Егейська цивілізація , Дослідження Артура Еванса Генріха Шлімана

Утворення полісів

Суспільний розвиток Греції в VIII-VI ст. до н.е. був продовженням того процесу всезагального становлення раннього класового суспільства, який почався в кінці гомерівської епохи. Період VIII-VІ ст. до н.е. за традицією часто називають архаїчним, тобто початковим, тому що до великих археологічних відкриттів, які почалися з останньої третини XIX ст. і продовжуються до цих пір, історію Давньої Греції зазвичай починали з VIII ст. до н.е. Однак цей термін може бути збережений і в наші дні, тому що саме в VІІІ-VІ ст. до н.е. вперше відбувалося оформлення рабовласницького суспільства у тому найбільш чистому й найбільш яскраво вираженому його варіанті, який у науці отримав назву античного. У Греції знову почали виникати невеликі рабовласницькі держави, що представляли собою укріплені поселення, в яких жили колективи громадян-землевласників (найбагатші з них були і рабовласниками), які сумісно захищали свої інтереси, власність на земельні ділянки, розташовані навколо укріпленого поселення, та власність на рабів. Ці державні поселення отримали у греків назву полісів, тобто міст-держав. Натуральне господарство не створювало умов для великих державних об’єднань. Поступово посилюється майнове розділення всередині громадських колективів. Заможні землевласники заганяли у боргове рабство своїх боржників – бідних сусідів. загострюються соціальні та політичні протиріччя між родовою аристократією, яка тепер перетворилася на правлячу групу заможних землевласників та рабовласників, і простим населенням – сільським та міським демосом.

2.2З другої половини 7 ст. до н. е. на 1 місце серед держав Пелопоннесу висувається Спарта. Протягом IX-першої половини VIII в. до н. е. спартанці вели упорн. б-бу з соседн.племенамі за панування над Лаконией. Вони, у підсумку, підпорядкували собі обл. на Ю. Пелопоннесу. При цьому значить. частина місц. насел. була поневолена спартанцями і преврат. в ілотів. Ті, хто добровільно визнав глав. Спарти, увійшли до складу Лакедемонского гос-ва на правах так званих періеки (особисто своб. І користувалися правами громадян, але тільки в своїх громадах). Т.О. процесі завоювання Лаконії определ. основн. особ-ти товариств. ладу і ек-ки Спарти, і сформ. 3 стану Спарти. т-ва: полнопр. громадяни - спартіати, поневолені ілоти і свободн., але неполноправ. періеки. Щороку ілоти виплачували своєму пану натуральний оброк (підлог. Врожаю). Надлишками ілоти распоряж-сь по-своєму усмотр. Спартіати зазвичай не вмеш. в їхні справи, якщо вони справно виплачували всі належні з них повинності. Спартіат не мав навіть права вбити або продати ілота, оскільки раби в Спарті вважалися так само, як і земля, яку вони обробляли, власністю держави. Проте ілоти, безсумнівно, вважали тягарем своїм становищем і ніколи не забували про втрачену ними свободі.Спартіати отримували гарний. воєн. навчання і були воїнами. Знаменитий. Спарт. фаланга довгий час не знала собі рівних і заслуж. польз-сь славою непереможною. Це було особ. необхідно, тому раби составл. основну масу праць. насел. і постоян. подумували як би їм скинути ярмо. Чисельно переважали спартиатов ілотів тримали в покорі за допомогою терору іноді були нічні облави на ілотів - криптии).Важнейш. елементами своєрідно. Політичне життя. системи можуть вважатися подвійна царська влада, рада старійшин, або герусия, і народні збори, або апёлла. Влада царів була сильно обмежена з-ном. В воєн. час вони викон. Ф-ії военач., У мирний час займалися судебн. та релігійного. справами. Обидва царя входили до ради старійшин (+ 28 геронтів). Зазвичай, Герусия опиралася реформам, тобто була консервативною. Народні збори (на ньому виступали лише царі і геронти), що охоплювало всіх повноправних громадян Спарти прийнятий. або відкидало рішення Герус. Главн. дотримуватися. порядку були ефори (5 чол., кіт. ежегей. переізбіраясь-сь на Народн. зборах). Ефори стежили за повед. громадян та ілотів і карали порушників. В руках ефорів зосередитися., Т.ч., величезні. владу. Відомі випадки, коли ефори усували від влади неугодних їм царів. З введенням «Лікургова законодавства» ефорат з допоміжних. преврат. в вищ. контрольно-административн. орган Спарти. гос-ва.Особ. місце в ранній історії Спарти займаючи. період Мессенських воєн. Приблизно з сер. 8 в. до н. е. в Спарті став відчуваючи. земельний голод. Виниклі. у зв'язку з цим проблема ізбиті. насел. треб. свого рішення. Спарт. знайшли вихід у війнах. Главн. об'єктом Спарти. експансії на цьому етапі стала Мессения, багатий. і обширна. обл. на Ю-З. Пелопоннесу.Захоплення Мессении вирішив аграрний криза. Після 2 Мессенской війни у Спарті був переділ землі і створена стабильн. система землеволодіння. Наиб. Родючі. землі були поділені на 9000 однакових за своєю прибутковості наділів, які були роздані соответств. числу спартиатов (їх не можна було дарувати, продавати, дробити при спадкуванні, тобто величина наділів залишати-сь неизмен ..Постійна загроза ілотского заколоту вимагала max згуртованості Спарти. т-ва. Важливе місце тут займаючи. реформи Лікурга, які в корот. термін зрад. вигляд Спарти. гос-ва, перетворивши його в єдиний воєн. табір. Повноправним. гражд. в Спарті вважався лише той, хто неукосніт. виконував всі розпорядження з-в Лікурга. З-н зобов'язував кожн. спартіата віддавати своїх синів у агелли (з 7 років), де їх виховували воїнами. Всі дорослі спартанці в обязат. порядку відвідували, спільні трапези - фидитії. В руках правящ. верхівки спартанського гос-ва сисситии і агели були удобн. ср-вом к-ля за поведінкою і настроєм пересічних громадян.В основу Лікургова ладу покладений «принцип рівності»: все спартанці були рівні - будь-які возм-ти особисто. збагачення зведені до мінімуму. Торгівля і ремесло счит. в Спарті заняттями, ганебними громадянина. Ними могли займаючи. лише періеки, та й то лише в обмежених масштабах. Всі спартанці жили в одинак. услов., носили одинак. одяг, їли одинак. їжу за загальним столом. На пр-во і потребл. предметів розкоші накладено заборону. Изгот-ся лише сама необх. начиння і зброю. Ввезення ж в Спарту чужоземних. виробів був заборонений з-ном.Реформи Лікурга згуртували спартиатов. Спартанці змогли витримати такі серьезн. випробування, як великий. повстання ілотів 464 р. до н.е. е. (Третя Мессенская війна).Спартанці воювали з ін. Грец. гос-ми, але їх великодержавного. претензії спиралися лише на военн могущ-во. У економіч. і культурно. Віднос. вона сильно відставала від ін. грец. держ. Реформи Лікурга загальмували р-ие Спарти. економіки.

2.3утвор. полісів в атиці На відміну від Стародавнього Сходу, де ядром виникнення державності була територіальна земельна община, в Греції формування держави відбувалося на основі полісної системи. Таких полісів, або міст-держав, було надзвичайно багато. До складу поліса як адміністративного, політичного та релігійного центру належали місто та прилегла до нього територія (хора). Для поліса були характерними такі ознаки: 1) антична форма власності на землю (верховним власником землі була община, а користувачами - тільки громадяни певного полісу); 2) наявність трьох прошарків населення - громадян, іноземців і рабів; 3) політична рівноправність громадян', 4) значна залежність громадянина від сімейних і суспільних структур, які обмежували особисту свободу; 5) поєднання безпосередньої та представницької демократії.У полісах державний лад був різноманітним. В одних переважала форма, що нагадувала східну деспотію, в інших - демократія, ще в інших - аристократичне правління.Спільним для всіх цих дрібнихдержав було те, що вони були рабовласницькими. Однією з най-могутніших грецьких держав-міст були Афіни. Вони розташовувались у центрі грецької області, що звалася Аттикою. Наприкінці II тис. до Р. X. територію Аттики населяли чотири іонійські племені, кожне з яких мало свої народні збори, раду родових старійшин, вождя (базилевса), воєначальника. Вважається, що саме ці племена стали основою Афінської держави, першим кроком до утворення якої стали реформи Тезея (VII ст. до Р. X.). Суть цих реформ: -відбулося об'єднання (сінойкізм) чотирьох найбільших племен (філ) Аттики навколо Афін; -поряд з племінними органами управління були утворені єдині народні збори, колегія архонтів і ареопаг; -кожне з чотирьох племен було поділене на три фратрії, кожна з яких складалася з ЗО родів; -усі вільні повноправні громадяни за майновою ознакою були поділені на три категорії: 1) евпатридів - благородних (тільки вони мали право на громадські посади); 2) геоморів - землеробів; 3) деміургів - ремісників; -запроваджувався територіальний поділ населення (Аттика була розбита на 48 територіальних округів - навкраріії).наслідок реформ Тезея військова демократія, що існувала в племенах, була замінена на військово-аристократичну республіку. Главою такої держави стає архонт. Остаточно ж процес створення афінської державності було завершено реформами Солона та Клісфена.

Егейська цивілізація , Дослідження Артура Еванса Генріха Шлімана

Перші центри відкриті розкопками німецького підприємця та археолога Генріха Шлімана у Мікенах 1876 року і британського археолога Артура Еванса на Криті з 1899 року. З 19 століття досліджено кілька сотень пам'ятників: могильники, поселень, великих міста типу Поліохні на острові Лемнос із кам'яною стіною висотою 5 м, Філакопи на острові Мілос, царські резиденції — Троя, палаци Криту (Кнос, Маллія, Фест), акрополь у Мікенах.Міста цієї доби звичайно були укріплені стінами із вежами та бастіонами, із суспільними будинками й храмами з'явилися в західній Анатолії в 3000-2000 рр. до н. е. Укріплені поселення в материковій Греції — наприкінці 2300—2000 рр. до до н. е., на Криті фортеці невідоміПоділ культуриВиділяється кілька локальних археологічних культур, що узагальнено обєднують у поняття Егейської цивілізації:солунська культура македонська культура західноанатолійська цивілізація елладська цивілізація кікладська цивілізація

мінойська цивілізація Хронологічно ці культури прийнято ділити на три основні періоди: ранній, середній і пізній, а кожний період — на 3 субперіода (І, ІІ, ІІІ): наприклад, ранньомінойский І, середньосолунський ІІІ і так далі.Розвиток містРозвиток егейської культури проходив нерівномірно, її центри переживали епохи занепаду й розквіту у різний час. Процес формування егейської цивілізації був складним й тривалим:культури західної Анатолії й Середньої Греції виникли на основі місцевого неоліту,на островах східної частини Егейського моря переважав вплив культури Трої;західноанатолійський вплив був сильним і на інших островах.Близько 2300 до н. е. Пелопоннес і північно-західна Анатолія піддалися ворожій навалі, про що свідчать сліди пожеж і руйнування у поселеннях. Під впливом прибульців (можливо, індоєвропейського походження) до 2000—1800 рр. до н. е. змінилася матеріальна культура материкової Греції, Трої та деяких островів. На Криті, не порушеному навалою, продовжувала розвиватися мінойська культура. На початку в 2000—1800 рр. до н. е. з'явилася ієрогліфічна писемність, з 1600 до н. е. — лінійне письмо А. Середина бронзової доби (2000—1500 рр. до н. е.) — період найбільшої консолідації егейської цивілізації, про що свідчить певна єдність матеріальної культури: кераміки, металевих виробів та іншого. Близько 1600 до н. е. вторгнення в материкову Грецію нових племен (можливо, ахейців), воїни яких використовували бойові колісниці, поклало початок виникненню невеликих держав мікенського періоду навколо інших центрів — Мікен, Тиринфа, Орхомена. Близько 1470 до н. е. деякі центри егейської культури (особливо на острові Крит) постраждали від виверження вулкана Санторін. На Криті з'явилося ахейське (мікенське) населення, що принесло нову культуру та лінійне письмо Б. З 1220 р. до н. е егейська культура переживає глибоку внутрішню кризу, що супроводжується навалою дорійців і «народів моря» і призводить цивілізацію до загибелі.

Поиск по сайту: