Неотомістська філософія

Сучасна релігійна філософія не є єдиним цілим. Під впливом різних віросповідань вона поділяється на ряд філософських шкіл, концепцій, доктрин, типів мислення. Виходячи з цього, можна говорити про християнську, іудаїстську, мусульманську, буддійську, ламаїстську і т. д. релігійні філософії.

В рамках християнства існують і розвиваються католицька, протестантська і православна філософії. Кожна з них має свої особливості.

Найбільш представницькою, широко поширеною у наш час, є філософія неотомізму, заснованого на вченні італійського теолога Томи (Томмазо) Аквінського(1225 -1274).

Чільні представники цього філософського напрямку: французи Жак Маритен(1882 v 1973) та Етьєн Жильсон(1884 - 1978), швейцарський філософ Юзеф Бохенський(народ. 1902 р.), австрієць Густав Веттер(народ. 1911 р.), поляк Карел Войтила(народ. 1920 р.) - нинішній Папа Іван Павло II та інші.

Теоретичним центром розробки філософії неотомізму є: Академія святого Томи у Римі, католицький університет у Оренбурзі (Швейцарія), католицькі університети у Вашингтоні, Парижі, Мадриді, Торонто, Оттаві і т.д.

Родоначальником неотомізму є Тома Аквінський, його теологічне вчення, яке Енциклікою Папи Льва ХНІ (1879) визнано єдино істинною філософією, що відповідає усім християнським догматам. Неотомізм(від нео... і томізм (від імені Томмазо)) - об'єктивно - ідеалістичне вчення, офіційна філософська доктрина католицизму. Виник у середині XIX століття.

Неотомізм відродив і модернізував схоластичне теологічне вчення томізму, його основні принципи і постулати.

Основний томістський принцип, який взятий за основу і сучасним неотомізмом, це: "філософія - служниця богослов'я"!У "Католицькому словнику" про це мовиться таке: філософія є нею тому, що, "по-перше, вона прокладає дорогу для віри, встановлюючи, наприклад, духовну природу душі, буття бога і т.д.; далі тому, що, хоч вона і не може довести істини одкровення, але може показати, що вони не є такими, що явно суперечать розуму; по-третє, тому, що в усіх випадках, коли філософія і теологія стикаються, філософ зобов'язаний, коли з'являється необхідність, виправити свої висновки відповідно до вищої і найбільш достовірної істини віри. Це схоластична аксіома, що ніщо не може бути істинним у філософії, що визнається неправильним у теології".

Схоластичними аксіомами були у вченні Томи Аквінського і такі принципи, як принцип гармонії віри і знання,примат віри над знанням (знання не повинно суперечити вірі; якщо це не так, то воно повинно бути відкинуто як неприйнятне); принцип ієрархії (принциппіраміди: на вершині абсолютна божественна свідомість, все інше - у її підніжжя); принцип творіння всього існуючого богом.Всі ці принципи є основоположними і у сучасному неотомізмі.

Авторитет Аквінського дуже високий у католицькому світі. Його називають "пророком", "святим", який передбачив і з'ясував багато сучасних філософських проблем. Вчення Томи, заявляють неотомісти, дає істинні відповіді на всі світоглядні проблеми людини. "Усім тим, хто нині хоче істини, - писав Маритен, - ми кажемо: ідіть до Томи".

Чому ж сучасні католицькі філософи так підносять Тому і його схоластичне вчення, котре відповідало рівню розвитку суспільства у XIII столітті?

Щоб дати відповідь на це запитання, необхідно розглянути дуже важливу особливість релігійної філософії, а саме: її доступність, зрозумілість, простоту викладу. Без цього не можна зрозуміти, чому філософське вчення схоласта XIII століття стало необхідним, прийнятним у XX столітті.

Вчення Томи Аквінського як раз і мало таку особливість, як відносна простота доведення релігійних постулатів, доступність, певна спрощеність у поясненні складних проблем розвитку природи, людини і суспільства.

Візьмемо для прикладу п'ять способів доведення буття бога. Скажемо так: Тома добре знав філософію, особливо античну, особливо філософію Платона й Аристотеля і використав їх вчення для обґрунтування теології.

У католицькій філософській доктрині є вісім способів доведення буття бога, п'ять із них обґрунтував Тома Аквінський. Ось вони, ці п'ять способів:

- бог існує на основі загальної причини. Аргументація: все у світі має свою причину, а це означає, що є "причина причин", нею є бог;

- на основі наявності руху. Аргументація: все у світі рухається, рух - невід'ємний атрибут природи. Це означає, що хтось зробив "перший поштовх", хтось дав "початок рухові". Цей початок рухові дав бог;

- на основі випадковостіусіх конечних речей світу. Це означає, що за випадковістю стоїть необхідна істота. Цією необхідною істотою є бог;

- на основі недосконалості творінь людиниробиться висновок, що є щось найдосконаліше, і цим найдосконалішим є бог;

- на основі доцільностіі того порядку, котрий існує у Всесвіті. Ця існуюча доцільність лише підтверджує, що її може створити лише бог.

Сучасні неотомісти доповнили розробку Томи Аквінського ще трьома доведеннями буття бога, а саме:

- психологічним(наявність бога у свідомості доводить те, що він є насправді. Бо якщо є бог у свідомості, то він є також і в дійсності);

- моральним(чому всі люди мають ідентичні моральні принципи? Тому, що бог засновник світового морального порядку);

- історико-юридичним(це доведення здійснюється на документально-історичній основі - діяння Ісуса Христа, як сина божого, його вчення, народження, розп'яття, воскресіння тощо).

Предметом філософії неотомізму - є, звичайно, бог, його діяння як творця Всесвіту, вірування в нього.

У гносеології неотомізм всіляко обмежує раціональне пізнання, бо є, мовляв, істини, які недоступні йому. Це - божественні істини, які можуть бути предметом віри, а не науки. Межами пізнання є лише світ речей, які створені богом. Що ж торкається релігійних догм, то вони перебувають за межами раціонального пізнання і не можуть бути її предметом. Буття бога повинне бути доведено лише на основі тих речей, котрі він створив. Теологія - це наука вищого рангу, вона вивчає абсолютне, божественне, і сама не потребує ніякого обґрунтування.

Неотомістська філософія від початку і до кінця - у вченні про природу, людину, їх пізнання - теоцентрична, спрямована на абсолютне утвердження, обґрунтування і виправдання релігійного світорозуміння.

Слід відзначити сучасну суспільну концепцію католицької церкви, котра має ряд позитивних моментів.

Соціальна доктрина зорієнтована на загальнолюдські цінності - такі, як право на життя, гідне людини, на свободу, на приватну власність, на громадянське суспільство, де панує право.

Соціальна філософія неотомізму зорієнтована на жорстоку критику як соціалізму (радянського зразка), так і капіталізму з його соціальними вадами. Особливо така орієнтація церкви стала можливою з приходом у Ватикан Карела Войтили - краківського кардинала, який був обраний Папою Іваном Павлом II.

Папа у свої вже немолоді роки відвідав понад 100 країн світу. Веде величезну пропагандистську діяльність, спрямовану не лише на зміцнення релігії, але й на захист обездолених, бідних, пригнічених.

Капіталістичну систему Папа називає антинародною. Однак критика капіталізму спрямована не проти його приватновласницьких основ, а проти його етичної і культурної сутності. Капіталізм, на думку Папи, робить ті ж помилки, що були і за соціалізму - не дає розвиватися самій людині, принижує її гідність, порушуючи її права, розглядаючи її як "простий елемент, молекулу у соціальному організмі". Американський спосіб життя - неприйнятний для людини, вважає Папа. Його можна назвати "культурою смерті" - на континенті процвітає торгівля наркотиками, злочинність, культ наживи, проституція, жорстокість відчуженість між людьми.

Папа пропонує "євангелізувати капіталізм ",сподіваючись на те, що ця система вбере у себе християнські цінності, повагу до людини,; " знедолених на всій планеті.

Такі суть та особливості сучасної неотомістської філософії - офіційної доктрини католицької церкви.

Поиск по сайту: