ви­пуск перший, випуск другий, випуск третій: НДІ інтелектуальної влас­ності Академії правових наук України. — К.: ТОВ «Чех», 2004, 2005.

21. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

22. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законо­давство України / За ред. Ю. М. Капіци: кол. авторів: Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйов та ін. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2006.

23. Салфетник Т. П., Шкуринська Т. І. Методичні рекомендації щодо складання та подання заперечення до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності: Методичні рекомендації. — К., 2006.-16 с.

24. Сергеев А. П. Патентное право. — М.: Изд-во БЕК, 1994.

25. Сусліков Л. М., Дьордяй В. С. Патентознавство: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.

26. Цибульов П. М., Чебошарьов В. П., Зінов В. Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю / За ред. П. М. Цибульова. — К.: К.1.С., 2005.

27. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2-х т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Вид. 2-е доп. і перероб. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.

Розділ IV

Поиск по сайту: