Емпіричне та теоретичне пізнання

У пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний.

Емпіричний рівень знання — це знання, отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властиво­стей і відношень об'єкта, що пізнається. Він завжди є основою, базою для теоретичного рівня знання.

Теоретичний рівень — це знання, отримане шляхом абстрактного мислення.

На кожному з рівнів наукового пізнання за­стосовуються свої методи. Так, на емпіричному рів­ніиикористуються такі основні методи:

Спостереження— це планомірне і цілеспря­моване сприйняття предметів і явищ, їх властиво­стей і зв'язків в природних умовах або в умовах експерименту з метою пізнання об'єкта, що дослі­джується.

Метод спостереження є обмеженим методом, тому що з його допомогою можна лише зафіксу­вати певні властивості і зв'язки об'єкта, але не можливо розкрити їх сутність, природу, тенденції розвитку. Всебічне спостереження об'єкта є осно­вою для експерименту.

Експеримент — це дослідження будь-яких явищ шляхом активного впливу на них за допо­могою створення нових умов, відповідних меті дослідження, або шляхом зміни проходження процесу в певному напрямку.

Опис — це зазначення ознак предмета або яви­ща як суттєвих, так і несуттєвих. Опис, як прави­ло, застосовується відносно одиничних, індивіду­альних об'єктів для більш повного ознайомлення з ними. Його метою є дати найбільш повні відо­мості про об'єкт.

Вимірювання — це певна система фіксації та реєстрації кількісних характеристик досліджува­ного об'єкта за допомогою різноманітних вимі­рювальних приладів та апаратів. За допомогою вимірювання визначається відношення однієї кількісної характеристики об'єкта до іншої, од­норідної з нею, прийнятої за одиницю вимірювання.

Моделювання — це вивчення об'єкта (оригі­налу) шляхом створення та дослідження його копії (моделі), яка за своїми властивостями пев­ною мірою відтворює властивості об'єкта, що до­сліджується.

На теоретичному рівні такі методи:

Аналіз — це розчленування предмета на його складові (сторони, ознаки, властивості, відношен­ня) з метою їх всебічного вивчення.

Синтез — це об'єднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей, відношень) предмета в єдине ціле.

Аналіз і синтез діалектично суперечливі та взає-мообумовлені методи пізнання. Пізнання предме­та в його конкретній цілісності передбачає поперед­нє розчленування його на складові і розгляд кож­ної з них. Аналіз і синтез органічно взаємопов'язані і взаємообумовлюють один одного на кожному етап] процесу теоретичного пізнання.

Абстрагування — це метод відволікання від деяких властивостей та відношень об'єкта й, од ночасно, зосередження основної уваги на тих, які є безпосереднім предметом наукового дослідження.

Узагальнення — це метод наукового пізнання, який фіксує загальні ознаки та властивості пев­ної групи об'єктів, здійснює перехід від одинично­го до особливого та загального, від менш загаль­ного до більш загального.

У процесі пізнання нерідко доводиться, спи­раючись на вже існуючі знання, робити виснов­ки, які є новим знанням про невідоме. Це здій­снюється за допомогою таких методів, як індук­ція і дедукція.

Індукція — це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. Це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. В реально­му пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов'язана з нею.

Дедукція— це метод пізнання, коли на основі загального принципу логічним шляхом з одних положень як істинних з необхідністю виводиться нове істинне знання про окреме. За допомогою цього методу окреме пізнається на основі знання загальних закономірностей.

Ідеалізація— це спосіб логічного моделюван­ня, завдяки якому створюються ідеалізовані об'єк­ту. Ідеалізація спрямована на процеси мислимої побудови можливих об'єктів.

3. а)первинність матерії та вторинність ідеального

б)суб”єктивної свідомості

Білет № 3

Поиск по сайту: