Літ-ра: Володарский. Гуманист. Воззрения Ульриха Гуттена

Принципово відрізняються від офіційної доктрини католицизму погляди Гуттена на стимули трудової діяльності людини.Важливий стимул людської діяльностіГуттен вбачає у прагненні людини до влади. Турбота про думку нащадків постійно хвилює його. Слава для Гуттена не грішне суєтне життя, а пристрасне свідчення сили та благородства особистості, не самоціль, а заслужена винагорода людині за чесноти. Вважає славу окремої особи – внеском у спільну славу народу. Герой Гуттена – німець-патріот, який турбується про давню славу Німеччини.

Гуттен НЕ розділяє традиційних станових забобонів рицарства по відношенню людей незнатного походження, який вдалось добитись слави. «Я не заздрю тим, хто вийшовши з низького стану, випередив мене – пише Гуттен Піркгейму 25.10.1518 – Я цілковито не погоджуюсь з моїми товаришами-рицарями, які мають звичку звинувачувати людей , які хоча й низькі за походженням, однак відрізніються високими чеснотами. Вони заслуговуються слави в порівнянні з нами, нехай навіть вони сини сукновала чи ремісника, адже вони досягли слави з великими складнощами, ніж вдалось це нам. Але ж до чого ця заздрість, що хтось володіє тим чим, що ми зневажаємо? Чому ми поступились місцем, чому віддали (о лінь!) вільні науки в дрібний вислуг цим людям? Правду кажуть, що справа, властива дворянину, була захоплена працелюбністю того, хто був наполегливим. Ми самі випустили зі своїх рук те, що ттепер доступно будь-кому з низького стану, аби піднестись над нами».

Тобто, мірилом цінності людей у Гуттена стають НЕ знатність роду, а особисті заслуги людини. Однак цей принцип розповсюджується лише на тих, хто займається мистецтвами та наукою – на «республіку вчених». Але самий напрямок думки Гуттена знаменний і є значним кроком вперед у порівнянні з традиційними поглядами дворянства в бік більш прогресивних, буржуазних уявлень про людську особистість.

Ровзиваючи свої ідеї про чесноти людини, Гуттен під впливом гуманіст. культури підходить до розуміння дворянської становості, що значно відрізняється від уявлень рицарських кіл.

Цит. «Разбойники»: «Від цього моменту я буду вважати найбільш мудрою думкою, що від природи всі люди рівні та однакові, але найвище благородство належить найхоробрішому».

Лист Піркгейму: «Якщо я вважаю себе дворянином, то не тому, що я родом зі дворянського стану, сімї, від батьків-дворян, а тому, що я сам добився знатності своєю власною працелюбністю… Я не хочу, щоб мене цінували за моїх примарних предків-дворян, я не задовольнятимусь отриманим від них, але думаю, що і я дещо додав до приданого, що б перейшло до моїх нащадків»

Знатність перевіряється не за родословним деревом, а по справам. Чеснота – початок знатності, разом із чеснотою втрачається і знатність. Тож, характерні для гуманістів насмішки над забобонами феодального суспільства чинили вплив на ГУттена: він прийшов до висновку, що благородні вчинки не витікають з благородного походження, а особисті заслуги та якості підтверджують, що в лицарі закладені якості знатної людини. Постійна благородна діяльність мусить підкріплювати високу честь знатного, чим власне він і відрізняється від людей рівних йому за природою. Не відмовляючись цілковито від звичайного світогляду дворян, що пишались своєю родословною, Гуттен вносив певне новаторство та зміни, переносячи центр тяжіння в бік постійного ствердження людиною чеснот.

Вибудовуючи утопічні плани, Гуттен сподівався лише своєю пропагандою гуманіст.наук добитись у своїх товаришів по стану поваги до наукових занять. Лицарство в ідеалізованому вигляді, за Гуттеном, було б збагачене гуманістичними поняттми про культурні цінності та гуманістично освідчено. Дворянство мусило б зрівнятись на грунті наук із міщанами - і стати «аристократами духу». Однак сам Гуттен не вірив у свої мрії, бо постійно у творах проводив паралелі між дійсністю та бажаною роллю лицарства.

Звертаючись до лицарства із закликом оволодіти освітою, жити перш за все за рахунок особистого вислугу, Гуттен фактично ставив перед своїм станом завдання, що виходило за межі середньовічного уявлення про образ життя дворянства.Таке завдання було несумісним із реальним положенням німецького лицарства, нездатного відмовитись від власних старих привілеїв та такого, що міряло про повернення до чисто формальних форм суспільного порядку й культури. Звідси особиста трагедія Гуттена – «білої ворони» серед лицарства, звідси крайня суперечливість його позиції як ідеолога дворянства:1) аргументує провідну роль лицарства по відношенню до можливих союзників з допомогою пропаганди ідей епохи 2) обурення через реакційний ідеал відродження колишньої слави лицарства .

Доповнення

В діалозі «Фортуна» 1519р. Гуттен висловлюється визначено й конкретно. На прохання дати рицарю всі необхідні матеріальні блага для дозвілля і для занять будь-якими науками, богиня долі відповідає: «Я б набагато більше добивалась мудрості, який сприяє дозвілля, але наділяти мудрістю – це не моя справа, адже я даю смертними лише багатства, які спричиняють лише хвилювання». Натомість Юпітер може дарувати людям «в здроровому тілі здоровий дух», а якщо людина отрмує це – може добититсь і іншого. Якщо тіло буде здоровим і працездатним , а розум зможе приймати вірні рішення, обдумано, то не буде недоліків.

Поиск по сайту: