Біохімічні зміни в м’язах при патології

Загальним для більшості захворювань м’язів (прогресуючі м’язові дистрофії, атрофія м’язів у результаті їх денервації, поліомієліт, деякі авітамінози тощо) є різке зниження у м’язах вмісту міофібрилярних білків, зростання концентрації білків строми і деяких саркоплазматичних білків, у тому числі міоальбуміну. Поряд зі змінами фракційного складу м’язових білків при ураженнях м’язів спостерігається зниження рівня АТФ і креатинфосфату.

При прогресуючих м’язових дистрофіях і інших захворюваннях, пов’язаних із розпадом м’язової тканини, часто спостерігаються зміни у фосфоліпідному складі м’язів: значно знижується рівень фосфатидилхоліну і фосфатидилетаноламіну, концентрація сфінгомієліну і лізофосфатидилхоліну підвищується. Для багатьох форм патології м’язової тканини характерне порушення метаболізму креатину і його посилене виділення з сечею (креатинурія). Незважаючи на численні дослідження і велику кількість фактичного матеріалу, питання про причини креатинурії при захворюваннях м’язів не можуть вважатися остаточно вирішеними.

Вважають, що креатинурія в хворих на міопатію є результатом порушення в скелетній мускулатурі процесів фіксації креатину і його фосфорилювання (рис.17.6).

Рис. 17.6. Схема походження креатинурії при прогресуючій м’язовій дистрофії (за Д.Л.Фердманом)

Якщо порушений процес синтезу креатинфосфату, то не утворюється і креатинін: вміст останнього в сечі різко знижується. У результаті креатинурії і порушенні синтезу креатиніну підвищується креатиновий показник (креатин/креатинін) сечі. .

При патології м’язової тканини у м’язах зменшується активність ферментів, локалізованих у саркоплазмі; незначно змінюється активність ферментів, пов’язаних з мітохондріями; помітно зростає активність лізосомальних ферментів; знижується вміст цАМФ, підвищується активність фосфодіестерази і порушується здатність аденілатциклази активуватися під впливом адреналіну і фториду натрію.

При діагностиці захворювань м’язової тканини слід звертати увагу на таку характерну ознаку дистрофії м’язів як зменшення їх загальної маси в результаті зниження кількості білків міофібрил (переважно актину та актоміозину), і збільшення вмісту нерозчинних сполучнотканинних білків строми. У м’язах зменшується кількість глікогену та послаблюється гліколіз. Порушення обміну вуглеводів, своєю чергою, зумовлює послаблення синтезу АТФ і креатинфосфату. Наслідком цього є підвищення вмісту вільного креатину в м’язах і крові та виведення його з сечею. Тому креатинурія визначається в клініці як один із способів діагностики м’язової дистрофії. Ще однією характерною особливістю м’язової дистрофії є перехід низки ферментів з м’язів у плазму крові. У зв’язку з цим визначення активності ферментів у крові (альдолази, трансаміназ, лактатдегідрогенази, креатинфосфокінази та їх ізоферментів) використовується як важливий діагностичний і прогностичний показник.

Порушення метаболізму серцевого м’яза при ішемічній хворобі серця. Ішемія міокарду супроводжується зниженням процесу окиснювального фосфорилування та посиленням анаеробного обміну. Посилення глікогенолізу і гліколізу за рахунок присутнього в серцевому м’язі глікогену і глюкози, які поглинаються міокардом на початковій стадії ішемії, відбувається в результаті підвищення внутрішньоклітинної концентрації катехоламінів і цАМФ, що, своєю чергою, стимулює утворення активної форми фосфорилази (фосфорилази А) і активацію фосфофруктокінази – ключового фермента гліколізу. Проте навіть максимально посилений анаеробний метаболізм не може довгостроково захищати вже ушкоджений гіпоксією міокард. Запаси глікогену швидко виснажуються, гліколіз сповільнюється внаслідок внутрішньоклітинного ацидозу, який інгібує фосфофруктокіназу. Вміст АТФ і креатинфосфату в клітині різко знижується в результаті порушення окисного фосфорилювання в мітохондріях. Один з перших проявів цього стану – порушення мембранної проникності, що сприяє виходу з клітини іонів, у тому числі іонів калію, а також ферментів. Дефіцит енергетичних ресурсів і порушення іонного складу, істотні зміни різноманітних мембранних “резервуарів”, які забезпечують контроль за рівнем внутрішньоклітинного кальцію, обумовлюють гальмування функціональної активності м’язових клітин і їхню поступову загибель. У цей же період виявляються зміни складу білків міокарду (різке зниження вміст міофібрилярних білків і нагромадження білків строми). Оскільки вільні жирні кислоти не окиснюються, а переважно включаються в тригліцериди, то в серцевому м’язі виникає жирова інфільтрація.

У діагностиці інфаркту міокарду визначення активності креатинкінази, АсАТ і ЛДГ у сироватці крові – найчутливіші тести. Підвищення їх активності, особливо креатинкінази, є постійним і найважливішим. Важливо також дослідження в сироватці крові ізоферментних спектрів креатинкінази (підвищення активності ізофермента МВ) і ЛДГ (збільшення активності ізоферментів ЛДГ₁ і ЛДГ₂). Для підтвердження діагнозу в сироватці крові проводять також визначення специфічних білків – міоглобіну та тропоніну Т.

Поиск по сайту: