Як об'єднати ринок освіти з ринком праці

У сфері вищої освіти сьогодні не обійтися без розробки професійних стандартів, - вони є основою для розробки кваліфікацій на ринку праці. Розповідає менеджер проектів компанії "Систем Кепітал Менеджмент" Наталя Гнилицька:

- Більшість характеристик професій, які діють в Україні, перелік вимог до їхніх представників затверджувалися ще в радянські часи. Розробляли їх методисти системи освіти - люди, зазвичай недосить обізнані з плинними потребами реального сектору економіки. Сьогодні, на мою думку, головна роль у формуванні вимог до кваліфікації працівників повинна належати бізнесу, оскільки в цій сфері чіткіше розуміють, на яких його кращих практиках мають базуватися професійні стандарти. Більше того, з цілої низки спеціальностей сьогодні може забезпечити підготовку викладачів тільки бізнес.

Саме тому СКМ спільно з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, Конфедерацією роботодавців України та Британською радою в Україні ініціювала у 2011 році проект зі створення сучасних професійних стандартів - свого роду паспортів професій. У цих паспортах буде чітко написано, що повинен знати і вміти спеціаліст у певній професії, щоб роботодавець був готовий узяти його на роботу, забезпечивши достойну зарплату і можливості для кар'єрного зростання. На сьогодні нами розроблено професійні стандарти за такими професіями: металургія (інженер конвертерного виробництва, майстер конвертерного виробництва, сталевар конвертера, підручний сталевара конвертера), енергетика (інженер-електрик в енергетичній сфері, інженер-електромеханік гірничий), журналістика (журналіст мультимедійних видань засобів масової інформації, редактор мультимедійних видань засобів масової інформації). На підставі цих паспортів професій Міністерство освіти за підтримки роботодавців формуватиме систему кваліфікацій, а ВНЗ і ПТУ - навчальні програми.

- Як розроблялися ці стандарти, і хто запроваджуватиме їх поряд із новими освітніми
стандартами у ВНЗ?

- Для розробки паспортів професій було створено робочі групи на підприємствах, - вони
проаналізували, що робить успішний працівник на реальному підприємстві, які навички і знання він має.
Потім із них вибрали найважливіші і сформували паспорт професії, або профстандарт. Щоб цей стандарт
влаштовував усю галузь, він був представлений найбільшим роботодавцям галузі, і вони внесли до нього
зміни. Після галузевого узгодження профстандарти було передано робочій групі ВНЗ, яку створило
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту. Найскладніша частина роботи - трансформація вимог
бізнесу у програми навчання, які дадуть випускникам необхідні знання та навички. Це не означає, що
вища освіта звузиться до потреб виробництва, але випускникам усе ж таки легше буде знайти собі
застосування на реальному ринку праці. Нові освітні стандарти саме й формуються з урахуванням його
потреб. А запроваджуватимуть їх викладачі. У випадках, коли для модернізації навчальної програми
знадобиться стажування викладача на підприємстві, це буде забезпечено в рамках проекту. У
майбутньому ВНЗ зможуть отримувати замовлення на прикладні наукові дослідження для підприємств-
партнерів.

Однак просто розробити галузеві профстандарти - замало, з часом вони потребуватимуть оновлення. Успіх проекту залежатиме не тільки від зусиль партнерів, а й від готовності викладачів пілотних ВНЗ навчатися самим і по-новому навчати своїх студентів.

Роль замовника і партнера на ринку освіти мають відігравати роботодавці, оскільки зараз бізнес власним коштом доучує молодих співробітників. У Європі роботодавці беруть участь у формуванні освітніх стандартів, у роботі системи контролю якості вищої освіти, беруть участь у викладанні, читаючи лекції, даючи студентам можливість пройти практику або провести дослідження на замовлення підприємства.

Для того щоб успішно вписатися у професію, сучасним випускникам ВНЗ потрібно мати не просто необхідні професійні навички, а такі, які роботодавець зможе "зважити" й "виміряти". Така відкрита і гнучка система оцінки класу професіонала давно й успішно діє у Великобританії.

Розповідає менеджер із проектів і партнерських зв'язків Британської ради в Україні Олена Горшенєва:

- Насамперед, на ринку освіти і праці в Британії діють галузеві ради (Sector Skills Councils), усього їх
сьогодні налічується 21. Це експертно-аналітичні центри, створені роботодавцями для побудови такої
національної системи професійних умінь, яка б максимально відповідала потребам ринку праці. Вони
здійснюють зв'язок галузі з державою, соціальними партнерами та системою професійної освіти.
Ліцензовані урядом, галузеві ради проводять серйозні дослідження ринку праці і прогнозують його
розвиток з погляду потреб у професійних уміннях. Вони допомагають виробництвам у пошуку нових
рішень для забезпечення їх кваліфікованими кадрами, стимулюють інвестиції з боку держави і
роботодавця в навчання персоналу та створення нових робочих місць. Робота над поліпшенням якості
трудового потенціалу має стратегічне значення, оскільки сприяє економічному зростанню окремих
підприємств і галузей у цілому.

Найважливіша сфера діяльності галузевих рад - створення та оновлення національних професійних стандартів. На основі профстандартів відбуваються прийом на роботу, атестація персоналу, планування підвищення кваліфікації та кар'єрного зростання, побудова навчальних модулів і нових кваліфікацій. Галузеві ради пропонують вільний доступ до бази даних із профстандартів, а також надають інформацію про кар'єрні позиції в галузі, їх кваліфікаційний рівень та можливості, які пропонує чинна система освіти для отримання необхідної кваліфікації.

Цікаво, що у створенні професійних кваліфікацій усіх рівнів складності, від першого до восьмого в термінах Європейської рамки кваліфікацій, беруть участь роботодавці, Вони або створюють і присуджують кваліфікації самі (за наявності права на таку діяльність), або тісно співпрацюють із кваліфікаційними центрами, які займаються створенням та присвоєнням професійних кваліфікацій різного профілю і рівня складності. Хоч університети мають право присвоювати ступені своїм випускникам (п'ятий-восьмий рівні кваліфікацій за Європейською рамкою кваліфікацій), останнім часом помітно посилюється взаємодія академічного університетського середовища з роботодавцями, оскільки всі сторони усвідомлюють необхідність для випускників мати таку кваліфікацію, яка дозволить їм знайти достойну роботу.

Як британці оцінюють кваліфікації потенційних працівників? Кваліфікаційна програма зазвичай складається з кількох навчальних модулів, які різняться характером діяльності, а також рівнем її складності. Стандартизоване оцінювання досягнутих результатів за кожним із модулів допомагає побачити профіль володіння спеціальністю кожного окремого індивіда. Наприклад, якщо програма підготовки інженера не забезпечує достатньої виробничої практики, то це буде чітко відображено у заявлених результатах навчання, а отже - у присвоєній кваліфікації.

У Великобританії діє нова загальнонаціональна рамка кваліфікацій, що побудована відповідно до принципів Європейської рамки і враховує як національні особливості освітніх систем чотирьох складових Об'єднаного Королівства, так і відмінності академічної і професійної освіти. Якість освіти визначається тим, яке середовище навчання та досвід пропонує освітня програма здобувачу кваліфікації або ступеня.

У нас у ВНЗ із радянських часів існують освітньо-кваліфікаційні характеристики і програми, але немає засобів діагностики, тобто інструментів оцінювання, і "живих" професійних стандартів, які б змінювалися в часі й чітко реагували на технологічні та сутнісні зміни на ринку праці. Технологічно освіта має бути прозорою і надійною. З іншого боку, роботодавці мусять добре знати свої нинішні і майбутні потреби: які види виробництва зникають, які виникають, які вміння персоналу дозволять виробництву бути гнучким та конкурентоспроможним. Нам потрібні нові інституції і спеціалісти, котрі б забезпечували такі важливі функції, як дослідження ринку праці, побудова кваліфікацій на основі професійних стандартів, стандартизоване оцінювання результатів навчання як обов'язкова умова для присвоєння кваліфікації. Поки що в нас цього немає, як і зрозумілих механізмів взаємодії ринку праці, освіти та держави.

Поиск по сайту: