Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Дефіцит фахівців - відсутність виробництва



Дисбаланс між потребами ринку праці і якістю освіти випускників українських ВНЗ став однією з тем дослідження в рамках проекту "Рейтинг ВНЗ "Компас-2012", ініційованого і профінансованого компанією "Систем Кепітал Менеджмент" за сприяння благодійного фонду Ріната Ахметова "Розвиток України".

Про природу цього дисбалансу розповідає координатор проектів Київського міжнародного інституту соціології Андрій Кашин.

- Судячи з українських даних, а також із даних колишнього радянського простору, існує певний
дисбаланс між якістю освіти тих спеціалістів, яких готує система вищої і середньої спеціальної освіти, та
потребами ринку праці. Ця проблема актуальна і для всього світу, але там багато зусиль докладають до
усунення зазначеного дисбалансу: проводять різноманітні дослідження, роблять різнопланові
короткострокові і довгострокові прогнози щодо того, які кваліфікації знадобляться ринку в цілому і певним
секторам цього ринку, - так, у Євросоюзі для всіх двадцяти семи країн створено прогнози зайнятості тих
або інших спеціалістів в економіці. Там також є секторальні об'єднання роботодавців, що регулюють
низку питань, пов'язаних з вищою освітою.

В Україні робота на цьому напрямі поки що не систематична, розвивається переважно за рахунок приватних ініціатив окремих представників бізнес-спільнот. Приміром, компанія СКМ недавно реалізовувала проект під назвою "Дискусійний клуб", метою якого було поліпшення взаємодії бізнесу та вищих навчальних закладів. У рамках цього проекту зустрічалися представники бізнесу, ВНЗ і місцевої влади - вони намагалися знайти ефективні практики розвитку співпраці.

Безперечно, роботодавці повинні брати участь у розробці професійних стандартів, цікавитися процесом підготовки фахівців для своєї галузі і, можливо, брати в ньому участь. У такому разі їхні скарги на систему освіти і на її "продукцію" будуть цілком обґрунтованими. Поки що більшість роботодавців (із зовсім малої кількості тих, хто робить якісь кроки назустріч) налагоджують зв'язки з конкретними ВНЗ і домовляються про підготовку фахівців під вимоги конкретного підприємства, але ця робота не має систематичного, масштабного характеру.

- Цікаво, кому з випускників ВНЗ найважче знайти роботу? Мабуть, інженерам.

- Прикметне, що людям із технічною освітою легше знайти роботу, ніж гуманітаріям. Об'єктивно для
спеціалістів інженерно-технічного напряму в нас небагато робочих місць, а відповідно - немає особливих
перспектив, однак зайнятих серед них більше. Водночас спеціалісти інженерно-технічного напряму
менше працюють за спеціальністю. А це означає, що серед них має бути багато тих, хто влаштовується
на суміжні посади або перекваліфіковується, - був інженером, став програмістом. Крім того, затребувані
на ринку праці ІТ -спеціалісти.

- Чому мало людей вступають на інженерно-технічні спеціальності?

- Вони не особливо престижні, і держава не проводить комплексної політики підвищення їх престижу.
З одного боку, використовується такий інструмент, як держзамовлення, - зменшується державне
фінансування навчання на популярних сьогодні юридичних та економічних спеціальностях і збільшується

держзамовлення для технічних напрямів підготовки. Якщо говорити про вищу освіту, то, за даними МОНМС, у 2012 році істотно - порівняно з 2011 роком - збільшено обсяг прийому за держзамовленням на такі напрями підготовки, як електроніка (майже на 34%), енергетика та енергетичне машинобудування (на 14,5%), радіотехніка, радіоелектронні апарати, зв'язок (майже на 25%), металургія і матеріалознавство (на 64%), машинобудування і металообробка (майже на 28%), хімічні технології та інженерія (на 46%), авіаційна і ракетно-космічна техніка (на 44%), транспорт і транспортна інфраструктура (на 32%). Держава з допомогою цього механізму привертає увагу до технічних спеціальностей. Але не проводиться інформаційна кампанія з підвищення престижу технічної освіти. До того ж навчатися на технічних спеціальностях досить складно, потрібно мати відповідну математичну підготовку.

- Яка перспектива відкривається сьогодні перед випускниками ВНЗ? Вимушена перекваліфікація
чи все ж таки "переучування" професії на практиці?

- За результатами опитування випускників, яке проводиться в рамках щорічного проекту "Рейтинг
ВНЗ "Компас-2012" (опитуються випускники п'яти напрямів: юридичного, ІТ, бізнес-економічного,
інженерно-технічного та архітектурно-будівельного), у 2011 році постійну роботу на час опитування мали
77% випускників, у 17% ніколи не було постійної роботи тривалістю більше шести місяців. 6% опитаних
мали досвід роботи, але на момент опитування не працювали. Найвищий рівень безробіття зафіксовано
серед молодих фахівців архітектурно-будівельних спеціальностей: серед них у 26% ніколи не було
постійної роботи, 6% колись мали роботу, але на час опитування не працювали, 67% на момент
опитування мали постійну роботу. Цікаво, що серед спеціалістів інженерно-технічного напряму 82°/
випускників мали постійну роботу, 4% мали роботу раніше і 14% ніколи не мали постійної роботи. Крім^
того, часто ці випускники влаштовуються на роботу не за фахом, що свідчить про їхню високу професійну
мобільність. Можна припустити також, що в їхньому професійному середовищі нижча конкуренція,
оскільки під час вступу до ВНЗ нерідко буває недобір, і для цих спеціальностей характерний високий
показник відрахувань.

Близько третини (32%) молодих спеціалістів, які закінчили навчання у ВНЗ приблизно за півроку до опитування, ніколи не мали постійної роботи, 60% були працевлаштовані на постійній основі. Уже серед випускників 2009 року виявилося тільки 14% тих, хто ніколи не мав постійної роботи. А ті, хто закінчив навчання понад два роки тому, на момент опитування були працевлаштовані в абсолютній більшості.

У 2011 році за фахом працювало трохи більше половини (53%) опитаних випускників із досліджуваних нами напрямів. Найбільше працевлаштованих за фахом серед юристів (64%), трохи менше - серед спеціалістів бізнес-економічного (50%), інженерно-технічного (48%) та архітектурно-будівельного (44%) напрямів.

Сучасний ринок праці вирізняється підвищеною професійною мобільністю, оскільки в умовах динамічної економіки деякі спеціальності зникають, інші з'являються. Однією з відповідей на мінливий ринок праці є "програми навчання протягом усього життя" (lifelong learning), які активно розвиваються в країнах ЄС. В Україні також є низка нормативних документів для впровадження такої освіти, але поки ще це на рівні декларацій.

- Ви проводили опитування серед випускників ВНЗ та представників компаній-роботодавців на
тему досвіду працевлаштування, професійних навичок і компетенцій випускників. У 2012 році було
опитано представників 845 великих та середніх компаній-роботодавців і 1156 випускників із 232 ВНЗ
України. Які вимоги до випускників ставлять роботодавці?

- Насамперед вони відзначають, що навряд чи в Україні знайдеться бодай один роботодавець, який
був би повністю задоволений якістю підготовки випускників. Як правило, найнявши на роботу молодого
спеціаліста, роботодавець ще кілька років навчає його, вкладаючи в цю "доробку" час і кошти. За
оцінками і роботодавців, і випускників, найкращим свідченням ефективності роботи університету є
практична цінність та відповідність освітніх послуг потребам ринку праці, а показники наукової діяльності і
впливу на громадське життя відходять на другий план. Справді, роботодавці відчувають потребу в
прикладних знаннях випускників, тоді як ВНЗи зосереджуються на їх теоретичній підготовці, - і відрив
практики від теорії тут величезний.

На думку роботодавців, найважливіші якості молодих працівників - практично-професійні навички, уміння вирішувати проблемні ситуації та досвід роботи з клієнтами, і саме цього останнім найчастіше не вистачає. На брак у нинішніх випускників практичних навичок скаржилися 61% усіх роботодавців, на

невміння вирішувати проблемні ситуації вказали 38%, 32% опитаних відповіли, що молодим спеціалістам бракує навичок роботи з клієнтами. Окрім цього, на думку чверті роботодавців, у молодих фахівців недостатній рівень знання іноземних мов, досвіду письмового та усного спілкування, менеджерських і аналітичних навичок, а також теоретичних знань за фахом. Причому недостатню компетентність молодих спеціалістів найгостріше відчувають великі підприємства.

Близько чверті роботодавців (26%) вказали, що за останні п'ять років якість підготовки випускників в українських ВНЗах погіршилася, 30% вважають, що не змінилася, і 20% відзначили поліпшення якості їх підготовки.

Характерно, що самі випускники не завжди адекватно оцінюють, яких навичок їм бракує. Так, найбільша кількість (46%) випускників вважають, що їм бракує знання іноземних мов. Чверть (25%) відчувають брак практичних професійних навичок, 13% - менеджерських навичок і досвіду роботи з клієнтами, 9% - аналітичних навичок. Тільки 8% випускників визнають, що їм не вистачає вміння вирішувати проблемні ситуації (хоча брак таких навичок у випускників відзначили 38% роботодавців). Ще менше випускників усвідомлюють, що їм бракує теоретичних знань, досвіду писемного та усного спілкування, хоча кожен п'ятий роботодавець відзначає дефіцит цих якостей у випускників. Водночас випускники мають свою думку про те, які найважливіші навички потрібні роботодавцям, їх три: практичні професійні навички (їх відзначив 51% опитаних), роботи з комп'ютером (39%), роботи з клієнтами (35%) і знання іноземних мов (33%). Тим часом роботодавці демонструють інші пріоритети: від молодих фахівців вони насамперед вимагають, окрім важливих для 60% опитаних професійних навичок, уміння вирішував проблемні ситуації (39%) і навичок роботи з людьми (28%). При прийомі на роботу роботодавці насамперед звертають увагу на креативність молодого спеціаліста, його здатність аналізувати інформацію, системність мислення, здатність до самоосвіти (54%), стресостійкість, гнучкість, ініціативність, відповідальність (51%), рівень розвитку практичних навичок за фахом (47%) і рівень розвитку комунікативних навичок (37%).

Серед вад сучасної освіти роботодавці називають відсутність у самих викладачів практичного досвіду роботи, доступу до новинок ринку в їхній сфері, а також формальний підхід до проходження студентами практики і застаріле обладнання у ВНЗ. Тому необхідні зміни, які повинні прийти у сферу вищої освіти в країні, - це збільшення практичної складової в освітньому процесі та оновлення матеріально-технічної бази ВНЗ. Необхідно поглиблювати співпрацю між ВНЗ і бізнесом, а це - залучення працівників компаній до проведення лекцій і семінарів, студентські та викладацькі практики на базі компаній.

Серед ВНЗ, чиїх випускників найчастіше беруть на роботу в опитані компанії, більшість представляють Київ - це НАУКМА, Київський національний університет ім. Т.Шевченка, НТУ "КПІ". КНЕУ. НАУ.

А, за результатами "Рейтингу ВНЗ "Компас-2012", перше місце серед найуспішніших ВНЗ стабільно утримує Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут", далі йдуть: Київський, національний університет ім. Т.Шевченка, Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет "Львівська політехніка", Київський національний університет будівництва і архітектури .




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.