Дефіцит фахівців - відсутність виробництва

Дисбаланс між потребами ринку праці і якістю освіти випускників українських ВНЗ став однією з тем дослідження в рамках проекту "Рейтинг ВНЗ "Компас-2012", ініційованого і профінансованого компанією "Систем Кепітал Менеджмент" за сприяння благодійного фонду Ріната Ахметова "Розвиток України".

Про природу цього дисбалансу розповідає координатор проектів Київського міжнародного інституту соціології Андрій Кашин.

- Судячи з українських даних, а також із даних колишнього радянського простору, існує певний
дисбаланс між якістю освіти тих спеціалістів, яких готує система вищої і середньої спеціальної освіти, та
потребами ринку праці. Ця проблема актуальна і для всього світу, але там багато зусиль докладають до
усунення зазначеного дисбалансу: проводять різноманітні дослідження, роблять різнопланові
короткострокові і довгострокові прогнози щодо того, які кваліфікації знадобляться ринку в цілому і певним
секторам цього ринку, - так, у Євросоюзі для всіх двадцяти семи країн створено прогнози зайнятості тих
або інших спеціалістів в економіці. Там також є секторальні об'єднання роботодавців, що регулюють
низку питань, пов'язаних з вищою освітою.

В Україні робота на цьому напрямі поки що не систематична, розвивається переважно за рахунок приватних ініціатив окремих представників бізнес-спільнот. Приміром, компанія СКМ недавно реалізовувала проект під назвою "Дискусійний клуб", метою якого було поліпшення взаємодії бізнесу та вищих навчальних закладів. У рамках цього проекту зустрічалися представники бізнесу, ВНЗ і місцевої влади - вони намагалися знайти ефективні практики розвитку співпраці.

Безперечно, роботодавці повинні брати участь у розробці професійних стандартів, цікавитися процесом підготовки фахівців для своєї галузі і, можливо, брати в ньому участь. У такому разі їхні скарги на систему освіти і на її "продукцію" будуть цілком обґрунтованими. Поки що більшість роботодавців (із зовсім малої кількості тих, хто робить якісь кроки назустріч) налагоджують зв'язки з конкретними ВНЗ і домовляються про підготовку фахівців під вимоги конкретного підприємства, але ця робота не має систематичного, масштабного характеру.

- Цікаво, кому з випускників ВНЗ найважче знайти роботу? Мабуть, інженерам.

- Прикметне, що людям із технічною освітою легше знайти роботу, ніж гуманітаріям. Об'єктивно для
спеціалістів інженерно-технічного напряму в нас небагато робочих місць, а відповідно - немає особливих
перспектив, однак зайнятих серед них більше. Водночас спеціалісти інженерно-технічного напряму
менше працюють за спеціальністю. А це означає, що серед них має бути багато тих, хто влаштовується
на суміжні посади або перекваліфіковується, - був інженером, став програмістом. Крім того, затребувані
на ринку праці ІТ -спеціалісти.

- Чому мало людей вступають на інженерно-технічні спеціальності?

- Вони не особливо престижні, і держава не проводить комплексної політики підвищення їх престижу.
З одного боку, використовується такий інструмент, як держзамовлення, - зменшується державне
фінансування навчання на популярних сьогодні юридичних та економічних спеціальностях і збільшується

держзамовлення для технічних напрямів підготовки. Якщо говорити про вищу освіту, то, за даними МОНМС, у 2012 році істотно - порівняно з 2011 роком - збільшено обсяг прийому за держзамовленням на такі напрями підготовки, як електроніка (майже на 34%), енергетика та енергетичне машинобудування (на 14,5%), радіотехніка, радіоелектронні апарати, зв'язок (майже на 25%), металургія і матеріалознавство (на 64%), машинобудування і металообробка (майже на 28%), хімічні технології та інженерія (на 46%), авіаційна і ракетно-космічна техніка (на 44%), транспорт і транспортна інфраструктура (на 32%). Держава з допомогою цього механізму привертає увагу до технічних спеціальностей. Але не проводиться інформаційна кампанія з підвищення престижу технічної освіти. До того ж навчатися на технічних спеціальностях досить складно, потрібно мати відповідну математичну підготовку.

- Яка перспектива відкривається сьогодні перед випускниками ВНЗ? Вимушена перекваліфікація
чи все ж таки "переучування" професії на практиці?

- За результатами опитування випускників, яке проводиться в рамках щорічного проекту "Рейтинг
ВНЗ "Компас-2012" (опитуються випускники п'яти напрямів: юридичного, ІТ, бізнес-економічного,
інженерно-технічного та архітектурно-будівельного), у 2011 році постійну роботу на час опитування мали
77% випускників, у 17% ніколи не було постійної роботи тривалістю більше шести місяців. 6% опитаних
мали досвід роботи, але на момент опитування не працювали. Найвищий рівень безробіття зафіксовано
серед молодих фахівців архітектурно-будівельних спеціальностей: серед них у 26% ніколи не було
постійної роботи, 6% колись мали роботу, але на час опитування не працювали, 67% на момент
опитування мали постійну роботу. Цікаво, що серед спеціалістів інженерно-технічного напряму 82°/
випускників мали постійну роботу, 4% мали роботу раніше і 14% ніколи не мали постійної роботи. Крім^
того, часто ці випускники влаштовуються на роботу не за фахом, що свідчить про їхню високу професійну
мобільність. Можна припустити також, що в їхньому професійному середовищі нижча конкуренція,
оскільки під час вступу до ВНЗ нерідко буває недобір, і для цих спеціальностей характерний високий
показник відрахувань.

Близько третини (32%) молодих спеціалістів, які закінчили навчання у ВНЗ приблизно за півроку до опитування, ніколи не мали постійної роботи, 60% були працевлаштовані на постійній основі. Уже серед випускників 2009 року виявилося тільки 14% тих, хто ніколи не мав постійної роботи. А ті, хто закінчив навчання понад два роки тому, на момент опитування були працевлаштовані в абсолютній більшості.

У 2011 році за фахом працювало трохи більше половини (53%) опитаних випускників із досліджуваних нами напрямів. Найбільше працевлаштованих за фахом серед юристів (64%), трохи менше - серед спеціалістів бізнес-економічного (50%), інженерно-технічного (48%) та архітектурно-будівельного (44%) напрямів.

Сучасний ринок праці вирізняється підвищеною професійною мобільністю, оскільки в умовах динамічної економіки деякі спеціальності зникають, інші з'являються. Однією з відповідей на мінливий ринок праці є "програми навчання протягом усього життя" (lifelong learning), які активно розвиваються в країнах ЄС. В Україні також є низка нормативних документів для впровадження такої освіти, але поки ще це на рівні декларацій.

- Ви проводили опитування серед випускників ВНЗ та представників компаній-роботодавців на
тему досвіду працевлаштування, професійних навичок і компетенцій випускників. У 2012 році було
опитано представників 845 великих та середніх компаній-роботодавців і 1156 випускників із 232 ВНЗ
України. Які вимоги до випускників ставлять роботодавці?

- Насамперед вони відзначають, що навряд чи в Україні знайдеться бодай один роботодавець, який
був би повністю задоволений якістю підготовки випускників. Як правило, найнявши на роботу молодого
спеціаліста, роботодавець ще кілька років навчає його, вкладаючи в цю "доробку" час і кошти. За
оцінками і роботодавців, і випускників, найкращим свідченням ефективності роботи університету є
практична цінність та відповідність освітніх послуг потребам ринку праці, а показники наукової діяльності і
впливу на громадське життя відходять на другий план. Справді, роботодавці відчувають потребу в
прикладних знаннях випускників, тоді як ВНЗи зосереджуються на їх теоретичній підготовці, - і відрив
практики від теорії тут величезний.

На думку роботодавців, найважливіші якості молодих працівників - практично-професійні навички, уміння вирішувати проблемні ситуації та досвід роботи з клієнтами, і саме цього останнім найчастіше не вистачає. На брак у нинішніх випускників практичних навичок скаржилися 61% усіх роботодавців, на

невміння вирішувати проблемні ситуації вказали 38%, 32% опитаних відповіли, що молодим спеціалістам бракує навичок роботи з клієнтами. Окрім цього, на думку чверті роботодавців, у молодих фахівців недостатній рівень знання іноземних мов, досвіду письмового та усного спілкування, менеджерських і аналітичних навичок, а також теоретичних знань за фахом. Причому недостатню компетентність молодих спеціалістів найгостріше відчувають великі підприємства.

Близько чверті роботодавців (26%) вказали, що за останні п'ять років якість підготовки випускників в українських ВНЗах погіршилася, 30% вважають, що не змінилася, і 20% відзначили поліпшення якості їх підготовки.

Характерно, що самі випускники не завжди адекватно оцінюють, яких навичок їм бракує. Так, найбільша кількість (46%) випускників вважають, що їм бракує знання іноземних мов. Чверть (25%) відчувають брак практичних професійних навичок, 13% - менеджерських навичок і досвіду роботи з клієнтами, 9% - аналітичних навичок. Тільки 8% випускників визнають, що їм не вистачає вміння вирішувати проблемні ситуації (хоча брак таких навичок у випускників відзначили 38% роботодавців). Ще менше випускників усвідомлюють, що їм бракує теоретичних знань, досвіду писемного та усного спілкування, хоча кожен п'ятий роботодавець відзначає дефіцит цих якостей у випускників. Водночас випускники мають свою думку про те, які найважливіші навички потрібні роботодавцям, їх три: практичні професійні навички (їх відзначив 51% опитаних), роботи з комп'ютером (39%), роботи з клієнтами (35%) і знання іноземних мов (33%). Тим часом роботодавці демонструють інші пріоритети: від молодих фахівців вони насамперед вимагають, окрім важливих для 60% опитаних професійних навичок, уміння вирішував проблемні ситуації (39%) і навичок роботи з людьми (28%). При прийомі на роботу роботодавці насамперед звертають увагу на креативність молодого спеціаліста, його здатність аналізувати інформацію, системність мислення, здатність до самоосвіти (54%), стресостійкість, гнучкість, ініціативність, відповідальність (51%), рівень розвитку практичних навичок за фахом (47%) і рівень розвитку комунікативних навичок (37%).

Серед вад сучасної освіти роботодавці називають відсутність у самих викладачів практичного досвіду роботи, доступу до новинок ринку в їхній сфері, а також формальний підхід до проходження студентами практики і застаріле обладнання у ВНЗ. Тому необхідні зміни, які повинні прийти у сферу вищої освіти в країні, - це збільшення практичної складової в освітньому процесі та оновлення матеріально-технічної бази ВНЗ. Необхідно поглиблювати співпрацю між ВНЗ і бізнесом, а це - залучення працівників компаній до проведення лекцій і семінарів, студентські та викладацькі практики на базі компаній.

Серед ВНЗ, чиїх випускників найчастіше беруть на роботу в опитані компанії, більшість представляють Київ - це НАУКМА, Київський національний університет ім. Т.Шевченка, НТУ "КПІ". КНЕУ. НАУ.

А, за результатами "Рейтингу ВНЗ "Компас-2012", перше місце серед найуспішніших ВНЗ стабільно утримує Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут", далі йдуть: Київський, національний університет ім. Т.Шевченка, Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національний університет "Львівська політехніка", Київський національний університет будівництва і архітектури .

Поиск по сайту: