Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Культ. як цілісно-змістовна сис-ма. Поняття ментальності



Поняття культ. Походж. Та зміст терміну «культура».

Р.Уільямс дослідив слово культ., яке має лат. походження та дек-ка значень: оброб., доглядати, населяти, шанувати, поклонятися. Слово вжив-сь як синонім грец. слова пайдея (вихован. дитини).

Під культ. (в сер. віки) розумілося прагнення до ідеалу, релігійної та особистої досконалості.

В 1684р. Самуель Пуфендорф під культ. наз. дух-ний світ люд., що відрізняє люд. від тварини.

Ідея культ. визнач. у добу Просвітництва як засіб вих.-ння «людяності» на противагу стихійному, природному існуванню.

У новітній час до цього були додані стиль, метод та рівень досконалості, які досяг-ся в опануванні тією чи іншою галуззю знань, процес творення і розподілу матер. і дух-их цінностей.

Виділяють такі види визначень «культ.»:

1) описовий (перерах. окремі елем-ти проявів культури);

2) аксіологічні (розуміють культ. як сук-ть матер. та дух-их цінностей);

3) антропологічне (роз-ють культ. як реально існ-чий чпосіб життя люд., люд. є амбівалентною то і культ., як наслідок життя і діяльн-ті люд. є амбівалентною);

4) нормативні (ствердж., що зміст культ. становлять норми та правила, що реглам-ють життя людини);

5) адаптивні (культ. тракт-ся як притаманний людям спосіб задоволення потреб як особливий рід діяльн-ті за доп. Якого вона пристос-ся до природних умов);

6) семіотичний (семіотика-наука про знаки; розгляд-ють культ. як сук-ть знаків, які вик-вує суп-во для трансляції інформ. та управл. люд-и);

7) символічний (наголош. на вживанні символів у культурі);

8) герменевтичні (розгляд. культ. як сук-ть текстів, що аналіз-ся та осмисл-ся людьми);

9) ф-нальні (хар-ють культ. через ф-ії, які вона вик. в сусп-ві та розглядають їх єдність та взаємозв’язок);

10) історичні (культ. є продуктом історії сусп-ва і розвивається шляхом передачі досвіду через покоління);

11) ідеаційні (тракт. культ. як дух-не життя сусп-ва, потік ідей та інших продуктів дух. творчості, що накопичується в соц. памяті);

12) психологічні (вказують на зв'язок культ. з поведінкою людей, вбачаючи в ній соц.-обумовлені особл-ті людськ. психіки);

13) дидактичний (роз. культ. як сук-ть знань вмінь, навичок, яким люд. навчилася, а не успадкувала генетично);

14) соц-ні (культ. як фактор отим із. сусп. життя як сук-ть ідей, принципів, інститутів, що забезп. колективну діяльн. життя).

Всі ці види визначень мають рац-ний зміст, який указує на більш-менш істотні ознаки культ. Спільним є те, що напротивагу природі та натурі розуміють все те, що штучно створено людино.

Культ. як цілісно-змістовна сис-ма. Поняття ментальності.

Культ. роз-ють як необх. умову людськ. жит.

Струк. соціо-культ. взаємодії вкл. в себе 3 взаємопов’яз. аспекти: особу, сусп-во, культ. Люд. і культ. взаємо обумовлюють одна одну, люд. постає з одного боку як творець культ., а з іншого як продукт культ.-артефакт культ.

Атрибут-ною влас-тю культ. є репресивність, тобто культ. починається з заборони, за табу. Культ. постає як набір контр-них мех.-ів для регламентації поведін; як сис-ма надбіологічних програм людськ. життєдіяльності, які накладаються на генетичні програми та визнач-ть специфіку їх конкретного прояву в різних життєвих ситуаціях.

Щодо люд. культ. діє як примус і в цьому полягає її антропогенна сутн-ть. Виділ-ть 3 види культ., які засн-ні на різних способах примус-го дотрим. культ. норм (3 типа культ.): культ. страху; культ. сорому; культ. провини.

Виник. норм означ. заміну інстинкту принципом культ. Норми позбав. люд. свободи в сер. роду, але звільн. люд. від закріпачення з боку природи, як сліпої непізнаної стихії.

На досить високих ступенях розвитку дух. культ. виник. цінності. Вони відобр. позитивне або негативне ставл. люд., сусп-ва, люд-во в цілому до речей, явищ, процесів, фікс-ть критерії соц-но визнаного. Засвоєння сис-ми цінностей є необх. умовою грома-го життя люд. і становл-ня особист-ті. Цінності виступ. як свідома мотиів-ія.

Поряд з цінностями віжливу роль в культ. відіграє поняття смислу. Культ. виступає як вираж. Здатності люд. надавати смисл своїй діяльн. Ця здатн-ть проявл-ся універсально у будь-якому вчинку так само як і у вищих формах інтелектуальної діяльн-ті. Смисл вик. ф-ію посередн-тва у відносинах між люд. і оточуючим світом і співвідн. будь-який предм., явище з люд.

Культ. є сис-мо. життєвих смислів суб’єкта, яка реаліз-ся в засобах і рез-тах людськ. діяльн.

Ментальність (від лат. “mens”-розум) – відносно цілісна сук-ть інтел-их навичок, уявлень про світ, вірування, почуття, емоції, настрої, яка формує картину світу та закріплює єдність культ. традиції. Ментальн. відображ. глибинні рівні інд-ого та колек-го безсвідомого.

Вперше це слово вик-вав Р.Емерсон в 1864р. Л.Леві-Брюль розробив зміст цього поняття та виділив 2 типи мент.: первісна (паралогічна іррац) та сучас. (логік., послідовна, сис-мна, рац). В сер. 20ст. знач. вклад в дослідж. мент-ті внесла школа аналів (М.Блок, Л.Февр, жак де Гофф).

Струк. та ф-ії культ.

Культ. має складну ієрарх-ну культ. Існ. дек-ка підходів:

- матер-на та дух-на (згідно з хар-ом ври-ва та вик-ням, але межі цього поділу штучні, умовні і рухливі у зв’язку з тим, що в культ. дух-не опредмечується, а матер. одухотворюється).

- сис-ма життєвих смислів і значень (смислоутв-ча ціннісна осн. культ.); діяльн. з реаліз. цих життєвих смислів; рез-ти цієї діяльн.

Леслі Уайт (ам.) має протилеж. точку зору, виділяє 3 підсис-ми:

- головна (техн.-на: природні матеріали, засоби вир-ва, речі, засоби нападу і захисту); соціологічна (стосунки між людьми, які склад-ся під час різних видів спілкув-ня і праці); ідеологічна (до неї відн-ся знання, наука, мист-во, літ-ра, ідеологія, що пізнають, пояс-ють світ, що є рез-том маніпуляції).

Виділяють також культ. універсалії, що є осн-ми різних нескінчених явищ культ.: соц-на орг-ція життя, яка визнає індив-не людське буття; світогляд; прояв світ-ду у зовн-іх формах культ.

В культ. виділ. головні елементи:

1) символи (пер. як знак, прикмета) – це поняття, яке фіксує здатність матер-их речей, подій та чуттєвих образів вираж. ідеальн. зміст, відмінний від їх безпосер-го буття і сприйняття.

2) мова. В ній знах-ть втілення ті смисли, які привносить культ., вони розпізн-ся і усвід-ться інш. людьми. Крім того, мова відобр. струк-ний устрій культ., який впливає на хар-ер світогляду.

3) світобачен./світогляд: уявл. люд. про світ.

4) міф (перекл.: розповідь) є першою формою осмисл. світу, його образ-символічного відтв-ня та поясн-ня, підтвердж. існ-го у сусп-ві порядку. Є формою колект. свідомості і існує в умовах відсутності писемності.

5) релігія. В давн. Римі цим словом наз. Все, що було зв’яз. з культом богів, а християнство вносить новий звіст в цей термін. Специф. релігії є культова сис-ма, тобто сис-ма спец. Дій, направлених на встановл. діалогу з транциндет. дух-им абсолютом. Вона виникла з вииник-ям писемності, а також релігія відобраз.та зафіксув. соц. нерівність. Релігія виник. разом із формув. індивід. свідомості.

6) релігія.

7) ідеологія – це сукупн. правових політ. філософ. вчень, яка відображ. інтереси, визнач. соц. Групи та пере слід. ціль активізації широких людських мас для викон. деяких задач.

8) мистецтво – здатність люд.передати свої почуття, переживання в образно-символ. формі.

9) звичаї – цілісні шаблони поведінки, які не можуть бути осо знані. Звичаї склад-ся в обряди та ритуали. А все разом складає культ. традицію.

Струк. культ. розрізн-ся по відношенню до носіїв культ.: світова та нац-на; міська та сільс.; проф. та любитель.; елітарна, нар-на та масова.

Ф-ії культ.: адаптивна; інформац.; комунікат.; інтегративна; соц.; людинотворюча; трансляціон.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.