Тема 5. Диференціальне числення

1. Диференціювання функцій від однієї змінної.

2. Дослідження функцій за допомогою похідних.

3. Економічний сенс похідної.

5.1. Диференціювання функцій від однієї змінної

Означення. Нехай y = f(x) ‑ деяка функція; x ‑ деяка точка з області визначення y=f(x) . Похідною функції y=f(x) у точці x називається границя відношення приросту функції до приросту аргументу, якщо приріст аргументу довільним чином прямує до нуля:

(5.1)

Використовують також позначення

.

Наведемо таблицю похідних від елементарних функцій:

C¢=0;

x¢ =1;

(xⁿ)¢ =nx^n-1 , у тому числі ;

;

, у тому числі ;

, у тому числі ;

(sinx)¢ = cosx; (cosx)¢ = - sinx;

; ;

; ;

; ;

Є такі правила обчислення похідних:

(u+v)¢ = u¢ + v¢ ‑ похідна від суми;

(uv)¢ =u¢v + uv¢ ‑ похідна від добутку;

‑ похідна від частки;

[f(g(x))]¢ = f¢(g(x))×g¢(x) ­ похідна від складної функції.

Приклади. Обчислити похідну від функції y=f(x) (продиференціювати функцію y=f(x)):

1) f(x) = 3x² + e^x;

f¢(x) = 3×2x + e^x;

2) f(x) = 3e^-2x + 4lgx;

f¢(x) = ;

3) f(x) = ;

f¢(x) =

;

4) f(x) = ;

f¢(x) = ;

5) f(x) = sin²x = (sinx)²;

f¢(x) = (2sinx)×(sinx)¢ =2sinx×cosx =sin2x;

6) f(x) = sinx² = sin (x²);

f¢(x) = (cos(x²))×(x²)¢ = 2xcosx^2;

7) ;

f¢(x)= (1/4)(1-sin3x)^-3/4×(-cos3x)×3.

Приклад. Обчислити другу похідну від функції y(x) = x³ + sinx:

y¢¢(x) = (y¢(x))¢ = (x³+sinx) ¢¢ =

= (3x²+cosx) ¢ =6x – sinx.

Нагадаємо також, що функція y=f(x) називається диференційовною в точці x₀ , якщо в цій точці існує похідна y¢=f¢(x).

Функція, диференційовна в деякій точці (на деякому відрізку) є неперервною в цій точці (на цьому відрізку).

5.2. Дослідження функцій за допомогою похідних

Означення. Функція y=f(x) має мінімум (максимум) у точці x₀ , якщо існує такий окіл точки x₀ , що для всіх точок x¹x₀ цього околу виконується нерівність f(x₀)<f(x) (f(x₀)<f(x)).

y

x₀ x

Рис. 5.1.

Функція, показана на рис. 5.1, має два мінімуми та три максимуми. Нагадаємо, що поняття мінімуму та максимуму об’єднані в термін “екстремум”.

Теорема (необхідна умова існування екстремуму). Якщо диференційовна функція f(x) в точці x₀ має екстремум, то в цій точці похідна f¢(x₀) =0.

Теорема. Якщо на деякому відрізку [a;b] похідна f¢(x) від деякої функції є додатною (від’ємною), то на цьому відрізку функція f(x) зростає (спадає)

Теорема (перша достатня умова існування екстремуму). Якщо похідна f¢(x) від деякої диференційоної функції f(x) в точці x=x₀ дорівнює нулю і при x<x₀ похідна f¢(x)>0, а при x>x₀ похідна f¢(x)<0, то точка x₀ є точкою максимуму. Якщо ж похідна f¢(x) в деякому околі точки x₀ змінює знак з від’ємного на додатний, то точка x₀ є точкою мінімуму.

Теорема (друга достатня умова існування екстремуму). Якщо в точці x₀ диференційовної функції y = f(x) перша похідна f¢(x)=0 , а друга f¢¢(x)<0 , то в цій точці є максимум (мінімум, якщо f¢¢(x)>0) .

Поняття мінімуму та максимуму не треба плутати з поняттями найбільшого та найменшого значень функції на деякому інтервалі.

Зазначимо, що умова f¢(x)=0 не є достатньою для існування екстремуму функції y=f(x).

Нехай y = f(x) ‑ деяка функція та (x₀;y₀) ‑ точка з області визначення цієї функції. Проведемо через точку (x₀;y₀) дотичну до кривої (рис. 5.2).

y y=f(x)

Dy

dy

dx=Dx

a

x₀ x

Рис. 5.2.

Рівняння цієї дотичної – це пряма

y = f(x₀) +f¢(x₀)(x-x₀) (5.2)

Величина f¢(x₀) = k = tga є нахилом кривої y=f(x) в точці x₀ .

Означення. Диференціалом від функції y=f(x) називається вираз dy=f¢(x)dx, де dx = Dx ‑ приріст аргументу (рис. 5.2).

Приклад. Нехай y = ln(x²+1) .

Тоді .

Приклад. Знайти екстремуми та інтервали зростання і спадання функції y = x³ – 6x² +9x.

Знаходимо похідну y¢ =3x² – 12x +9.

Розв’язуємо рівняння 3x² – 12x +9=0 , звідки x₁=1; x₂=3.

Досліджуємо знаки першої похідної

Точки x₁=1 та x₂=3 можна також дослідити згідно з другою достатньою умовою екстремуму:

y²(x) = 6x – 12;

y²(1) = - 6 < 0, отже, в точці x=1 функція y = x³ – 6x² +9x досягає максимуму;

y²(3) = 6 > 0, отже, в точці x=3 ця функція має мінімум.

Означення. Функція f(x) називається випуклою (випуклою вверх) на відрізку [a;b] , якщо на цьому інтервалі її графік розташований нижче від її дотичної (рис. 5.3,а). Функція f(x) називається увігнутою (випуклою вниз), якщо на [a;b] цей графік розташований нижче від дотичної (рис. 5.3,б).

y y

a b a b

а x б x

Рис. 5.3.

Теорема (достатня умова випуклості). Якщо у всіх точках інтервалу [a;b] друга похідна f²(x) двічі диференційовної функції y=f(x) є додатною f²(x)>0, то функція y=f(x) є увігнутою на [a;b] . Якщо f²(x)<0 , то функція y=f(x) випукла на інтервалі [a;b] .

Означення. Точка x₀, у якій функція y=f(x) змінює увігнутість на опуклість (або навпаки), називається точкою перегину функції y=f(x) (рис. 5.4).

Теорема (достатня ознака існування точки перегину). Якщо в точці x₀ існує перша похідна f¢(x) і f²(x)=0 , причому друга похідна f²(x) змінює знак, то точка x₀ є точкою перегину функції y=f(x) (рис. 5.4).

y

x₀ x

Рис. 5.4.

Приклад. Знайти інтервали випуклості та увігнутості функції y = x³ ‑ 6x² + 9x .

Друга похідна y²(x)=6x-12 дорівнює нулю в точці x=2. Тому визначимо знаки цієї другої похідної на інтервалах (-∞;2) та (2;∞).

Отже, функція y(x) є випуклою на інтервалі (-∞;2), у точці x=2 має перегин, а на інтервалі (2;∞) увігнута.

Приклад. Дослідити властивості логістичної кривої (рис. 4.12).

Логістичною функцією описують еволюцію продажу на ринку нового товару. Загальний вигляд логістичної функції (кривої) такий: . Дослідимо конкретну логістичну функцію вигляду .

При t=0 маємо y(0)= .

Знайдемо першу похідну від функції :

. Оскільки для всіх t вираз 0,5^t є завжди додатним, то перша похідна y¢(x) ніколи не перетворюється в нуль, отже, логістична крива екстремумів не має.

Знайдемо другу похідну від y(t), тобто обчислимо

Розв’яжемо рівняння y²(t) = 0 на інтервалі t>0, тобто рівняння

0,01-0,1×0,5^t = 0 ,

звідки 0,5^t = 0,1;

tlg0,5 = lg0,1;

t(-lg2) = -1;

t₀ = 1/lg2 » 3,32.

Отже, при t₀=3,32 логістична крива має перегин. Значення y(t₀) в точці перегину

.

На інтервалі 0<t<t₀ логістична функція увігнута (кількість проданого товару залежно від часу зростає щораз швидше). Проте на нескінченному інтервалі t₀<t функція є випуклою (кількість проданого товару хоча й зростає, проте це зростання уповільнюється).

Приклад. Витрати на споживання деяких товарів (другої потреби) залежно від доходу описує функція Торнквіста (a, b, c >0). Дослідимо цю функцію (рис. 4.13).

Похідна завжди є додатнью на інтервалі z>0.

Друга похідна від’ємна.

Отже, витрати на споживання y збільшуються зі зростанням доходу z, проте швидкість цього зростання зменшується (граничні витрати зменшуються).

Обчислимо також .

Отже, витрати на споживання цього товару не можуть перевищити a.

Приклад. На інтервалі (0,1; 0,5) залежність розміру надходжень до бюджету y від ставки оподаткування x описує крива (функція) Лаффера (рис. 5.5):

.

Дослідимо цю функцію, обчисливши першу та другу похідні:

;

.

y

50

0,3 x

Рис. 5.5.

Легко бачити, що при x=0,3 похідна y¢(x)=0, причому друга похідна y²(x)>0 . Отже, ставка оподаткування x=0,3 = 30% в нашому прикладі дає найбільше надходження до бюджету.

Із рівняння y²(x) = 0 знаходимо точки перегину кривої

.

5.3. Економічний сенс похідної

Покажемо, як деякі економічні показники (граничне значення, темп приросту та еластичність) обчислюютьза допомогою похідної.

Означення (економічне). Граничним значенням My(x) показника y = y(x) називається приріст цього показника унаслідок додаткового збільшення аргументу x.

Нехай Dx ‑ приріст цього аргументу, а Dy ‑ приріст показника. Тоді . Якщо y=y(x) є неперервною фукцією від x, то, перейшовши до границі, отримуємо , тобто

My(x) = y¢(x) . (5.3)

Приклад. Випуск продукції Q залежно від затрат x описує функція (рис. 5.6).

Тоді граничний продукт .

Тепер , отже зі збільшенням затрат граничний продукт зменшується.

Q (випуск)

dQ

dx

x (затрати)

Рис. 5.6.

Приклад. Корисність U від споживання деякого блага x задана функцією U=U(x)= ln(1+x) (рис. 5.7). Тоді гранична корисність . Похідна MU¢=U²(x)= .

Зі зростанням кількості спожитих благ їхня гранична корисність зменшується.

U (корисність)

dU

dx

x (кількість благ)

Рис. 5.7.

Означення (економічне). Темпом приросту Ty(t) величини y=y(t) називається відносна зміна значення y за деякий проміжок часу.

Нехай час t змінився на проміжок Dt.

Тоді .

При Dt®0 маємо , тобто . (5.4)

Приклад. Зміну кількості населення деякої країни описує функція P = 100000000e^0,02t. Тоді темп приросту цього населення

(протягом кожного наступного року кількість населення зростає на 2% по відношенню до попереднього).

Означення (економічне). Еластичністю Ey(x) показника y = y(x) за аргументом x називається відношення відносної зміни цього показника до відносної зміни аргументу.

Отже, . Перейшовши до границі при Dx®0, отримуємо

(5.5)

Приклад. Попит Q на деякий товар в залежності від його ціни p описує залежність (рис. 5.8).

p (ціна)

Крива попиту

Dp

DQ

Q (величина попиту)

Рис. 5.8.

Визначимо еластичніть цього попиту. Згідно з отриманою формулою . Отже, зі збільшенням ціни на 1% попит на товар зменшиться на 2% . У разі зменшення ціни в 1,2 раза попит збільшиться в 2,4 раза.

Поиск по сайту: