Класифікація податків як складової податкової системи

Податки, залежно від різних класифікаційних ознак, можна класифікувати: 1) на загальнодержавні та місцеві; 2) прямі та непрямі; 3) податки з юридичних осіб, фізичних осіб, змішані податки; 4) податки на доходи, споживання і майно; 5) прогресивні, пропорційні та регресивні; 6) разові та систематичні.

1. Залежно від рівня регулювання або компетенції органу, який вводить в дію податок чи збір на відповідній території податки поділяються на загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України та повністю надходять до державного бюджету. До загальнодержавних податків і зборів належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Місцеві податки і збори справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених Податковим кодексом України. До місцевих податків і зборів належать:

податок на майно; єдиний податок; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

2. Залежно від форми оподаткування податки поділяються на:на прямі і непрямі.

Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов'язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.

Прямі податки встановлюються відносно платників. Їх розмір залежить від розміру об'єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном.

До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки.
Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто має більш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США, Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько 40-90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень.

За ступенем обліку фінансового стану платника податків прямі податки поділяються на особисті та реальні. Механізм обчислення та сплати особистих податків враховують платоспроможність та сімейний стан фізичної особи, оскільки вона сплачує податок в залежності від величини отриманого доходу (прибутку). Прикладом особистого податку є податок на доходи фізичних осіб. Реальними податками оподатковується майно фізичних і юридичних осіб незалежно від індивідуальних фінансових можливостей платника податку. Прикладом реального податку є податок (плата) на землю, платники якого повинні сплачувати його незалежно від того, чи отримали вони доходи і, якщо отримали, то в яких розмірах.

Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання.

Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.

3. Залежно від платника:

податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств, екологічний податок та ін.);

податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб та ін.);

змішані податки, що справляються як з юридичних, так і з фізичних осіб (ПДВ, акцизний податок, мито та ін.).

4. Залежно від економічного змісту об’єкту оподаткування податки поділяються на:

Податки на дохід - це податки на доходи юридичних і фізичних осіб за відповідними ставками. До них можна віднести податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб.

Податки на споживання - це податки, які сплачуються кінцевими споживачами в цінах придбаної продукції. Прикладом податків на споживання є акцизний збір, митні збори, податок на додану вартість.

Податки на майно - це податки, об'єктом оподаткування для яких є певне майно юридичних чи фізичних осіб. До майнових податків відноситься податок на нерухомість (на даний час не стягується), податок з власників транспортних засобів.

5. Залежно від порядку встановлення ставки податку, податки поділяються на:

прогресивні, пропорційні та регресивні.

При пропорційному податку податкова ставка не залежить від величини доходу, тому сума податку пропорційна величині доходу. Прямі податки (за винятком прибуткового податку і в деяких країнах податку на прибуток) є пропорційними. З точки зору способу встановлення податкової ставки пропорційними податками виступають також непрямі податки.
При прогресивному податку податкова ставка збільшується в міру зростання величини доходу і зменшується в міру скорочення величини доходу. Приклад прогресивного податку – податок на доходи фізичних осіб. Така система оподаткування в максимальному ступені сприяє перерозподілу доходів, проте вона навряд чи сприяє підвищенню ефективності виробництва.

При регресивному податку податкова ставка збільшується в міру скорочення доходу і зменшується у міру зростання доходу.

У явному вигляді регресивна система оподаткування в сучасних умовах не спостерігається - прямих регресивних податків немає. Проте всі непрямі податки з точки зору частки, яку вони займають в доході покупця (а не з точки зору встановлення ставки податку), є регресивними, причому чим вище ставка податку, тим більшою мірою регресивним він є. Найбільш регресивний характер мають акцизні податки. Оскільки непрямий податок - це частина ціни товару, то залежно від величини доходу покупця частка цієї суми в його доході буде тим більше, чим менше дохід, і тим менше, чим більше дохід.

6. Залежно від періодичності справляння:

разові податки, сплата яких пов’язана з подіями, що не носять системного характеру (оподаткування доходу, отриманого платником податку як подарунок або внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав);

систематичні (регулярні) податки, сплата яких пов’язана з вираженою регулярністю, зазвичай через певні проміжки часу й в продовж усього періоду володіння (користування) чи діяльності платника. При цьому виділяють податки: декадні; місячні; квартальні; піврічні; річні.

Поиск по сайту: