Методика розвитку витривалості

Література

Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль: Богдан, 2001. - 272 с.

Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навч. посібник. - Львів: Штабар, 1997. - 208 с.

Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебник для ин-тов физ. культуры. - Москва: ФиС, 1991. - 543с.

Загальна характеристика витривалості

Витривалість як рухова якість людини - це здатність долати втому у процесі рухової діяльності.

Види втоми:

V Розумова

V Сенсорна

V Емоційна

V Фізична

Фізична витривалість дозволяє:

v тривалий час підтримувати високий рівень інтенсивності рухової діяльності;

v виконувати значний обсяг роботи;

V швидко відновлювати сили після навантаження.

Залежно від об'єму м'язів, які беруть участь у роботі, розрізняють три види фізичної втоми, а отже, витривалості:

v локальну, якщо до роботи залучено менше третини загального об'єму м'язової маси;

v регіональну, коли в роботі бере участь від третини до двох третин м'язової маси;

V тотальну, якщо одночасно працює більше двох третин скелетних м'язів.

Залежно від специфіки роботи розрізняють загальну та спеціальну витривалість.

Загальна витривалість - це здатність людини тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м'язів.

Спеціальна витривалість - це витривалість стосовно конкретного виду рухової діяльності.

Види спеціальної витривалості:

Швидкісна

Силова

Координаційна

Швидкісна витривалість - це здатність людини якомога довше виконувати м'язову роботу з біля граничною та граничною інтенсивністю

Має значення для забезпечення ефективності циклічних рухових дій, спортивних ігор.

Силова витривалість - це здатність людини якомога продуктивніше тривалий час долати помірний зовнішній опір.

Наприклад, утримання пози, повторне виконання вибухових зусиль, циклічна робота певної інтенсивності.

Силова витривалість є:

v статична;

V динамічна.

Статична силова витривалість пов'язана із необхідністю тривалий час напружувати м'язи або утримувати пози (ковзанярський спорт, гімнастика, боротьба, парусний спорт).

Динамічна силова витривалість - характерна для циклічних вправ (біг, веслування), спортивних ігор, поєдинків.

Координаційна витривалість - це здатність людини тривалий час, виконувати складнокоординаційні вправи без порушення ритму їх виконання, рівноваги та взаємоузгодженості.

Вона проявляється у спортивних видах гімнастики, фігурному катанні тощо.

Чинники, що зумовлюють витривалість людини:

v структура м'язів (люди, у яких переважають червоні м'язові волокна, мають генетичні задатки до тривалої роботи);

v внутрішньом'язова координація - проявляється у почерговому залученні до роботи рухових одиниць м'язів при тривалому виконанні вправ із неграничною інтенсивністю;

v міжм'язова координація - допомагає у залученні до роботи лише тих м'язів, що несуть основне навантаження при виконанні певної вправи;

V продуктивність роботи систем енергозабезпечення.

Засоби виховання витривалості.

Основним засобом удосконалення витривалості є фізичні вправи. Вони повинні відповідати таким вимогам:

v бути простими за технікою виконання і доступними для всіх;

v при їх виконанні повинні активно функціонувати більшість скелетних м'язів;

v їх виконання повинно викликати активність функціональних систем, що лімітують прояв витривалості;

v їх виконання дозволяє дозувати та регулювати тренувальні навантаження;

V їх можна виконувати тривалий час (від кількох хвилин до кількох годин).

Перерахованим вимогам найбільше відповідають циклічні вправи (ходьба, біг, плавання, лижі тощо). Проте ефективним засобом розвитку загальної витривалості є спортивні та рухливі ігри, танці та аеробіка.

Допоміжним засобом комплексного розвитку витривалості є спеціальні дихальні вправи. Вони полягають у регулюванні зміни частоти, глибини та ритму дихання, легеневій гіпервентиляції та нормованій затримці дихання, вибірковому застосуванні дихання різного типу - ротового і носового, грудного і черевного.

Поиск по сайту: