Види джерел інформації

Розрізняють два види джерел інформації:1)документальні; 2)фактографічні.

Поняття документ викор. для визначення об'єктів, що мають на будь-якому матер. носії (папері, кіноплівці, магнітній стрічці тощо) інформацію за допомогою певної знакової системи, призначену для передачі в просторі і часі.

Фактографічні джерела інф-ї містять інформацію у вигляді конкретних фактів, подій або їхньої сукупності, необовязково зафіксовані на матер. носії. Факт - деяка достовірна, одинична подія або явище, конкретний об'єкт, поданий докладним описом своїх характерних рис і властивостей.

У системі комунікацій між автором і користувачем інф-ї документ і факт є джерелами інф-ї. З їх допомогою знання, отримані творцем інф-ї в процесі будь-якого типу діял-ті (наук., сусп., виробн.) збільшують обсяг знань користувача інф-ї.

Типи документів

У практиці інф. діяльності документи поділяють на первинні і вторинні.

Вважається, що в первинних док-х наводяться безпосередні результати спостережень, наук. досліджень, нові відомості або нові осмислювання відомих ідей і фактів, а у вторинних док-х - результати аналітико-синтетичної і логічної обробки одного або декількох первинних документів або відомості про них.

Документи поділяють також на опубліковані і неопубліковані.

Опубліковані док. подають відомості за допомогою друку, проходять тиражування і, як правило, офіційну реєстрацію. Розрізняють авторські й офіційні опубліковані документи. До авторських опублікованих док-в відносять розробки з вказівкою прізвищ конкретного автора (автор. колективу), до офіц. опублікованих док-в - матеріали законод., нормат. або директивного характеру.

Серед неопублік. док-в необх. відзначити: звіти; поясн. записки; переклади з іноз. видань; дисертації й автореферати; депоновані рукописи; протоколи і рішення адмін., вчених рад і ін. колегіальних органів, орг-й, установ, відомств.

Каналами поширення первинних документів є видання різних видів.

Видання - продукт, що має самостійне поліграфічне оформлення, який пройшов редакційно-видавничу обробку, має установлені вихідні відомості і призначений для передачі інформації, що знаходиться в ньому. За структурою видання поділяють намоновидання та збірники. За призначенням видання поділяють на наукові, навчальні, наук.-популярні, політ. й ін.

До числа інф. видань відносять видання, що містять систематизованої відомості про опубліковані і неопублік. роботи у формі, зручній для швидкого знайомства з ними, і випущені органами, установами й орг-ми інф. обслуговування.

За характером поміщеної інф-ї і цільового призначення інф видання поділ. на:

бібліографічні; реферативні; оглядові.

Для того, щоб джерела міжн інформації ефективно виконували головну задачу - передавати факти міжнародної обстановки, до них пред'являються такі вимоги:

· оперативність (подача інформації в найбільше короткі строки);

· повнота(наявність істотних даних, щохар.предмет повід-ня з усіх можливих аспектів)

· новизна (наявність нових даних, не відомих раніше);

· надійність (відсутність або мінімум відхилень у порівн. з факт.станом предмета вивчення);

· стислість (мінімально можливий обсяг повідомлень).

Взаємозв'язок джерел і каналів міжнародної інформації

1. Канал «Текст» (передає до 60-80% інформації) і містить джерела:

Офіційні документи:- держави; - інших країн; - міжн. організацій, спілок.

Масові публікації:- місцева преса(регіон. і галуз.);- нац преса; - міжн преса.

Спеціальні видання (прес-релізи, огляди).

Наукові видання:- матеріали конференцій, семінарів, симпозіумів; - літописи; - спеціальні тематичні збірники; - каталоги виставок, ярмарків.

Автоматизовані бази даних.

2. Аудіо-відеоканал (адресат одержує до 20-30% інформації):

Радіопрограми. Телепрограми.

3. Діалог (адресат одержує до10-20% інформації). Джерела:

Співробітники своєї орг-ї.Співробітники ін.орг-й.Представники ін країн. Рекл. агентства, центри сусп. зв'язків. Семінари, конф-ї, ярмарки, виставки.

4. Канал «Експерт» (забезпечує до 5-10% інформації). Джерела:

Поиск по сайту: