Другий етап Вовчухівської операції

Тиждень нав'язаного Парижем перемир'я воюючі сторони використали для зміцнення своїх позицій і підготовки до нових активних дій. Значно посилені були польські війська львівського напрямку. Генерал Розвадовський у телеграмі до прем'єра Падеревського ставив питання так - якщо не надійде підмога, то Львів захоплять українці.

Варшава не забарилася. До Перемишля, а потім Судової Вишні і Городка було перекинуто резерви. Вони утворили нові бойові групи - підполковника Йозефа Бекера (пізніше - командир дивізії, генерал, помер 1925 p.), який мав 1300 крісів, 19 скорострілів, 12 гармат і 6 березня прибув з Перемишля до Родатич, підполковника Вацлава Фари (пізніше - командир 2-ї дивізії леґіонерів, генерал дивізії). Його група в районі Любіня Великого- Городка-Добростанів мала 7 куренів піхоти і 4 гарматних батарей, всього 282 старшин і 3725 підстарший і солдат. Між Перемишлем і Городком стали курсувати два нові бронепоїзди.

Генерал Т. Розвадовський уживав усіх заходів для виправлення ситуації на фронті. 26 лютого на засіданні уряду в Бельведері І. Падеревський різко критикував його діяльність, а Ю. Пілсудський заявив прямо, що готовий усунути генерала з високої посади. Однак уряд обмежився заміною військового міністра Польщі. Ним став знайомий вже генерал Йозеф Лєснєвський, командувач оперативної групи під Львовом. Генерал Розвадовський планував, насамперед, силами груп Й. Бекера і В. Фари з Родатич на Вовчухи-Долиняни і з Черлян на Стоділки розгромити головні сили 3-го галицького корпусу полковника Г. Коссака і відкинути українців від залізниці Перемишль-Львів. Потім ударом з Судової Вишні вийти на лінію Ставчани-Комарно.

Командування Галицької армії готувалось намертво заблокувати Львів з боку Перемишля і приступити до другого етапу Вовчухівської операції – наступу на Львів. Планувалось, насамперед, зайняти Городок і залізничний шлях Городок-Судова Вишня. Для цього головні сили зосереджувалися на ділянці фронту між Городком і Судовою Вишнею. На початку березня група К. Гофмана була посилена двома курінями УСС з-під Львова – поручників Василя Іваницького і Володимира Струця, щирецьким куренем поручника Михайла Ліщинського, коломийськими куренями поручника Володимира Левицького і четаря Ілька Ясінчука та пробоєвим гуцульським куренем четаря Гриця Гопераціяолинського. Артилерійська група підтримки наступу включала два полки Дніпровської гарматної бригади і три окремих гарматних батареї. Головне угруповання мало 12 піхотних куренів - близько 6 тис. багнетів, 60-80 скорострілів і 32 гармати.

6 березня 1919 р. у штабі 3-го галицького корпусу в с. Гошани полковник Г. Коссак провів останню військову нараду, у якій взяли участь усі командири бригад, груп і куренів, задіяних в операції, зокрема, підполковник А. Кравс, отамани О. Букшований, А. Бізанц, К. Гофман, К. Шльосер, В. Білокриницький, сотники 3. Носковський, О. Станімір, А. Ліськевич та інші. Начальник штабу корпусу отаман К. Долєжаль зачитав наказ, за яким було створено три групи: «Городок» (два курені, командир - О. Станімір), «Вовчухи» (три курені, командир - О. Букшований), «Судова Вишня» (п'ять куренів, командир -А. Ліськевич) і резерв - курінь Г Голинського. Командування операцією покладалось на підполковника А. Кравса. її план передбачав наступне: окремий загін Г. Голинського прориває польську оборону в районі Вовчухи-Родатичі. Одразу ж в прорив вступає група «Вовчухи» і, з'єднавшись з Янівською групою 1-го корпусу, завдає удар на Городок із заходу і півночі. Група «Городок» наступає на місто з півдня. Група «Судова Вишня» прикриває лівий фланг наступаючих військ у готовності відбити можливий контрудар противника. Початок операції призначено на п'яту ранку 8 березня. Щоб увести противника в оману щодо часу і напрямку головного удару 5 березня галицькі війська відновили активні дії вздовж всього фронту. Увечері в центрі подій опинився Львів. Коли артилерія почала обстріл ворожих позицій на околицях міста, раптом ворожі вибухи пролунали у південній його частині. Над куполами храмів, дахами будинків високо в небі здійнялися чорні стовпи диму. З'ясувалося, що були підірвані великі склади боєприпасів в районі головного вокзалу. Паніка охопила населення і Гарнізон міста. Заграви величезних пожеж палахкотіли цілу ніч.

Отаман Шухевич згадував, що тоді його розвідники принесли вісті про страшну паніку у Львові. Перший порив був – використати сприятливу мить для атаки міста. Звернувся до командира корпусу. Але Тарнавський заборонив йому та іншим командирам ризикувати. І даремно. Пізніше польські військові історики зауважили, що у березні галичани двічі могли повернути свою столицю: у ніч на шосте і в час апогею Вовчухівської операції.

Але сталося так, що другий етап наступальної Вовчухівської операції розпочався з оборонних боїв. Вранці 7 березня після досить сильної артилерійської підготовки польські війська перейшли у наступ.

Поиск по сайту: