Загальний аналіз систем освіти

Середня освіта

У другій половині ХХ століття у провідних країнах світу пройшли реформи системи загальної освіти. Збільшилися терміни обов'язкового безкоштовного освіти. Діє проміжна ступінь між початковою та повною середньою школою.

По завершенні початкової та неповної середньої навчання учні розподіляються по трьох основних навчальних потоків: повна загальноосвітня школа, яка орієнтує на теоретичну підготовку та подальше навчання в університеті; середня школа c упором на підготовку до навчання у технічному вузі; професіоналізовані навчальні заклади.

Поряд c державними існують приватні навчальні заклади. Вони, як правило, платні. Частина з них є привілейованими (англійські "паблік скулз", американські незалежні школи і т.п.).

Державна політика щодо приватних шкіл у різних країнах базується на різних принципах. B США влади приділяють їм менше уваги, ніж суспільним навчальним закладам, що виражається, перш за все, в перевагах при фінансуванні. У Великобританії при субсидуванні приватні і громадські школи користуються рівними правами.

Майже у всіх провідних країнах світу школа - пріоритетний об'єкт фінансування. На початку 90-х років питома вага витрат на освіту в загальній сумі витрат становив: США, Англія-близько 14%, Німеччина-близько 10%. Шкільні асигнування в цих країнах у 80-х роках зростали швидше, ніж у цілому національний дохід, утвердившись як одна з основних статей бюджету.

Підтримка шкільної освіти на досить високому рівні - важлива передумова динамічного розвитку суспільства. Високорозвинені індустріальні держави досягли вражаючих економічних досягнень в чому, завдяки припливу з системи освіти кваліфікованих і навчених кадрів.

Зауважимо, що не існує незмінного поєднання критеріїв та показників ефективності освіти. Мова йде не лише про підготовку добре навченої молоді, але і формування в стінах навчальних закладів дієздатного, ініціативного, наступного ідеалам гуманізму покоління.

В основному в педагогічних колах всіх вивчених країн вважають, що для підвищення рівня освіти, перш за все, необхідно модернізувати зміст, форми і методи шкільної освіти.

У провідних країнах світу робляться активні спроби для підвищення результативності освіти. На Заході на чолі руху за поліпшення якості освіти стоять США. У цій країні на основі загальних прагнень поліпшити результативність школи об'єднуються центральні та місцеві влади, вчителі та громадськість. Для стимулювання відповідної діяльності окремих навчальних закладів застосовується певна процедура акредитації. У разі успішної акредитації, коли підтверджується спроможність навчального закладу, що забезпечує якісну освіту, школа отримує додаткові кредити.

Не менше дбають про підвищення якості освіти та в інших країнах. Так, Національна комісія з освіти Великобританії опублікувала в 1993 р . доповідь з промовистою назвою «Вчитися процвітати. Радикальний погляд на освіту сьогодні і стратегія на майбутнє ». Рекомендації, як досягти позитивних змін, сформульовані у вигляді кількох цілей: скорочення об'єму обов'язкового освіти, вдосконалення системи підвищення кваліфікації викладачів, зосередження управління освітою та підготовки кадрів викладачів у руках одного органу, збільшення інвестицій в освіту, розширення участі громадськості у діяльності школи.

На закінчення можна виділити декілька основних закономірностей загальної середньої освіти вивчених країн:

• тривалість навчання в повній середній школі становить близько 12 років;

• повна середня школа переважно підрозділяється на 3 рівні: початкова, середня і старша;

• обов'язковим є навчання тільки в середній школі, після закінчення якої учень вибирає подальший шлях отримання освіти: академічний - з метою вступу до вузу чи професійний - для отримання середньої спеціальної освіти;

• в старшій школі (це, як правило, 10-12 класи) навчання профільне - з кількістю напрямків спеціалізації від двох до чотирьох;

• кількість обов'язкових навчальних дисциплін у старшій школі значно зменшується, як правило, до 58, на вивченні яких і робиться акцент протягом наступного періоду навчання;

• у деяких країна атестат про закінчення старшої середньої школи (диплом, сертифікат) отримують далеко не всі його здобувачі;

• у більшості країн зарахування до ВНЗ відбувається за конкурсом атестатів (дипломів, сертифікатів) або за результатами тестування, єдиного по країні або індивідуального по вузах, заснованого, як правило, на вимірюванні рівня здібностей абітурієнта.

2.2 Вища освіта

У вивчених країнах світу за останню чверть століття різко розширилися мережі вищої освіти. Цей процес відбив зростаючу роль вищої школи в економічному прогресі, збагачення уявлень про життєві ідеали. Помітно змінився соціальний склад студентства: він став більш демократичним. Змінюється зміст програм університетського і не університетського вищої освіти.

Ключовою проблемою політики провідних країн світу щодо вищої школи є підтримка якості освіти. Для вирішення цієї проблеми реформується механізм державного контролю за діяльністю вищої школи. Так, в Англії з 1993 р . діє система оцінки якості вищих шкіл, здійснюваної Радою з вищої освіти. Розміри державних субсидій на окремі навчальні заклади залежать від результатів такої оцінки. Аналогічна система діє в США. В окремих штатах подібну оцінку здійснюють особливі агентства перевірки якості освіти.

Підсилилося змагання держав у сфері вищої освіти - це, по суті, змагання економічний, так як освіта в сучасних умовах стало основним джерелом економічного зростання. За даними американських вчених, які досліджують проблеми економіки освіти, на частку останнього доводиться 15-20% зростання національного доходу. Крім того, від 20 до 40% зростання дає вдосконалення наукових знань та їх застосування - процес, в якому провідна роль належить вищим навчальним закладам, а саме там у всіх країнах Заходу сконцентрована переважна частина фундаментальних досліджень.

Значимість вкладу вищої школи у реформування суспільства підтверджується світовим досвідом. Він показує, що всі країни, що успішно подолали перехід до сучасних ринкових відносин, розглядали сферу вищої освіти як пріоритетну та виходили з цього у своїй інвестиційній політиці.

Політичною елітою в Великобританії, Німеччині і США був сформований своєрідний культ освіти, підтримуваний регулярними зустрічами голів держав із найкращими студентами, аспірантами, викладачами і поданням їх перед громадськістю як «інтелектуальної цінності країни».

Такі зустрічі підкреслюють, що освіта - основний показник якості життя, серцевина економічної могутності і творчого потенціалу кожної людини. Висновок

Проаналізувавши сучасні тенденції розвитку освітніх систем провідних західних країн, можна зробити висновок, що кожна з цих країн має певні сформованими традиціями в галузі освіти, які пов'язані з особливостями їх соціально-економічного розвитку, історичними та національними умовами. Але в той же час вони володіють і певним схожістю проблем реформування школи, пов'язаних з модернізацією змісту освіти, що призводить до об'єднання зусиль всього світового співтовариства для вирішення даних проблем. Отже, можна сказати, що порівняльний аналіз різних систем освіти та виявлення конкретних підходів до змісту освіти дають можливість виділити передумови і тенденції формування єдиного освітнього простору.

Поиск по сайту: